Справа № 420/8056/20
28 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -
До Одеського окружного адміністративного суду 21 серпня 2020 року надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 , (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 згідно рішення ГУ ДПС в Одеській області від 27.07.2020 року.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » №3083 від 24.07.2020 року, а також направлень на перевірку від 24.07.2020 року №1919, №1920, №1921, №1922, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області 24.07.2020 року було здійснено вихід за податковою адресою ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Так, посадовим особам ФОП ОСОБА_1 24.07.2020 року були пред'явлені направлення на проведення перевірки від 24.07.2020 року №1919, №1920, №1921, №1922.
Проте, вказаними особами було відмовлено у допуску до проведення перевірки, про що позивачем були складені акти про відмову в допуску до перевірки, які посадова особа відповідача відмовилася підписувати.
В свою чергу, 27.07.2020 року о 14 годині 30 хвилин заступником начальника Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач вважає, що враховуючи той факт, що відповідачем відмовлено в допуску посадових осіб Головного управління ДПС в Одеській області до проведення фактичної перевірки, наявні всі правові підстави для застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 .
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується з позовними вимогами ГУ ДПС в Одеській області, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству України та зазначає, що відповідач не знаходився за адресою фактичної перевірки.
Відповідач наголошує, що з 10.07.2020 року він не здійснює підприємницьку діяльність у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, відповідач зазначає, що найманих працівників у нього немає і не було .
Крім того, відповідач звертає увагу, що станом на час звернення контролюючого органу до суду строк у 96 годин, протягом якого має бути перевірена судом обґрунтованість рішення керівника про накладення арешту на майно платника податків, сплинув, що, в свою чергу, згідно з пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, свідчить про припинення адміністративного арешту, накладеного рішенням податкового органу від 27.07.2020 року.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
08 вересня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №35597/20).
01 жовтня 2020 року від позивача надійшли додаткові пояснення (вхід. №40296/20).
Станом на 28 жовтня 2020 року будь-яких інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача та позиція відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі п.п.191.1.4, п.191.1 ст.19, п.п.191.1.14, п.191.1 ст.191, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями прийнято наказ №3083 від 24.07.2020 року «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » (а.с.7-8).
В подальшому, 24.07.2020 року заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області видано головним державним ревізор-інспекторам Головного управління ДПС в Одеській області Галактіонову Вадиму Олексійовичу, Завертаному Володимиру Вячеславовичу, Захар'єву Андрію Вікторовичу, Скобленко Микиті Віталійовичу направлення на перевірку №1920, №1922, №1921, №1919 (а.с.9-12).
На підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » №3083 від 24.07.2020 року, а також направлень на перевірку від 24.07.2020 року №1920, №1922, №1921, №1919, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області 24.07.2020 року було здійснено вихід за податковою адресою ФОП ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Посадовим особам ФОМ ОСОБА_1 були пред'явлені для ознайомлення наказ №3083 від 24.07.2020 року та направлення на проведення перевірки від 24.07.2020 року №1920, №1922, №1921, №1919, однак посадовими особами ФОП ОСОБА_1 було відмовлено у допуску до проведення фактичної перевірки.
В подальшому, перевіряючими був складений акти про відмову від допуску до фактичної ФОП ОСОБА_1 №404/15-32-32-07 від 24.07.2020 року та акт про відмову від отримання копії наказу та підпису направлень до фактичної перевірки №405/15-32-32-07 від 24.07.2020 року (а.с.14, 15).
27 липня 2020 року в.о. начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС в Одеській області Андрій Димитров звернувся зі зверненням до заступника начальника ГУ ДПС в Одеській області Володимира Попова про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с.13).
27 липня 2020 року о 14 годині 30 хвилин заступником начальника Головного управління ДПС в Одеській області Володимиром Поповим було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) (а.с.6).
Релевантні джерела права та висновки суду
Так, відносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно п.75.1.3 ст.75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно положень ст.80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Пунктом 94.1 ст.94 Податкового кодексу України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Положеннями п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Згідно приписів п.94.5 ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Згідно п.п.94.6.1 п.94.1 ст.94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
Пунктом 94.10 ст.94 ПК України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Аналогічні позиція закріплена в Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 року №632, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 року за №948/30816.
Крім того, вказаним Порядком, а саме розділом IV визначено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
При прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.
Разом з тим, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.
Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.
Як встановлено судом, у пункті 94.2 вказаної статті передбачені підстави для застосування адміністративного арешту майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 91 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Перелік підстав для застосування адміністративного арешту майна наведенні в пункті 94.2 вказаної статті та є вичерпним.
Пунктом 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначене у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платини податків, яке надсилається, зокрема, платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
Пунктом 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Підпунктом 94.19.1 пункту 94.19. ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що припиненні адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку із відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнанні арешту обґрунтованим.
Пунктом 94.21 ПК України встановлено, що у разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6, 94.19.7, 94.19.9, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що 27.07.2020 року останнім керуючись пунктами 94.2, 94.6, 94.10 Податкового кодексу України було подано до Одеського окружного адміністративного суду заяву про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків в порядку ст.283 КАС України.
Водночас, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року о 10:30 у справі №420/6952/20 (суддя Єфіменко К.С.) заяву Головного управління ДПС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 11 год. 00 хв. 29 липня 2020 року шляхом надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору та уточнену заяву про підтвердження умовного адміністративного арешту майна.
При цьому, позивач, як суб'єкт владних повноважень не скористався своїм правом на усунення недоліків позову та не виконав вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, у зв'язку із чим ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року по справі №420/6952/20 (суддя Єфіменко К.С.) заяву Головного управління ДПС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 було повернено заявнику у зв'язку з не усуненням недоліків.
Отже, контролюючим органом було реалізовано владну управлінську компетенцію щодо прийняття та реалізації рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків шляхом звернення до суду з відповідною заявою, яка була розглянута судом в межах адміністративної справи №420/6952/20.
Відповідно до абз.3 ч.3 ст.283 КАС України, повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення де суду.
Отже, у випадку повернення заяви, поданої в порядку ст.283 КАС України, податковий орган наділений правом повторно звернутись до суду з такою самої заявою не пізніше 48 годин з моменту складання акту про відмову від допуску до фактичної перевірки.
Проте, податковий орган не скористався правом на повторне звернення з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 та звернувся до суду з даним адміністративним позовом з тими самими вимогами в загальному порядку.
Та обставина, що заява не була розглянута по суті, оскільки провадження не було відкрито через її недоліки не може братися судом до уваги та не може слугувати підставою для розгляду спірного питання у загальному порядку, оскільки не є поважними, позивач не виконав умови суду та не усунув недоліки, які судом зазначені. Обставини справи вказують, що контролюючий орган, в даному випадку діяв обізнано.
Статтею 283 КАС України визначено порядок звернення податкових органів до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до ч.3 ст.283 КАС України у разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.
Відповідно до ч.5 ст.283 КАС України, відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Аналіз вказаних положень КАС України дає підстави вважати, що податковий орган наділений правом звернутись до суду в загальному порядку з тими самими вимогами виключно у разі відмови у відкритті провадження за заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.
За таких обставин, з огляду на положення підпункту 94.19.1 пункту 94.19. ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна ФОП ОСОБА_1 вважається припиненим, оскільки з моменту прийняття рішення заступника начальника Головного управління ДПС в Одеській області Володимира Попова від 27.07.2020 р. вже минуло 96 годин.
Повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.
Такі висновки суду повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.08.2019 року по справі №520/9858/18.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Суд зауважує, що арешт коштів на рахунках платника податків буде нічим іншим, як здійсненням контролю за користуванням майном, а тому становитиме втручання держави у мирне володіння ФОП ОСОБА_1 майном.
Водночас втручання державного органу у право вільно володіти своїм майном у цій конкретній правовій ситуації переслідує законну мету і є виправданим, оскільки воно відповідає законним публічним інтересам, зокрема забезпечення сплати відповідачем податків і, як наслідок наповнення коштами державного бюджету України.
Проте, таке втручання, з-поміж, встановленого законом і задля суспільного інтересу, має досягти «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та умовами захисту основних прав людини.
За наслідками розгляду справи судом встановлено порушення процедури підтвердження умовного адміністративного арешту платника податку, що виключає його обґрунтованість, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.
Інші доводи сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірність рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків перед судом не доведена.
При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч.1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.
Враховуючи перебування судді у період з 20.10.2020 року по 27.10.2020 року на лікарняному, рішення суду винесено у перший робочий день після виходу судді з лікарняного - 28 жовтня 2020 року.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 177, 242-246 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
При цьому, відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Позивач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ).
Суддя С.О. Cтефанов
.