Іменем України
19 жовтня 2020 р. № 400/2098/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання Ісламова І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до:Офісу Генерального прокурора, вул. Різницька, 13/15,Київ11,Центральна Частина Києва, Київ,01011 Кадрової комісії №1, вул. Різницька, 13/15,Київ11,Центральна Частина Києва, Київ,01011 Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28,Миколаїв,54030
про:визнання протиправними та скасування рішення від 10.04.2020р. №332, наказу від 24.04.2020р. №330к,поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
За участю:
від позивача: Мурлигіна О.Я.
від відповідача 1,3: Добрікова І.В.
від відповідача 2: не з'явився
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Миколаївської області та Кадрової комісії №1 з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення №332 Кадрової комісії №1 від 10.04.2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки», визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Миколаївської області Дунаса Т.О. №330к від 24.04.2020 про звільнення позивачки з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Миколаївської області та з органів прокуратури і поновити позивачку на цій посаді в прокуратурі Миколаївській області, або на рівноцінну посаду на час ухвалення рішення, стягнути з прокуратури Миколаївської області на користь позивачки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з розрахунку 1480,60 гривень середньоденної заробітної плати.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що у відповідача були відсутні законні підстави для її звільнення, оскільки звільнення відбулося на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», яким встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Тобто, з цих підстав роботодавець має право звільнити робітника лише за наявності однієї з підстав, або ліквідація (реорганізація) або скороченню. У спірному наказі відповідача відсутнє посилання, яка сама подія стала підставою звільнення.
На час звільнення позивачки не відбувалося ліквідації чи реорганізації прокуратури Миколаївської області, не відбувалося скорочення посад у зазначеному органі прокуратури. Зокрема, посада, з якої звільнена позивачка, скорочена не була і на цю посаду було призначено іншу особу.
Відповідно до положень ч.3 ст.16 Закону України «Про прокуратуру» прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади лише з підстав та в порядку, передбачених законом. Загальний перелік умов звільнення прокурора з посади міститься в ст.51 Закону України «Про прокуратуру», а безпосередньо звільнення у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією, чи скорочення чисельності прокурорів врегульовано ст.60 Закону України «Про прокуратуру». Вказана норма є спеціальною по відношенню до ст.51 Закону, за якою безпосередньо і підлягають звільненню працівники прокуратури через вказані обставини. Оскільки умов для звільнення позивачки, на її думку не було, звільнення відбулося з порушенням закону.
В описові частині наказу про звільнення прокурор Миколаївській області послався на п.3 п.п.2 п.19 Розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України №113. Однак, позивачка звільнена з інших, вказаних в наказі підстав, через реорганізацію або скорочення прокурорів в прокуратурі Миколаївської області, чого насправді не було.
Пункти 7,9 Розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень» Закону передбачають, що прокурори можуть бути переведені на посади прокурорів лише у разі успішного проходження ними атестації. Зазначені норми суперечить положенням ст.24 Конституції України, п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», положенням КЗпП України, іншим положенням національного законодавства, вимогам Конвенції (ст.14), практиці Європейського Суду, висновкам Конституційного Суду України та практиці національних судів, вимогам Загальної Декларації з прав людини.
Статтями ст.ст.11-14 Закону України «Про професійний розвиток працівників» встановлено випадки та порядок проведення атестації для всіх громадян. Однак, застосування цього Закону для працівників прокуратури повністю нівельовано. Прийняттям цього нормативного акту створені вибіркові вимоги доступу до професії в межах однієї категорії, які з незрозумілих підстав не підпали під процедуру проведення атестації. Наявність вказаної норми та розрізнення в статусі жодним чином необґрунтовані розумною необхідністю, є вочевидь дискримінаційною та несправедливою.
Дискримінаційним у Порядку проходження прокурорами атестації є норми щодо проходження тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки в один день. Відповідні зміни в первісний текст Порядку внесено наказом Офісу Генерального прокурора №65 від 04.02.2020, що було мотивовано нібито оптимізацією витрат часу та ресурсів прокурорів на участь у атестації, забезпечення безперервності роботи регіональних прокуратур. Між тим, ці умови не є рівнозначними з такими умовами, на підставі яких проходили тестування працівники Генеральної прокуратури. Крім того, при прийнятті таких змін не було враховано обставин та умов проведення атестації, в тому числі віддаленість регіональних прокуратур, тривалий проїзд їх працівників до міста Києва, не забезпечення їхнього проживання у місті, де проходили такі іспити, що в подальшому негативно впливало на стан здоров'я прокурорів, погіршення самопочуття, і як наслідок, на результати складання іспитів. Між тим, ці порушення сприяли надходженню численних заяв та скарг, госпіталізації прокурорів до лікарень, надання медичної допомоги медичним працівникам та штучному ускладненню умов тестування.
Тривала дорога до місця проведення атестації, а саме нічний проїзд потягом до м. Києва, відсутність умов відпочинку до першого етапу, між етапами атестації, несвоєчасний початок другого етапу, разом з іншими чинниками, про які йдеться, об'єктивно вплинули на результат.
Оголошення про проведення 1 і 2 етапу атестації опубліковано на офіційному сайті Генеральної прокуратури України 30 жовтня 2019. З вказаного повідомлення позивачка дізналася, в чому саме буде полягати тест на загальні здібності та навички. Між тим, в жодному Законі України та підзаконному нормативно-правовому акті, в тому числі Порядку про проходження прокурорами атестації, не йде мова про можливість та підстави застосування тестів на перевірку вербального та/або абстрактно-логічного інтелекту. Також, не міститься такого чинника у спеціальному законі, який вказує на умови зайняття посади прокурора (ст.27 Закону України «Про прокуратуру»). Самим Порядком не передбачено жодних об'єктивних критеріїв оцінки знань, які перевіряються на другому етапі атестації.
Порядком, як і жодним нормативним актом, також не визначено понять вербального та абстрактного - логічного інтелекту, тим більше взаємозв'язок та вплив на оцінку професійності прокурора. Відповідно за основу в тестуванні були взяті певні наукові поняття, як до того ж носять дискусійний характер, а під час виконання завдання виявилося, що безпосередньо, вони жодним чином не пов'язані з правовими питанням. Тести не перевірялися на достовірність та допустимість, не перевірялися на досягнення мети атестації. Відсутні дані про розробника та власника вказаної комп'ютерної програми, правові підстави використання програмного забезпечення Першою кадровою комісією для проведення тестування прокурорів.
Під час проходження другого етапу у позивачки призупинилася робота монітору, а після проходження всіх питань та натискання клавіші «завершити» монітор комп'ютера виключився, та через 2-3 секунди знову запрацював, висвітливши результат тестування. За таких обставин, у позивачки є сумніви щодо об'єктивності результатів тестування.
Відразу після завершення тестування позивачка передала свою скаргу щодо технічних недоліків роботи комп'ютера. Зазначена скарга до прийняття рішення про не проходження атестації розглянута не була.
Немає можливості у позивачки пересвідчитися у об'єктивності прийняття рішення, оскільки жодних документів щодо проходження нею другого етапу не зберіглося.
Винесення рішення про неуспішне проходження 2 етапу атестації зумовлено також невідповідністю Порядку перехідним положення Закону №113. Зазначеним Законом взагалі не передбачено проведення перевірки загальних здібностей та навичок.
Також, всупереч змісту положень Закону №113, п.6 розділу 3 Порядку містить імперативні вимоги, що обмежують права прокурорів, а саме недопущення до наступного етапу атестації прокурора, який набрав меншу кількість балів чим прохідний. Тоді як за вимогами закону додаткові етапи лише можуть бути підставою для ухвалення рішення про не проходження атестації.
Відповідно до п.5 розділу 3 Порядку зазначено, що прохідний бал на другому етапі тестування встановлюється наказом Генерального прокурора після складання іспиту за першим етапом тестування. Незважаючи на таку норму, після складання іспиту за першим етапом тестування, прокурором відповідний наказ не видавався. Кадровою комісією було взято до уваги кількість балів, визначених наказом Генерального прокурора №105 від 21.02.2020. Але, на думку позивачки, він не може бути врахований.
Крім того, рішення по суті та за назвою не є рішенням про неуспішне проходження атестації, а рішенням за наслідками другого її етапу. Між тим, за вимогами Закону повинно виноситися окреме рішення про неуспішне проходження атестації.
Відповідачі позов не визнали.
Відповідач прокуратура Миколаївської області надав відзив наступного змісту. Відповідно до п.6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру». За приписами п.7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, прокурори можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації. З наведених норм закону слідує, що законодавець ввів у дію чітко та однозначно визначену процедуру реформування органів прокуратури, зазначивши, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окресливши умову продовження служби - успішне проходження атестації. Відповідно до п.9 ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Пунктом 9 розділу І Порядку, передбачено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. ОСОБА_1 подано Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, отже подаючи таку заяву, позивач цілком і повністю була ознайомлена з умовами проведення атестації та погодилася на їх застосування.
Законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Пунктом 6 розділу І Порядку №221 визначено, що одним з етапів атестації є складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням техніки ОСОБА_1 набрала 91 бал, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту. З урахуванням цього кадровою комісією №1 ухвалене рішення №322 від 10.04.2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, передбачено, що прокурори звільняються з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення комісії про неуспішне проходження атестації.
Зазначена норма є спеціальною по відношенню до інших нормативно-правових актів, має імперативний характер та підлягає безумовному виконанню уповноваженим органом та їх посадовими особами. Ці норми поширюються на усіх прокурорів. Враховуючи викладене, наказом прокурора Миколаївської області №320 від 24.04.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
Також слід зазначити, що дію ст.60 Закону України «Про прокуратуру», якою визначено процедуру звільнення прокурорів з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, Законом №113 зупинено до 01.09.2021. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури. Підставу звільнення в спірному наказі сформульовано відповідно до п.п.2 п.19 розділу ІІ Закону №113.
Відповідач Офіс Генерального прокурора надав відзив наступного змісту. Позов є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню. Нормами п.п.9.10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону визначено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями.
Іспит на загальні здібності та навички визначений приписами розділу ІІІ Порядку. Встановлення рівня професійної компетентності прокурора, що включає в себе перевірку загальних здібностей є цілком виправданим, адже Законом України «Про прокуратуру» встановлено підвищені вимоги до професійного рівня прокурорів (аналогічна практика застосовується законодавством щодо процедур добору на посуд судді, детектива НАБУ та слідчих ДБР).
Під аналітичними здібностями розуміють інтелектуальну, логіко-мисленнєву діяльність, спрямовану на вирішення практичних завдань. Загальні здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються в усіх видах її діяльності, включають в себе здібності до навчання, загальні розумові здібності людини, її здібності до праці. Вони спираються на загальні вміння, необхідні в кожній галузі діяльності, зокрема такі, як уміння усвідомлювати завдання, планувати й організовувати їхнє виконання, використовуючи наявні в досвіді людини засоби, розкривати зв'язки тих речей, яких стосується діяльність, оволодівати новими прийомами роботи, переборювати труднощі на шляху до мети. Тестові завдання для визначення рівня вербального інтелекту спрямовані та виявлення інтелектуальної (розумової) здібності, суть якої полягає в здатності добре розуміти, аналізувати, систематизувати і продукувати вербальну інформацію. Тестові завдання для визначення рівня абстрактно-логічного інтелекту виявляють здібності до успішного опанування складних сфер діяльності та професій, які вимагають постійної та інтенсивної розумової діяльності (аналіз багатьох різних чинників і умов, пошук ефективних рішень тощо).
Таким чином, тестування на загальні здібності та навички включено до процесу атестації прокурорів з метою з'ясування загального рівня їх здібностей та компетентності як однієї з характеризуючих ознак для визначення професійності. Прохідний бал для успішного складання зазначеного іспиту встановлено наказом Генерального прокурора від 21.02.2020 №105 та становить 93 бали. Оскільки, ОСОБА_1 набрала лише 91 бал, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту і її не допущено до проходження наступного етапу атестації. Ці результати відображені у відповідній відомості, про що позивач ознайомлена шляхом проставлення власного підпису. Зауваження з боку ОСОБА_1 не надходили. Звернення ОСОБА_1 про повторне проходження тестування було розглянуто кадровою комісією. Встановлено, що згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати тестування з боку позивача було завершено, під час тестування будь-які акти не складались. Керуючись, п.6 розділу І, п.6 розділу ІІІ Порядку №221, обґрунтовано прийнято рішення про відмову у призначенні нового дня для складання іспиту на загальні здібності. 10.04.2020 прийнято законне і мотивоване рішення від №322 про неуспішне проходження позивачем атестації. Відповідно до п.8 розд.І Порядку форми типових рішень визначені у додатку 1 до нього. Оскаржуване рішення відповідає вимогам, встановленим Порядком, зокрема, містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. Також в рішенні наявне його обґрунтування - набрання позивачем за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички балів менше прохідного для успішного складення іспиту.
Проведення атестації прокурорів регіональних прокуратури здійснювалось Офісом Генерального прокурора за технічної та організаційної підтримки Міжнародної організації права розвитку, проекту Європейського Союзу «PRAVO-JUSTICE» у співпраці з ТОВ «Сайметрікс-Україна» та інших міжнародних партнерів. Відповідно до Меморандуму про допомогу в організації проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур, саме «PRAVO-JUSTICE» є виконавцем в організації процесу складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
Відповідно до законодавства України відсутні будь-які вимоги до сертифікації чи отримання ліцензій для програмного забезпечення, що використовується під час проходження прокурорами атестації. Також, відповідно до листа Міжнародної організації права розвитку від 28.10.2019 №19/082 за результатами проведеного моніторингу ринку послуг з проведення іспиту для оцінки інтелектуальних здібностей встановлено, що організацією, яка надає послуги, що найбільше відповідає меті іспиту для оцінки інтелектуальних здібностей прокурорів є ТОВ «Сайметрікс-Україна». Тестування проводилося в офлайн режимі з використанням серверу, який був спеціально доставлений ТОВ «Саметрікс-Україна» до місця проведення тестування та перебував протягом всього періоду тестування в окремій кімнаті з обмеженим доступом під наглядом технічного фахівця, залученого цим товариством. Адміністрування (в тому числі запуск) програмного забезпечення, яке використовувалося для проведення атестації прокурорів, здійснювали члени робочих груп кадрових комісій в присутності членів кадрових комісій, що забезпечували загальне управління процесом складення прокурорами іспитів. При проведенні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки було використане те ж саме програмне забезпечення, що й при проведенні цього іспиту під час проходження атестації прокурорами Генеральної прокуратури України. Результати зафіксовано у відповідних відомостях, у яких він підтвердив їх правильність власним підписом. Перед початком тестування для усіх її учасників проведено детальний інструктаж. Всі учасники були в рівних умовах і кожен мав можливість самостійно обрати собі комп'ютер. Крім того, перед початком тестування для усіх його учасників проведено детальний інструктаж, у тому числі щодо дій у разі виникнення технічний проблем. До Офісу Генерального прокурора надійшов лист ТОВ «Сайметрікс-Україна» від 27.04.2020 №270420-1 щодо фіксації технічної несправності під час тестування 02.03.2020. Після усунення технічної несправності під час тестування 02.03.2020, в наступні дні з 3 по 5 березня 2020 року не було зафіксовано жодних технічних проблем, що могли б вплинути на результати учасників тестування на загальні здібності.
Норми Закону України «Про прокуратуру», який визначає статус прокурорів, умови і підстави їх звільнення з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України. З дня набрання чинності Законом №113, а саме з 25.09.2019, особливості застосування до прокурорів положень п.1 ч.1, ч.2 ст.40, ст.42, 42-1, ч.ч.1-3 ст.49-2, ст.74, ч.2 ст.121 КЗпП України, на які посилається позивач, встановлюються Законом України «Про прокуратуру». Тому, з 25.09.2019 саме цей Закон, а не КЗпП України поширюється на правовідносини між ОСОБА_1 і прокуратурою Миколаївської області.
Доводи позивача щодо відсутності у оскаржуваному наказі конкретної підстави для звільнення не обґрунтовані, оскільки у наказі зазначено підставу звільнення відповідно до формулювання п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113.
Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п.9 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», в даному випадку є неуспішне проходження позивачем атестації.
В судових засіданнях 30.06.2020, 03.08.2020, 04.08.2020, 05.10.2020, 12.10.2020 та 19.10.2020 представник позивача та відповідачів підтримали свої позиції, викладені у процесуальних заявах по суті справи.
05.10.2020 ухвалою суду замінено особу відповідача - прокуратуру Миколаївської області на Миколаївську обласну прокуратуру.
Суд розглянув справу 19.10.2020 в порядку загального провадження, у відкритому судовому засіданні за участю сторін. В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. Повний текст судового рішення підписано 29.10.2020.
Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працювала на різних посадах в органах прокуратури Миколаївської області з 02.04.1998 року. Загальний стаж роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури склав близько 22 років.
З 23.12.2013 ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Миколаївської області (до 22.07.2015 - відділу з питань розгляду листів та прийому громадян).
25.09.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», відповідно до якого розпочато реформу прокуратури, та всі прокурори попереджені про майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Зазначеним Законом запроваджено процедуру атестації, як передумову переведення на посаду прокурорів у обласні прокуратурі.
03.10.2019 наказом Генерального прокурора затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, якій включає три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
04.10.2019 ОСОБА_1 подала заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
ОСОБА_1 була викликана для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки на 04.03.2020 р.
04.03.2020 у першій половині дня ОСОБА_1 проходила іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Під час іспиту, ОСОБА_1 надала правильні відповіді на 87 питань зі 100, та отримала 87 балів.
Враховуючи, що прохідний бал відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку, встановлений 70 балів, рішенням Першої кадрової комісії, ОСОБА_1 була визнана, як така, що успішно пройшла перший етап та допущена до другого етапу, у формі іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
За результатами цього іспиту, ОСОБА_1 отримала 91 бал.
Відразу після завершення іспиту, ОСОБА_1 подала заяву голові Першої кадрової комісії, з клопотання надати можливість перездати іспит, оскільки під час проходження тестування, близько 19:20 год відбувся технічний збій у роботі програми, зависання, подвійне зображення, що вплинуло на результати іспиту.
10.04.2020 Кадрова комісія №1 прийняла Рішення №322, про те, що оскільки ОСОБА_1 набрала 91 бал, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту, вона не допускається до етапу проходження співбесіди. Вирішено, що ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію.
13.04.2020 Кадрова комісія №1 розглянула заяву ОСОБА_1 про технічний збій та клопотання про перездачу іспиту та вирішила, що підстав для повторного проходження вказаного етапу тестування немає.
24.04.2020 наказом прокурора Миколаївської області №320-к «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з 30.04.2020 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
Вирішуючи зазначений спір, суд виходив з наступного.
1. Відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Відповідно до п.6 п.7 розділу ІI. Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі -Закон) з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Відповідно до п.19 розділу ІI. Прикінцеві і перехідні положення Закону, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено реформу прокуратури, зокрема, створення обласних прокуратур, замість регіональних, та переведення на посади прокурорів у новостворені структури за умови успішного проходження атестації.
Неуспішне проходження атестації прямо передбачене законодавцем, як підстава звільнення з підстав ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Проведення атестації та звільнення з підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» не є примхою відповідачів, а є прямою вимогою Закону у цьому випадку.
Посилання на Кодекс законів про працю України та Закон України «Про професійний розвиток працівників», а також на звичайний порядок звільнення у разі ліквідації, реорганізації та скорочення штатів не є доречним, оскільки, у цьому випадку, сам законодавець передбачив не звичайну процедуру звільнення аd hoc, саме з метою проведення реформи прокуратури.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» у цьому випадку є спеціальним, а також таким, що прийнятий пізніше, а тому підлягає застосуванню саме він. Крім того, зазначений Закон не визнаний Конституційним Судом України, є чинним, а тому у адміністративного суду не має підстав його не враховувати.
Враховуючи викладене, аргументи позивачки про необґрунтованість застосування до неї процедури атестації, а також звільнення з підстав, передбачених п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», на думку суду, є непереконливими та не можуть бути підставою для задоволення позову.
2. Відповідно до ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
У цьому випадку, стосовно ОСОБА_1 не було застосовано обмежень або процедур, інших, ніж до решти прокурорів. А за таких обставин, немає підстав стверджувати, що позивачка була дискримінована.
3. Суд погоджується з правом відповідачів, як роботодавців позивачки, застосовувати процедури атестації, про що зазначено вище, але це повинно відбуватися на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до п.12, п.13 розділу ІI. Прикінцеві і перехідні положення Закону предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Відповідно до п.6 Порядку проходження прокурорами атестації, атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Тобто, етап складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, якій став перешкодою позивачки у успішному проходження атестації, та фактично послугувало приводом до її звільнення, на власний розсуд, включений безпосередньо Генеральним прокурором, як роботодавцем у процедуру атестації.
Дійсно, відповідно до п.13 розділу ІI. Прикінцеві і перехідні положення Закону, Генеральний прокурор уповноважений запровадити інші етапи проходження атестації.
Разом з тим, на думку суду, зазначені етапи повинні відповідати меті та предмету атестації, визначеної Законом - оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів.
Атестація прокурорів не передбачає оцінку їх компетентності в інших галузях знань, аніж професійної.
Питання професійної компетенції позивачки було оцінено під час проходження неї іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону. Під час цього іспиту позивачка отримала високий бал та підтвердила свою професійну компетентність.
Запроваджена відповідачем у процедуру атестації перевірка на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, не стосується питання професійної компетенції, а стосується визначення рівня вербального та абстрактне-логічного інтелекту.
Стаття 27 Закону України «Про прокуратуру» не висуває до кандидатів на посаду прокурора, будь яких вимог щодо рівня вербального та абстрактне-логічного інтелекту.
За таких обставин, суду не зрозумілі причини запровадження іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки у процедурі атестації прокурорів.
Суд звертає увагу, що у цьому випадку взагалі йде мова не про конкурсний набір нових працівників, або взагалі прийому на роботу. У цьому випадку йде мова про вирішення питання про залишення на посаді вже діючого працівника.
Посилання Офісу Генерального прокурора на аналогічну практику запровадження іспитів на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, під час конкурсів до НАБУ, ДБР, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та інше, судом не приймаються, як належні, оскільки у цих випадках йде мова саме про добори нових працівників.
На переконання суду, необхідно розрізняти права роботодавця під час укладання трудового договору та після його укладення.
Якщо під час проведення добору на посади прокурорів, вирішення питання про прийняття особи на роботу (укладання трудового договору), відповідач, як роботодавець має право висунути будь-які вимоги щодо рівня професійної компетенції, вербального та абстрактно-логічного інтелекту, ділових, професійних, особистих якостей кандидатів, їх освітнього та кваліфікаційного рівню, доброчесності, має право провести конкурс, під час якого на власний розсуд (дискреційно) оцінити ці якості, та прийняти рішення про відмову у прийнятті його на роботу, то після укладання трудового договору відповідач має право звільняти прокурора лише у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків.
Після укладання трудового договору суб'єктивне право роботодавця оцінювати на власний розсуд здатність робітника виконувати певну роботу вже обмежено об'єктивними обставинами - безпосередньо діями робітника. Якщо під час вирішення питання про прийом на роботу, роботодавець мав можливість оцінювати самого робітника, то після прийняття на роботу він може оцінювати лише його дії (належне чи неналежне виконання службових обов'язків).
Питання професійної компетентності, дотримання прокурором професійній етиці та доброчесності, цілком охоплюється зобов'язаннями прокурорів за трудовим договором з роботодавцем. А тому, перевірка та оцінка цих питань, під час атестації є обґрунтованою та правомірною.
Натомість, питання рівня вербального та абстрактно-логічного інтелекту виходить за межі трудового договору між позивачкою та відповідачами, а тому оцінка його під час атестації не може мати наслідків у вигляді припинення трудового договору.
Роботодавець може використовувати результати такої оцінки для вирішення питання про подальше просування по службі (не призначати на посади з більшим обсягом роботи), але не може використовувати для звільнення особи з посади.
В іншому випадку, якщо погодитися з логікою відповідачів, роботодавець був би необмежений у праві призначати своїм найманим працівникам тести, випробування, спортивні змагання, творчо-художні конкурси та інші заходи, щодо перевірки компетенції та здібностей, які жодним чином не мають відношення до роботи, яка виконується робітником та звільняти працівників за їх результатами.
Визнання за роботодавцем права призначення таких тестів та конкурсів, це фактично визнання права на безпідставне звільнення, звільнення на підставах, штучно створених роботодавцем.
У такому випадку, суд приходить до висновку, що негативні результати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки не можуть бути використані самі по собі, як підстава для звільнення прокурора, оскільки рівень вербального та абстрактно-логічного інтелекту не охоплювався трудовими договором між позивачкою та відповідачами.
4. Під час розгляду справи відповідачі взагалі не змогли пояснити суду, в чому було виражено неуспішне проходження ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, окрім пояснень, що вона набрала 91 бал, при встановленому прохідному балі 93.
Зміст тестів, які здавала під час іспиту позивачка, надані позивачкою відповіді, які саме відповіді було визначені, як неправильні, під час судового засідання дослідити не стало можливим, оскільки ані у відповідачів, ані у ТОВ «Сайметрікс-Ураїна» матеріали з проходження іспиту не зберіглися.
Суд порівнює проведення зазначеного іспиту з іспитом, з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. На відмінність від іспиту на загальні здібності та навички щодо іспиту, з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є Звіт, з якого можливо переконатися, на які запитання відповідала позивачка, які відповіді надала правильно, які відповіді надала неправильно, та з чого сформовані 87 балів (т.1 арк.спр.133).
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цьому випадку, суд дійшов висновку, що відповідачами взагалі не доведено, що ОСОБА_1 отримала 91 бал, оскільки жодних документів з приводу проходження неї тестування у відповідачів не зберіглося та неможливо зрозуміти з чого утворилася ця цифра у протоколі кадрової комісії.
5. Відповідно до п.11 розділу ІI. Прикінцеві і перехідні положення Закону атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Відповідно до п.2 розділу І Порядку проведення атестації прокурорів, атестація прокурорів регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Натомість у цьому випадку, як вбачається з відзиву відповідачів, а також матеріалів, витребуваних ухвалою суду у ТОВ «Сайметрікс-Ураїна», іспит позивачки проводився на комп'ютерній техніці товариства, спеціалістами товариства, на програмному забезпеченні товариства та на підставі тестів, наданих товариством.
Офіс Генерального прокурора, прокуратура Миколаївської області та Кадрова комісія №1 тестів на загальні здібності та навички не розробляли, не ревізували та не затверджували.
Договору між Офісом Генерального прокурора, прокуратурою Миколаївської області та Кадровою комісію №1 з ТОВ «Сайметрікс-Україна» на проведення тестування прокурорів не укладалось.
З відзиву Офісу Генерального прокурора вбачається, що проведення атестації прокурорів здійснювалося за технічної та організаційної підтримки Міжнародної організації права розвитку (IDLO), проекту Європейського Союзу «PRAVO-JUSTICE» (у співпраці з ТОВ «Сайметрікс-Україна») та інших міжнародних партнерів. Відповідно до Меморандуму про допомогу в організації проведення атестації прокурорів з «PRAVO-JUSTICE», саме остання організація є виконавцем в організації процесу складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (здійснює закупівлю тестів на загальні здібності та навички відповідно до визначеного «PRAVO-JUSTICE» порядку у необхідній кількості та оренду комп'ютерної техніки, необхідної для проведення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички).
Тобто, всупереч вимогам Закону та Порядку, проведення другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, проводилося не відповідними кадровими комісіями, а ТОВ «Сайметрікс-Україна».
Питання оцінки відповідності прокурора критеріям професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів, є виключним повноваженням кадрової комісії, та не може бути передано на аутсорсинг стороннім комерційним організаціям.
6. Відразу після завершення іспиту на загальні здібності та навички ОСОБА_1 повідомила кадрову комісію про технічні проблеми в роботі комп'ютера, що негативно вплинуло на результати тестування та просила надати можливість перездати іспит (т.2 арк.спр.1).
Окрім позивачки в цей день з аналогічними заявами звернулись ще 80 прокурорів.
10.04.2020 р. кадровою комісії №1 прийнято рішення №322 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, яким вирішено, що ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію, оскільки за результатами іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрала 91 бал, що є менше прохідного балу.
При цьому, звернення ОСОБА_1 від 04.03.2020 про технічні проблеми та можливість перездати іспит кадровою комісією на цей час так і не було розглянуто.
Лише, 13.04.2020 р., після визнання ОСОБА_1 такою, що неуспішно пройшла атестацію, кадровою комісією №1 було розглянуто звернення позивачки від 04.03.2020 та відмовлено в його задоволенні (т.2 арк.спр.22).
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У цьому випадку, відповідачами не лише не було забезпечено право позивачки на розгляд її звернення до того, як буде прийнято негативне для неї рішення, але взагалі Порядком проходження прокурорами атестації не передбачена процедура подання та розгляду скарг під час проходження атестації.
Тобто, позивачка під час проведення атестації була позбавлена будь-якого захисту, оскільки оскарження рішень кадрової комісії не передбачено, а подане нею звернення про технічні проблеми з комп'ютером не було розглянуто до вирішення питання по суті неуспішного проходження атестації.
7. Підсумовуючи, позивачка була звільнена з публічної служби, на якій пропрацювала 22 роки, на підставі негативного результату тесту, який не передбачений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», не має відношення до предмету атестації, не охоплюються її трудовими договором, проводився не кадровою комісією, а комерційним товариством, зміст цього тесту відповідачами не формувався, не рецензувався та не затверджувався, право на оскарження якого не передбачено, подана скарга не розглянута, а результати тесту не зберіглися та в теперішній час неможливо пересвідчитися, в чому саме полягає неправильність відповідей позивачки.
Всі зазначені обставини дають суду підстави для кваліфікування дій відповідачів по звільненню позивачки як протиправні (незаконні).
Відповідно до ст.43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Позов належить задовольнити у повному обсязі, а рішення №332 Кадрової комісії №1 від 10.04.2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки» та наказ прокурора Миколаївської області №330к від 24.04.2020 про звільнення позивачки з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Миколаївської області та з органів прокуратури визнати протиправними та скасувати.
8. Щодо поновлення позивачки на посаді, то суд враховує, що в теперішній час змінилась назва відповідача 2 з «прокуратури Миколаївської області» на «Миколаївська обласна прокуратура».
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Вищенаведене відповідає сталій практиці Верховного Суду. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі № П/9901/101/18 (провадження № 11-217заі18), постановах Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 826/12916/15, від 06.03.2019 по справі № 824/424/16-а, від 13.03.2019 по справі № 826/751/16, від 27.06.2019 по справі № 826/5732/16, від 26.07.2019 по справі № 826/8797/15, від 09.10.2019 по справі № П/811/1672/15, від 12.09.2019 по справі № 821/3736/15-а, від 22.10.2019 по справі № 816/584/17, від 15.04.2020 по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 по справі № 9901/226/19, від 07.07.2020 по справі №811/952/15.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11), звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, у разі визнання незаконним та скасування акту суб'єкта владних повноважень, відповідно до якого особу було звільнено із займаної посади, ефективних способом захисту та поновлення порушених прав в даному випадку буде поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
9. Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів
Загальна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_1 склала 116 робочих днів (з 01.05.20 по 19.10.20).
Відповідно до довідки про грошове утримання (арк. спр. 34) , середньоденне грошове утримання позивача складало 1480,60 гривень, а середньомісячне - 24429,94 гривень. Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 171749,60 гривень (1480,60 грн. *116). При цьому, із цієї суми 171749,60 грн., сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 24429,94 грн. підлягає негайному виконанню.
Разом з тим, відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Розрахунок розміру середньоденного грошового утримання позивача судом здійснено на підставі довідки Прокуратури Миколаївської області від 18.05.2020 із застосуванням окладів, без врахування підвищення заробітної плати прокурора, оскільки нові посадові оклади застосовуються для прокурорів, які обіймають відповідні посади після проходження прокурором атестації.
Оскільки ОСОБА_1 не пройшла успішно атестацію, то у суду немає підстав для врахування у розрахунку середньоденного грошового утримання підвищених окладів прокурорів, які таку атестацію пройшли успішно.
10. Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15,Київ11,Центральна Частина Києва, Київ,01011 00034051) Кадрової комісії №1 (вул. Різницька, 13/15,Київ11,Центральна Частина Києва, Київ,01011 00034051) Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, 28,Миколаїв,54030 02910048) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії № 1 від 10.04.2020 № 332 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання спиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки".
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Прокурора Миколаївської області від 24.04.2020 № 330 к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури.
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Миколаївської області.
5. Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.05.2020 року по 12.10.2020 року у сумі 147319,66 гривень (сто сорок одна тисяча триста дев'яносто сім грн двадцять шість коп), без врахування середньої заробітної плати за одним місяць, що підлягає негайному виконанню.
6. Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 24429,94 гривень (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять дев'ять грн дев'яносто чотири коп).
7. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Миколаївської області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 24429,94 гривень підлягає негайному виконанню.
8. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 29.10.2020.