справа№380/7370/20
27 жовтня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,
представник позивача Петречків Н.-Д.Я.
представника відповідача Гавриляк Р.А.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43143039) з вимогами: визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Львівській області від 20.02.2020 № 0002003210, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції на суму 7912,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем порушено порядок проведення фактичної перевірки, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначає, що законних підстав для проведення фактичної перевірки не було, а наказ про проведення перевірки та додаток до нього були оформлені з порушенням вимог податкового законодавства. На думку позивачки, висновок, викладений в акті перевірки щодо порушення нею вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є помилковим, а винесене за його результатом податкове повідомлення-рішення протиправним.
Ухвалою суду від 15.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електроні докази, зокрема: акт про результати фактичної перевірки від 05.02.2020; інформацію, яка отримана ГУДПС у Львівській області щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація надана, що стало підставою проведення фактичної перевірки ; наказ та направлення на проведення перевірки; розрахунок штрафних санкцій, інформацію на підставі чого контролюючим органом визначено вартість алкогольних напоїв, зазначені у додатку № 1 акта перевірки № 13/95/32.01/ НОМЕР_1 .
У встановлений судом строк та з урахуванням прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (чинних станом на момент подання відзиву) відповідачем подано відзив на позовну заяву а також витребувані судом документи. На обґрунтування безпідставності вимог позивача відповідач зазначив, що при винесенні і формуванні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посадові особи відповідача керувались висновками та твердженнями, що наведені в акті перевірки Головного управління ДПС у Львівській області від 05.02.2020 № 13/95/32.01/ НОМЕР_1 , так як ними зафіксовано порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації/зберігання. На момент проведення фактичної перевірки первинні документи (прибуткові накладні) на товарно-матеріальні цінності були відсутні за місцем їх реалізації на загальну суму 3956,00грн. Вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.02.2020 № 0002003210 винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. З огляду на зазначене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 19.07.2001, номер запису про реєстрацію 23960170000001006, код основного виду економічної діяльності 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с.56-58).
Господарську діяльність позивачка здійснює за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Для здійснення господарської діяльності, позивачкою отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями - №13170308201906686 термін дії з 09.11.2019 до 09.11.2020 (а.с.16).
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 04.02.2020 №822 та направлень на перевірку від 04.02.2020 №368 та №369, працівниками контролюючого органу проведено фактичну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядок здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв. У направленнях на проведення перевірки так і в наказі на призначення такої не зазначено саме за якою адресою здійснюватиметься перевірка. Фактично перевірка проведена за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.44, 50-51).
З наказом від 04.02.2020 №822 та направленнями на перевірку від 04.02.2020 №368 та №369, продавець ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ознайомилась о 16 год 50 хв. 05.02.2020, що підтверджується її підписами на вказаних направленнях.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 05.02.2020 №13/95/32.01/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-ІІІ від 01.06.2000 із змінами та доповненнями, а саме реалізація алкогольних напоїв без відповідних документів на придбання (відсутні накладні) на загальну суму 3956,00 грн. (а.с.46-49).
На підставі акту перевірки, Головне управління ДПС у Львівській області, керуючись ст.44, 58 Податкового кодексу України прийняло, податкове повідомлення-рішення від 20.02.2020 № 0002003210, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції на суму 7912,00 грн. за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку(а.с.11).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суб'єкта владних повноважень, та вважаючи його протиправним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Підпунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною відповідно до підп.75.1.3. п. 75.1. ст.75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1. ст.80 ПК України).
Фактична перевірка згідно з п.80.2. ст.80 ПК України може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
На підставі п.80.4. ст.80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі п.п.20.1.10 п. 20.1 ст.20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Фактична перевірка відповідно до п.80.7. ст.80 ПК України проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Вказане податкове повідомлення рішення ґрунтується на висновках податкового органу про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: встановлено, що в магазині за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ФОП ОСОБА_1 не ведеться у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме перевіркою встановлено відсутність первинних документів на оприбуткування товару на суму 3956,00 грн.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного суду від 25.09.2018 року по справі №809/1869/13-а.
Згідно зі ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Фінансова санкція, встановлена ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» може бути застосована, коли особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 по справі №21-275а14.
Таким чином, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону № 265/95-ВР, може бути застосована до суб'єкта господарювання лише у тому випадку, коли такий не веде обліку товарів взагалі.
Водночас, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не вказує на неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і за місцем їх реалізації, та не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 24 квітня 2020 року (справа № 803/1676/16).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ведення обліку запасів за місцем їх реалізації, а саме, що продавцем не надано накладні на товар на суму 3956,00 грн.
При цьому суд зазначає, що відповідачем не вказано, яким чином було встановлено вартість товару.
Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з п.п.1,3 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Суд зазначає, що звертаючись до суду із даним адміністративним позовом, позивачем надано первинні облікові документи на товар, що були у наявності на об'єкті: магазин, в якому здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , на момент проведення фактичної перевірки, а саме:
- товарно-транспортні накладні №КS000140315 від 18.09.2019 (а.с.18), №511 від 14.01.2020(а.с.19), №206 від 04.02.2020 (а.с.22), №РКS000140315 від 18.09.2019(а.с.26), №1/АЕЛ0011388 від 21.09.2019 (а.с.29), №109913 від 25.12.2019 (а.с.31);
- видаткові накладні №ОВ-000511 від 14.01.2020 на суму 3688,99грн. (а.с.20), №ОВ-000206 від 04.02.2020 на суму 1471,60грн. (а.с.21), №Б-00001531770 від 22.06.2019 на суму 1616,10грн. (а.с.23), №Б-00001531777 від 22.06.2019 на суму 1874,10грн. (а.с.28), №109913/83388 від 25.12.2019 на суму 3458,88грн. (а.с.30), №1АЕЛ0019248 від 06.11.2019 на суму 2853,84грн.(а.с.32), №1АЕЛ0011388 від 21.09.2019 на суму 3422,10грн.;
- накладні на внутрішнє переміщення №ПМ-0000021 від 17.01.2020 (а.с.24), №ПМ-0000014 від 06.01.2020 (а.с.25).
Вказаними документами позивачем підтверджено наявність первинної документації щодо товару, який реалізовувався позивачем в магазині за адресою: АДРЕСА_2 .
З боку представника відповідача, не було надано будь-які зауваження щодо оформлення вказаних первинних документів не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Суд зазначає, що фінансова санкція, встановлена ст.20 цього Закону, може бути застосована до фізичної особи - підприємця лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів.
Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до фізичної особи - підприємця фінансової санкції, передбаченої ст.20 Закону № 265/95-ВР.
Окрім того, відсутність прихідних накладних на товар, а також інших документів позбавляє контролюючий орган перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону № 265/95-ВР (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 року, справа № 814/413/16).
Таким чином, відсутність складу порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР наявне за умови обліку товарів, які реалізує ФОП, надання підтверджуючих документів щодо походження товару. Даний висновок також узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у Постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 у справі №21-275а14, від 16.04.2013 у справі № 21-89а13, від 04.06.2013 у справі № 21-155а13, від 17.12.2013 у справі № 21-442а13, Постанові Верховного суду від 28.02.2018 по справі № 810/3247/16, від 11.06.2020 по справі №815/1322/16.
По даній справі позивач долучив до матеріалів справи докази походження і ведення обліку товару, який перебуває в нього на реалізації.
Контролюючим органом не доведена та обставина, що протягом часу проведення перевірки суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 не здійснювався у встановленому законом порядку облік товарів, що знаходився на реалізації.
При цьому судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 веде бухгалтерський облік та податковий облік згідно із вимог чинного законодавства, первинні та бухгалтерські документи зберігаються у неї в місці продажу товарів, у тому числі й накладні на товар, однак під час перевірки вона перебувала за межами Львівської області так як не була повідомлена про її проведення, адже ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність у кількох торговельних точках.
Відповідачем не доведено у належний спосіб обставини, що свідчать про незабезпечення позивачем обліку товарних запасів, а відтак, висновки про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності на підставі п.12 ст.3 Закону України N 265/95-ВР є безпідставними.
Також, суд зазначає, що з боку відповідача не надано до суду обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження щодо того, яким чином контролюючим органом визначалась ціна за товари, які, як стверджує відповідач, не обліковані ФОП ОСОБА_1 за місцем їх реалізації та зберігання.
Відтак, на думку суду, зазначена сума вартості алкогольної продукції є недоведеною відповідачем. Позивач акцентує увагу суду що саме, у наказах і направленнях не вказано за якою саме адресою проводитиметься перевірка; про проведення перевірки не була повідомлена підприємець, накладні зберігалися саме в неї, а продавець магазину не була ознайомлена з її правами під час проведення перевірки і силу своїх здібностей щодо проведення перевірки зауважень не мала, однак і не стверджувала, що в неї витребовувалися первинні документи на реалізацію алкогольних виробів, нею не заперечувався і факт наявності в реалізації товару, а саме алкогольних виробів, оскільки вона і їх приймала від підприємця на реалізацію, а документи для ведення бухгалтерського обліку зберігаються в підприємця ОСОБА_1 .
Окрім того, судом встановлено, що в матеріалах перевірки не міститься даних про реалізацію товарів, які, як стверджує відповідач, не обліковані у встановленому порядку, а також відсутні будь-які відомості про дослідження перевіряючими первинних документів бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та вибуття товару станом на дату проведення перевірки.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що податковим органом не доведено правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 7912,00грн. за реалізацію ФОП ОСОБА_1 товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем неправомірно, а отже підлягає скасуванню.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що у вказаному податковому повідомленні-рішенні, яким до позивача за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, зазначається, що такі застосовані, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що, в свою чергу, не відповідає фактичним обставинам справи та встановленим відповідачем порушенням.
При прийнятті рішення по суті заявлених позовних вимог, судом враховані висновки Верховного суду щодо застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи зазначене, доводи позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 20.02.2020 за № 0002003210.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35; код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст рішення складено та підписано 29 жовтня 2020 року