про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
Справа № 500/3298/20
28 жовтня 2020 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воля 2011" до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання дій неправомірними та скасування рішення від 06.03.2015 року №19834302,
23 жовтня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воля 2011" до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання дій неправомірними та скасування рішення від 06.03.2015 року №19834302.
Приписами пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Положенням частини першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, або їхніх службових чи посадових осіб є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб'єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає, що згідно картки прийому заяви №19834205 державним реєстратором ОСОБА_1 отримано оригінал Протоколу №3 загальних зборів ОСББ "Воля 2011" від 18.02.2015.
Також, позивач зазначив, що з вказаної картки прийому документів, в списку документів відсутні будь-які доручення від членів ОСББ "Воля 2011", що уповноважують гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєструвати право власності на мансардне приміщення на своє ім'я, так само як відсутнє рішення про передачу неподільного майна, що належить ОСББ "Воля 2011" - частини горища в будинку за адресою АДРЕСА_1 , площею 46,6 кв.м власникам кв. НОМЕР_1 ; відсутня нотаріально завірена згода на передачу спільного майна ОСББ "Воля 2011" власників 112 квартир та трьох нежилих приміщень.
Позивач вказав, що у Протоколі №3 від 18.02.2015 загальних зборів ОСББ "Воля 2011" відсутні списки поіменного голосування з особистим підписом членів ОСББ "Воля 2011" "за" чи "проти", підпис Голови правління та печатка ОСББ "Воля 2011".
Отже, позивач вважає, що при винесенні рішення про державну реєстрацію прав №19834302 від 06.02.2015 державний реєстратор Сагайдак І.В. порушила вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 9 (станом на 06.02.2015).
Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно із ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначений порядок державної реєстрації прав, відповідно до якого державна реєстрація розпочинається із прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрації заяви в базі даних заяв. При цьому, відповідно до пункту 3 частини другої ст. 2 цього Закону заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Спір у цій справі не може вважатися спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію речового права (права власності) на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем.
Визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третіми особами є способом захисту права позивача на спірне нерухоме майно від його порушення іншими особами, за якими зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних рішень, тобто останні були вчинені за заявами інших осіб, спір щодо їх оскарження є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено таку державну реєстрацію речового права на нерухоме майно з дотриманням вимог законодавства та чи заявлено вимогу про зобов'язання відповідача зареєструвати аналогічне речове право за позивачем. Оскарження рішень та дій щодо внесення записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій та рішень державного реєстратора з реєстрації за нею аналогічного права на це ж майно, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №826/3051/18.
У відповідності до пункту 6 частини першої ст.20 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, розглядають господарські суди.
В той же час, суддя вважає, що у даній справі, правовідносини виникли з приводу внесення запису (рішення) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (квартиру) щодо права власності на нерухоме майно, відтак спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. При цьому, участь у справі суб'єкта владних повноважень, саме по собі не свідчить про віднесення даного спору до юрисдикції адміністративного суду, оскільки визначальним при встановленні підсудності спору є його характер, а не суб'єктний склад.
З урахуванням наведеного, цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, на нього не поширюється юрисдикція адміністративного суду. З огляду на викладене та зважаючи на суб'єктний склад даної справи, суд приходить до переконання, що даний спір може бути врегульований в порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позов не слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи те, що подану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому слід відмовити у відкритті провадження у даній справі та повернути позивачеві позовну заяву разом із всіма доданими до неї матеріалами.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 241, 248 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воля 2011" до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання дій неправомірними та скасування рішення від 06.03.2015 року №19834302.
Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи належить до юрисдикції господарського суду.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Дерех Н.В.