Справа № 420/6842/20
29 жовтня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:
визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пп.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
скасування Рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, протокол №12 від 24 грудня 2019 року про результат розгляду заяви;
скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії №4 від 17.01.2020 року;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20 листопада 2019 року.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
ОСОБА_1 зазначив, що відповідає усім умовам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки виконував роботи на посаді газоелектрозварника, досяг відповідного віку та має достатньо пільгового стажу.
Однак, на думку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було протиправно відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком, не зважаючи на підтвердження наявності відповідного стажу трудовою книжкою.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№38129/20 від 21.09.2020р. на позовну заяву (а.с.70-73).
Відзив обґрунтований наступним.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області наголошувало, що відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивачем не було надано пільгової довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
На думку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і важких умовах праці за Списками № 1 та Списками № 2, такі довідки зазвичай є обов'язковими, оскільки у трудових книжках не зазначається, в яких умовах працювали особи і чи були вони зайняті певними роботами або на певних виробництвах протягом повного робочого дня. Під повним робочим днем розуміється виконання робіт в умовах, передбачених Списком, не менше, як 80% робочого часу встановленого для працівників цього виробництва, професій чи посад, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних із виконанням певних трудових обов'язків.
Як вказує Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.01.1988 року по 27.08.2005 рік у колгоспі ім.Кірова (СПК «Оріхівка») зарахувати не можливо, оскільки відсутні відомості про зайнятість на зазначеній посаді протягом повного робочого дня та відомості про проведення атестації робочого місця.
Станом на 29 жовтня 2020 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
29.11.2019 року, ОСОБА_1 звернувся з заявою до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про призначення пенсії (а.с.87-88).
Рішенням Комісії при Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області, протокол №12 від 24 грудня 2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у підтвердженні періоду роботи на посаді газоелектрозварника з 02.01.1988 року по 27.08.2005 року, відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 року (а.с.80 зворотній бік).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №4 від 17.01.2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії (а.с.79).
Підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області зазначено відсутність відомостей про зайнятість на посаді газоелектрозварника протягом повного робочого дня та відсутність інформації про проведення атестації робочих місць. Крім того, у 2004 році ОСОБА_1 , працював за сумісництвом, тобто не був зайнятий протягом повного робочого дня, а у 2005 році заробітна плата в СВК «Оріхівка» взагалі не нараховувалася.
Вважаючи протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі - Закон №1788-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон 1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ).
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п.«б» ст.13 Закону №1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМУ, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно з вимогами частини другої статті 24 Закону 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до частини 1 статті 101 Закону №1788-XII, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (далі - Постанова КМУ №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Постанови КМУ №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні у реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 постанови №637).
Згідно з пунктом 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10 листопада 2016 року, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за №1231/13105, далі - Порядок) для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи:
1) заяву про підтвердження стажу роботи;
2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 1 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в ЄДР, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні);
3) трудову книжку;
4) документи, видані архівними установами.
За приписами пунктів 11, 13 та 14 Порядку, такі документи подаються до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, за місцем проживання (реєстрації) заявника, які перевіряють правильність їх оформлення, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж, фіксують та засвідчують виявлені розбіжності та не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви про підтвердження стажу роботи направляють до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу, розглядають заяви про підтвердження стажу роботи та з відповідною пропозицією про задоволення або відхилення заяви, разом із вмотивованим висновком, направляють комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісія).
Пунктом 15 Порядку встановлено, що Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні.
Рішення Комісії не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії, оскільки не встановлює період роботи, який не зараховується до пільгового стажу.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові по справі №265/6202/16-а від 14.11.2019 року.
Згідно п.п.1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок №442), на підприємствах незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому проводиться атестація; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до п.4.5 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Відповідно до положень Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше, як один раз на п'ять років.
Для підтвердження результатів атестації робочого місця видається наказ по підприємству про результати атестації робочих місць. Витяги з наказу заносяться до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Враховуючи вищевикладене, робоче місце, на якому ОСОБА_1 працював з 02.01.1988 року, до 21.07.1992 року не підлягало атестації, оскільки відповідний період робот був до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року.
Крім того, відповідно до абз.2 п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові по справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 року, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Також, відповідно до ч. 1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_1 , у період з 02.01.1988 по 27.08.2005 року, працював на посаді газоелектрозварника у Колгоспі ім. Кірова (СПК «Горіхівка») (а.с.81).
Розділом ХХХІІ «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, передбачалась професія «електрозварювальними та їх підручні» та «газозварювальними та їх підручні».
Розділом ХХХІІ «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР №210 від 26.01.1991 року, передбачалась професія «електрозварювальними та їх підручні» та «газозварювальними та їх підручні».
Розділом ХХХІІ «Загальні професії» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 року, передбачено професії газозварників, електрогазозварників, електрозварників, електрозварників ручного зварювання, а назви професій зазначені у трудових книжках, наказах підприємств, довідках можуть відрізнятися від назв, передбачених законодавчими актами України, при цьому суть виконуваної електрозварником роботи не змінюється.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові по справі № 509/3801/16-а від 22.03.2018 року.
З огляду на досліджені судом докази та встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність у позивача достатнього загального та пільгового стажу роботи, а тому, відмова Головного управління ПФУ в Одеській області у зарахуванні пільгового стажу та призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень Комісії при Головному управління Пенсійного фонду України в Одеській області (протокол №12 від 24 грудня 2019 року) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії №4 від 17.01.2020 року.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20 листопада 2019 року, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд зазначає, що оскаржуваним рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області (протокол №12 від 24 грудня 2019 року), відповідач не зарахував позивачу певний період пільгового стажу.
Отже, враховуючи, що оскаржуване рішення відповідача у даній ситуації не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати трудовий стаж роботи газоелектрозварником у Колгоспі ім. Кірова (СПК «Горіхівка») у період з 02.01.1988 по 27.08.2005 року ОСОБА_1 , до загального пільгового стажу роботи, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Однак, щодо безпосереднього зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20 листопада 2019 року, суд зазначає, що виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи викладене, суд вважає, що для забезпечення права позивача на отримання належної йому пільгової пенсії, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.11.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахування висновків суду.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У свою чергу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не доведено правомірності його дій та рішень щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 та не надано достатньо доказів на спростування тверджень позивача та наданих доказів (копії трудової книжки та архівних довідок).
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 , сплачено судовий збір у розмірі 2522,40 гривень, який підлягає відшкодуванню.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пп.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; скасування Рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, протокол №12 від 24 грудня 2019 року про результат розгляду заяви; скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії №4 від 17.01.2020 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20 листопада 2019 року - задовольнити частково.
Рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, протокол №12 від 24 грудня 2019 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 - визнати протиправним та скасувати.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №4 від 17.01.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії - визнати протиправним та скасувати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати трудовий стаж роботи газоелектрозварником у період з 02.01.1988 по 27.08.2005 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), до загального пільгового стажу роботи, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 29.11.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахування висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у розмірі 2522,40 (дві тисячі п'ятсот двадцять дві гривні сорок копійок) гривень.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.
Суддя Балан Я.В.
.