29 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5035/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
14 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі-відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неправильного визначення середньомісячного заробітку та загального трудового стажу - ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоплачені суми пенсії за весь період з моменту призначення та до теперішнього часу ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ПФУ в Полтавській області неправомірно проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020 з урахуванням стажу та заробітної плати за 2004 рік, оскільки позивач жодних документів до пенсійного органу не надавав, натомість зазначений перерахунок свідчить про те, що стаж за 2004 рік не враховано відповідачем під час призначення пенсії, у зв'язку з чим занижено загальний страховий стаж позивача та розмір пенсії. Також позивач наголошував, що за відомостями відповідача страховий стаж збільшився до 30 років 06 місяців 19 днів та одночасно коефіцієнт заробітку зменшився, однак зауважував, що його страховий стаж не міг збільшитися, оскільки припинив працювати задовго до призначення йому пенсії, а саме, до 23.09.2009, а коефіцієнт заробітку відповідачем зменшено неправомірно, врахувавши періоди, в які позивач отримував мінімальну заробітну плату (2004 рік) та перебував на обліку у центрі зайнятості (з 08.05.2000 по 05.03.2001 та з 29.09.2008 по 23.09.2009).
Крім того, позивач звертав увагу на те, що у звіті по заробітку не зазначена його заробітна плата з 01.03.2001 по 31.12.2003, що впливає на розмір пенсії, а зазначена отримувана ним заробітна плата значно відрізняється від показників середньомісячної заробітної плати для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати. Також, на думку позивача, відповідач неправильно застосував для обчислення пенсії статтю 28 Закону №1058, а не статтю 26 цього ж Закону, чим значно знизив розмір його пенсії.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
06.10.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.39-41/, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 2 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.10.2013, і під час призначення пенсії стаж роботи позивача становив 29 років 8 місяців 5 днів, коефіцієнт стажу - 0,29667, заробіток враховано за період з 01.01.1988 по 31.12.1992 та за весь період роботи з 01.07.2000 по 30.09.2013 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, коефіцієнт заробітку - 0,75011. При цьому не враховано період роботи на Автобазі тресту «Полтавадорстрой» з 28.06.1980 по 26.08.1981 (наказ про звільнення від 27.10.1981 - розбіжність більше місяця), а заробітна плата за період з червня 2001 року по 31.12.2013 врахована як « 0» (оптимізовано). Згідно заяви від 17.01.2017 здійснено перерахунок пенсії позивача з 30.12.2016 як непрацюючому у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності 30.12.2016. З 01.02.2020 здійснено перерахунок пенсії позивача з уточненням даних ЕПС (не з вини пенсіонера) на підставі надходження уточнених індивідуальних даних про застраховану особу у зв'язку із об'єднанням карток (донараховано стаж за 2004 рік ТОВ "Новосанжарський агрошляхбуд"), перерахунок на загальний розмір пенсії не вплинув. У результаті перерахунку стаж роботи збільшився до 30 р. 6 міс. 19 днів, коефіцієнт стажу - 0,30500 та перераховано заробіток, коефіцієнт заробітку становить 0,73174. Отже, відповідач вважає, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.10.2020 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с.122-125/, в якій позивач посилався на ті ж обставини, що викладені у позовній заяві, стверджуючи, що доводи відповідача, викладені у відзиві, не підтверджують факт правомірності дій відповідача.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
25.10.2013 ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі із заявою про призначення пенсії за віком на основі наданих документів, зазначивши, що інших документів надати не може /а.с.51/.
ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 24.10.2013 у розмірі 738,61 грн (розмір пенсії за віком - 713,49 + доплата до пенсії при неповному стажі - 25,12), що підтверджується протоколом №1025 від 17.02.2014 /а.с.43/.
З протоколу №1025 від 17.02.2014 /а.с.43/ та розрахунку стажу /а.с.44-45/ слідує, що пенсія ОСОБА_1 обчислена з урахуванням загального страхового стажу - 28 років 11 місяців 5 днів (коефіцієнт страхового стажу 0,28917 - 347 місяців), у тому числі пільгового стажу - 10 років 3 місяці 10 днів.
Під час призначення пенсії позивачу пенсійним органом застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітку для її обчислення - 0,77159 (після оптимізації), середньомісячний заробіток для обчислення - 1827,67 грн, що підтверджується розрахунком заробітної плати для обчислення пенсії /а.с.46-49/.
22.05.2014 позивачу проведено перерахунок пенсії за віком із застосуванням страхового стажу - 29 років 8 місяців 5 днів (коефіцієнт страхового стажу 0,29667 - 356 місяців), у тому числі пільговий стаж - 10 років 3 місяці 10 днів, додатково враховувавши при цьому період з 01.01.2013 по 30.09.2013, після проведення якого розмір пенсії визначено у сумі 757,77 грн (розмір пенсії за віком - 711,60 + доплата до пенсії при неповному стажі - 46,17) що підтверджується розпорядженням №141475 від 22.05.2014 /а.с.56/, розрахунком стажу /а.с.57-58/ та індивідуальними відомостями про застраховану особу /а.с.63/.
В ході проведення перерахунку пенсійним органом застосовано індивідуальний коефіцієнт для її обчислення - 0,75011 (після оптимізації), середньомісячний заробіток для обчислення - 1776,79 грн, що підтверджується розрахунком заробітної плати /а.с.59-62/.
17.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до Кобеляцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив здійснити перерахунок пенсії у зв'язку із звільненням (припиненням підприємницької діяльності 30.12.2016 ) /а.с.104/.
Відповідно до розпорядження №141475 від 24.01.2017 /а.с.102/ позивачу проведено перерахунок пенсії за віком з 30.12.2016 із застосуванням страхового стажу - 28 років 11 місяців 5 днів (коефіцієнт страхового стажу 0,28917 - 347 місяців), у тому числі пільговий стаж - 10 років 3 місяці 10 днів, після проведення якого розмір пенсії визначено у сумі 1030,26 грн (713,49+316,77 (доплата до прожиткового мінімуму).
Рішенням №916200141475 від 27.01.2020, у зв'язку з уточненням даних в електронній пенсійній справі, перераховано пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2020 із застосуванням страхового стажу - 30 років 6 місяців 19 днів (коефіцієнт страхового стажу 0,30500), у тому числі пільговий стаж - 10 років 9 місяців 27 днів. Після проведення перерахунку розмір пенсії встановлено у сумі 1638,00 грн (розмір пенсії за віком - 979,75 грн (3212,31 х 0,30500) + доплата до пенсії при неповному стажі - 447,65 грн + доплата до мінімальної пенсійної виплати - 210,60 грн) /а.с.111-112/.
Як слідує із розрахунку стажу /а.с.113-114/ при перерахунку пенсії, у зв'язку з уточненням даних в електронній пенсійній справі, додатково до страхового стажу позивача зараховано стаж роботи за періоди з 01.01.2004 по 27.01.2004, з 01.02.2004 по 31.08.2004, з 01.09.2004 по 26.09.2004, з 01.10.2004 по 04.10.2004, з 01.11.2004 по 23.11.2004, з 01.12.2004 по 26.12.2004.
При проведенні перерахунку пенсійним органом застосовано індивідуальний коефіцієнт для її обчислення - 0,72935 (після оптимізації), середньомісячний заробіток для обчислення - 3212,31 грн, що підтверджується розрахунком заробітної плати /а.с.115-119/.
Листом №4847-4690/К-03/8-1600/20 від 26.08.2020 на звернення ОСОБА_1 щодо правильності обчислення пенсії ГУ ПФУ в Полтавській області повідомило про те, що розмір пенсії на час її призначення обчислювався з врахуванням страхового стажу тривалістю 29 років 08 місяців 05 днів та заробітку за період з 01.01.1988 по 31.12.1992 та за весь період роботи з 01.07.2000 по 30.09.2013. З 01.02.2020 у результаті уточнення індивідуальних даних про застраховану особу проведено перерахунок пенсії з урахуванням стажу заробітної плати за 2004 рік. Після вказаного перерахунку тривалість страхового стажу збільшилася до 30 років 06 місяців 19 днів. Одночасно коефіцієнт зменшився до 0,73174. Оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 визначений пропорційно наявному страховому стажу, не досяг прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, пенсію встановлено з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги, на рівні прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність /а.с.20-21/.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неправильного визначення середньомісячного заробітку та загального трудового стажу, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону №1058-VI визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, як пенсія за віком.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV ( в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачеві) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
За змістом пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-VI (в редакції, яка на час призначення пенсії позивачу) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України ( 36-2003-п ), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, зокрема, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ).
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту б) статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Частиною 1 статті 27 Закону №1058-VI (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачеві) передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За змістом частини 1 статті 25 Закону №1058-VI (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачеві) коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
См х Вс
Кс = ------------, де:
100% х 12
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.
Згідно із абзацем першим частини 1 статті 24 Закону №1058-VI (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачеві) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до положень частин 2, 3 статті 24 Закону №1058-VI (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачеві) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
За змістом частин 1, 2 статті 40 Закону №1058-VI (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачеві) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається
за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для
обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць
(Кз + Кз + Кз + ... + Кз );
1 2 3 n
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 1 статті 40 Закону №1058-VI (в редакції Закону № 1043-VIII від 29.03.2016) передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За змістом частини 1 статті 28 Закону №1058-VI (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачеві) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
Відповідно до положень частини 1, 3 статті 28 Закону №1058-VI (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 11.10.2017) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 2-1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.
Згідно із абзацем 2 частини 3 статті 42 Закону №1058-VI (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
За змістом частини 2, 3 статті 45 Закону №1058-VI пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". Водночас у цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону №1058-VI. За змістом положень Закону №1058-VI розмір пенсії за віком обчислюється із урахуванням таких складових, як: 1) заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону; 2) коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. При цьому, коефіцієнт страхового стажу визначається виходячи із сумарної кількості місяців страхового стажу. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Аналогічно, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
З матеріалів справи слідує, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 органом Пенсійного фонду не було враховано стаж роботи позивача з 01.01.2004 по 31.12.2004 та відповідно, заробітну плату за цей період, з огляду на відсутність відповідних даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу, про що свідчить виписка від 28.10.2013 за формою ОК-5 /а.с. 52 - 55/.
Водночас, після отримання виписки від 17.01.2020 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 /а.с. 64/ з даними за 1999, 2000, 2004 роки, рішенням №916200141475 від 27.01.2020, у зв'язку з уточненням даних в електронній пенсійній справі, перераховано пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2020 із розрахунком страхового стажу - 30 років 6 місяців 19 днів (коефіцієнт страхового стажу 0,30500).
Як слідує із розрахунку стажу /а.с.113-114/ при перерахунку пенсії, у зв'язку з уточненням даних в електронній пенсійній справі, додатково до страхового стажу позивача зараховано стаж роботи за періоди з 01.01.2004 по 27.01.2004, з 01.02.2004 по 31.08.2004, з 01.09.2004 по 26.09.2004, з 01.10.2004 по 04.10.2004, з 01.11.2004 по 23.11.2004, з 01.12.2004 по 26.12.2004 відповідно до вимог статті 24 Закону №1058-VI.
Отже, пенсійний орган, встановивши відомості, що впливають на розмір страхового стажу, здійснив перерахунок пенсії з урахуванням включення до страхового стажу позивача 2004 року.
Водночас за твердженням відповідача зазначений перерахунок не вплинув на розмір пенсії. Суд звертає увагу на те, що як при призначенні пенсії, так і під час подальших перерахунків пенсії позивача розмір пенсії позивача не досягав прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у зв'язку з чим, органом Пенсійного фонду здійснювалася доплата до прожиткового мінімуму. Зважаючи на те, що розмір заробітної плати позивача у 2004 році був меншим від середньої заробітної плати у відповідній галузі, що підтверджується звітом по заробіткам позивача /а.с. 115 - 119/, суд погоджується із доводами відповідача, що врахування стажу і заробітної плати за 2004 рік не вплинуло на розмір пенсії.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що після призначення пенсії він не працював, а тому його трудовий стаж не міг збільшитися, оскільки матеріалами справи встановлено, що пенсійний орган зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи до моменту призначення пенсії.
Також, суд враховує, що пенсійний орган у силу положень статті 42 Закону №1058-VI, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, має право здійснити перерахунок пенсії без додаткового звернення пенсіонера, а отже посилання позивача на те, що він не надав документів для перерахунку пенсії суд не бере до уваги.
Також суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відповідач неправильно застосував для обчислення пенсії статтю 28 Закону №1058, а не статтю 26 цього ж Закону, чим значно знизив розмір його пенсії. Суд зазначає, що порядок визначення розміру пенсії врегульовано саме статтею 27 та статтею 28 Закону №1058, натомість стаття 26 Закону №1058 регламентує умови призначення пенсії за віком. Також суд враховує, що за змістом пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-VI у разі призначення пільгових пенсій згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону №1058.
Стосовно посилань позивача на те, що відповідачем зменшено неправомірно коефіцієнт заробітку, врахувавши періоди, в які позивач отримував мінімальну заробітну плату (2004 рік) та перебував на обліку у центрі зайнятості (з 08.05.2000 по 05.03.2001 та з 29.09.2008 по 23.09.2009), суд зауважує, що розрахунки заробітної плати, для обчислення розміру пенсії, враховані під час призначення та перерахунку пенсії позивачу, наявні у матеріалах пенсійної справи, свідчать, що органом Пенсійного фонду проведено оптимізацію для визначення індивідуального коефіцієнту заробітку. При цьому, матеріали пенсійної справи не містять заяв позивача щодо виключення певних періодів, за які враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, поданих відповідно до статті 40 Закону №1058. Отже, позивач не скористався правом самостійно визначити періоди заробітку з метою оптимізації розміру пенсії. За таких обставин доводи позивача про неправомірність зменшення відповідачем коефіцієнту заробітку є безпідставними.
Щодо тверджень позивача про те, що у звіті по заробітку не зазначена його заробітна плата з 01.03.2001 по 31.12.2003, що впливає на розмір пенсії, суд враховує таке.
З трудової книжки позивача слідує, що ОСОБА_1 з 18.06.2001 по 18.09.2008 працював сторожем у ТОВ "Новосанжарський агрошляхбуд" /а.с.18-19/, водночас, у період з 01.03.2001 по 18.06.2001 записи про роботу позивача відсутні. Також згідно із відомостями за формою ОК-5, наявними у матеріалах пенсійної справи позивача, звітами по заробітках позивача за період з 18.06.2001 - по 31.12.2003 доходи позивача відсутні (« 0»).
Беручи до уваги те, що відповідно до положень статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року враховується- за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, у пенсійного органу були відсутні підстави для врахування заробітної плати позивача з 18.06.2001 по 31.12.2003 під час обчислення пенсії. Суд зауважує, що позивачем довідки про заробітну плату за вказаний період не надавалися до органу Пенсійного фонду, як не надано до суду на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
Відносно посилання позивача у позовній заяві на отримання значних заробітків під час роботи помічником бурильника, що не враховано під час призначення пенсії, суд зауважує, що згідно із записами у трудовій книжці позивач працював помічником бурильника з 29.05.1987 по 27.04.1993, з 15.05.1993 по 28.06.1994, з 03.10.1994 по 05.12.1994, з 21.04.1995 по 07.02.2000, при цьому органом Пенсійного фонду під час призначення пенсії позивачу враховано його заробіток за період з 01.01.1988 по 31.12.1992 з урахуванням наданої довідки про заробітну плату /а.с. 86/ , про що свідчить розрахунок заробітної плати /а.с. 46 - 49/. Довідки про заробітну плату за інші періоди роботи помічником бурильника до 2000 року позивачем до органу Пенсійного фонду не подавалися, відтак не були враховані під час призначення пенсії.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач під час призначення і перерахунку пенсії позивача в частині визначення страхового стажу та заробітку для обчислення пенсії діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи відповідачем доведено правомірність своїх дій, натомість позивачем не доведено належними і достатніми доказами обґрунтованість позовних вимог.
Отже, у позові належить відмовити у повному обсязі.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності,66, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол