про залишення позовної заяви без розгляду
Справа № 500/2884/19
27 жовтня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якій просив :
1. Визнати протиправними та скасувати наступні рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області:
- податкове повідомлення-рішення № 00124651306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 1 (одна) грн. 00 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00220101306 від 06.12.2018 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 24 448 163 (двадцять чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч сто шістдесят три) грн. 35 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00124671306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 158 311 (сто п'ятдесят вісім тисяч триста одинадцять) грн. 51 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00124681306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00124691306 від 13.07.2018 про сплату військового збору в сумі 13 275 (тринадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 96 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00124701306 від 13.07.2018 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 77 093 сімдесят сім тисяч дев'яносто три) грн. 86 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00124711306 від 13.07.2018 про сплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 656 894 (шістсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 96 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00124721306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за несплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0124641306 від 13.07.2018 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 56 001 (п'ятдесят шість тисяч одна) грн. 00 коп.;
- рішення № 0124631306 від 13.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5 600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 01 коп.
2. Вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою суду від 20.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.01.2020 о 10:00 год.
Від представника відповідача на адресу суду 13.01.2020 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, в зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду та 16.01.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог .
Ухвалою суду від 16.01.2020, проголошеною в судовому засіданні без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача та допущено процесуальне правонаступництво відповідача шляхом заміни на Головне управління ДПС в Тернопільській області та оголошено перерву до 30.01.2020 о 09:15 год.
30 січня 2020 року секретарем судового засідання складено довідку про те, що судове засідання не проводилося, у зв'язку із перебуванням головуючої судді Подлісної І.М. у відпустці. Судове засідання відкладене на 05.02.2020 о 10:45 год.
Ухвалою суду від 05.02.2020 відкладено розгляд справи на 05.03.2020 о 09:30 год., у зв'язку із неявкою позивача та її представника.
Від представника позивача на адресу суду 05.03.2020 надійшло заперечення і доповнення до заперечення проти клопотання щодо залишення позовної заяви без розгляду, в якому він просив відмовити в задоволенні зазначеного клопотання представника відповідача.
Ухвалою суду від 05.03.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) продовжено строк підготовчого засідання та оголошено перерву до 19.03.2020 о 11:30 год. для ознайомлення із додатковими доказами
В підготовчому засіданні представник відповідача підтримав заявлене ним клопотання про залишення без розгляду позовної заяви відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України із посиланням на постанову Верховного Суду від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18. В обґрунтування зазначив, що позов подано поза межами встановленого строку звернення до суду. Зокрема, представник відповідача послався на положення пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, якими встановлено для платника податків скорочений - місячний строк оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, якщо до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження. Також, звернув увагу на положення абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими визначено адміністративний чи судовий вид оскарження в разі непогодження платника податків із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів із встановленням скаржнику десятиденного строку для оскарження вимоги до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Представник відповідача вважає, що, оскільки, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за результатами якої Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 13263/с/99-99-11-02-02-25 від 31.08.2018, № 14854/м/99-99-11-02-01-11 від 27.09.2018, то позовна заява подана зі значним пропуском спеціального скороченого строку звернення до суду, що передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 59.19 статті 56 Податкового кодексу України, абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
В підготовчому засіданні представник позивача заперечив проти клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, просив суд відмовити у його задоволенні. Зазначив, що у справі, яку розглянув Верховний Суд, йшла мова про рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків - рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. В обґрунтування зазначив, що строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (1095 днів із дня отримання такого рішення), незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове вирішення спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.
Також, представник позивача звертає увагу суду на те, що він своєчасно, 18.12.2019, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення ДФС.
19 березня 2020 року секретарем судового засідання Павловським Ю.Б. складено довідку про те, що судове засідання по адміністративній справі № 500/2884/19 за позовною заявою ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 19 березня 2020 року не проводилося, у зв'язку із оголошенням карантину та тимчасовим, з 17 березня до 03 квітня 2020 року, зупиненням розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу.
Ухвалами суду від 26.05.2020, від 25.06.2020, від 28.07.2020 відкладено розгляд справи на 10.08.2020 о 10:00 год., у зв'язку із неявкою представника відповідача.
Ухвалою суду від 10.08.2020, проголошеною в судовому засіданні без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про зміну прізвища, допущено зміну прізвища позивача на "Кагарлицька", закінчено підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 08.09.2020 о 11:30 год.
Ухвалами суду від 10.09.2020, від 06.10.2020 відкладено розгляд справи на 27.10.2020 о 10:15 год., у зв'язку із неявкою представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання про залишення без розгляду адміністративний позов.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подане клопотання про залишення позову без розгляду та просив задовольнити його повністю.
Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, станом на час виникнення спірних відносин та на момент звернення позивача до суду Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що строки звернення до суду можуть бути встановлені іншими законами України та регламентовано строк звернення до суду, який передбачений відповідним законом.
У свою чергу, частина 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 цієї статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Водночас, пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Так, процедура адміністративного оскарження закінчується:
56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;
56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;
56.17.3. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;
56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей Податкового кодексу України та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.
Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).
Такий висновок Конституційного Суду України судова палата Касаційного адміністративного суду Верховного Суду вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 та від 25.10.2019 у справі №640/20569/18.
За положеннями пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
В свою чергу, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року N 2464-VI.
Положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою нею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.
Аналогічна правова позиція щодо застосування скороченого строку звернення до суду передбаченого спеціальними нормами інших законів викладена в постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 у справі №0740/1050/18 (К/9901/13133/19), від 8 серпня 2019 у справі № 480/106/19 (К/9901/16500/19), від 31 січня 2019 у справі № 802/983/18-а (К/9901/64845/18).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку для звернення з адміністративним позовом у цій справі застосовується для податкових повідомлень-рішень відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового Кодексу України строк протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження; для рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - протягом десяти календарних днів.
Як свідчать матеріали справи, предметом оскарження у даній адміністративній справі винесені відповідачем 13.07.2018 є:
- податкове повідомлення-рішення № 00124651306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 1 (одна) грн. 00 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00124671306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 158 311 (сто п'ятдесят вісім тисяч триста одинадцять) грн. 51 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00124681306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00124691306 від 13.07.2018 про сплату військового збору в сумі 13 275 (тринадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 96 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00124701306 від 13.07.2018 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 77 093 сімдесят сім тисяч дев'яносто три) грн. 86 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00124711306 від 13.07.2018 про сплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 656 894 (шістсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 96 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00124721306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за несплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0124641306 від 13.07.2018 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 56 001 (п'ятдесят шість тисяч одна) грн. 00 коп.;
- рішення № 0124631306 від 13.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5 600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 01 коп.
При цьому, судом встановлено, що позивач скористалася досудовим порядком вирішення спору шляхом подання 30.07.2018 повідомлення про оскарження рішень контролюючого органу до Головного управління ДФС в Тернопільській області .
Державною фіскальною службою України прийнято два рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 :
рішення № 14854/м/99-99-11-02-01-11 від 27.09.2018 (отримано представником позивача 20.11.2018 року) про результати розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій за порушення іншого законодавства (від 25.09.2017 №00124651306, №00124651306 (при цьому слід врахувати, що при формуванні цих рішень була допущена помилка та їх слід вважати рішеннями від 13.07.2018 № 00124661306 (готівка) та від 13.07.2018 № 00124651306 (рро)), від 13.07.2018 №00124671306, №00124681306, №00124691306, №00124701306 (платником зазначено в скарзі №00124791306), №00124711306, №00124721306). Даним рішенням про результати розгляду скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 № 00124661306 (готівка) в частині застосовних штрафних санкцій поза межами строків давності та відповідно ГУ ДФС у Тернопільській області сформовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2018 № 00220101306 про застосування штрафних санкцій за порушення порядку обігу готівки з врахуванням зменшення на суму 24448163,35грн.;
рішення № 13263/с/99-99-11-02-02-25 від 31.08.2018 року (отримано представником позивача 07.09.2018 року) про результати розгляду скарги на рішення щодо визначення контролюючим органом грошових зобов'язань за платежем єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (рішення № 0124621306, № 0124631306 від 13.07.2018, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0124641306 від 13.07.2018.
Судом встановлено, що рішення про результати розгляду скарги отримано позивачем - 20.11.2018, граничний строк подання позову до суду - 20.12.2018 року, в той час як позов подано до суду - 18.12.2019, тобто зі значним пропуску процесуального строку встановленого як спеціальним законом (п.56.19 ст. 56 Податкового кодексу України) так і Кодексом адміністративного судочинства України (ст.122).
Таким чином, звернувшись до суду лише 18.12.2019, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". При цьому, позивачем не подано клопотання про поновлення строку із наведенням обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку.
Також, з матеріалів справи видно, що позовна заява ФОП ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області в частині скасування рішень щодо визначення контролюючим органом грошових зобов'язань за платежем єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (рішення № 0124631306 від 13.07.2018, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0124641306 від 13.07.2018) подана до суду 18 грудня 2019 року, тобто зі значним пропуском спеціального скороченого строку звернення до суду передбаченого положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів), а саме: рішення про результати розгляду скарги отримано позивачем - 07.09.2018, граничний строк подання позову до суду - 17.09.2018 року, в той час як позов подано до суду -18.12.2019, тобто зі значним пропуску процесуального строку встановленого як спеціальним законом (абзац 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) так і Кодексом адміністративного судочинства України (ст.122).
Аналогічна правова позиція щодо застосування скороченого строку звернення до суду передбаченого спеціальними нормами інших законів викладена в постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18 (К/9901/13133/19).
Як було зазначено вище, частина 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також, суд не погоджується із твердженнями представника позивача, що позивач своєчасно, 18.12.2019, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення ДФС, тому, на його думку, строк звернення до суду не пропущено.
З матеріалів справи слідує, що позивач з даною позовною заявою звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду 18.12.2019, тобто, після закінчення строків, установлених законом.
Разом з цим, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Доказів поважності причин, які б об'єктивно перешкоджали звернутися до суду з даним позовом у встановлений строк, позивачем суду не надані.
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).
За змістом частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не наведено поважних причин його пропуску, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, у разі необхідності повернення судового збору позивач вправі звернутись до суду з відповідною заявою.
Керуючись статтями 122, 123, 241, 248 КАС України, суд
Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування:
- податкового повідомлення-рішення № 00124651306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 1 (одна) грн. 00 коп.;
- податкового повідомлення-рішення № 00124671306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 158 311 (сто п'ятдесят вісім тисяч триста одинадцять) грн. 51 коп.;
- податкового повідомлення-рішення № 00124681306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.;
- податкового повідомлення-рішення № 00124691306 від 13.07.2018 про сплату військового збору в сумі 13 275 (тринадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 96 коп.;
- податкового повідомлення-рішення № 00124701306 від 13.07.2018 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 77 093 сімдесят сім тисяч дев'яносто три) грн. 86 коп.;
- податкового повідомлення-рішення № 00124711306 від 13.07.2018 про сплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 656 894 (шістсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 96 коп.;
- податкового повідомлення-рішення № 00124721306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за несплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.;
- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0124641306 від 13.07.2018 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 56 001 (п'ятдесят шість тисяч одна) грн. 00 коп.;
- рішення № 0124631306 від 13.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5 600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 01 коп.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Кагарлицька (Сотула) Ірина Ігорівна (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763);
Суддя Подлісна І.М.