справа№380/6822/20
29 жовтня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Національної поліції України у Львівській області, про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів; код ЄДРПОУ 13814885) за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Національної поліції України у Львівській області (79007, пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів; код ЄДРПОУ 40108833), про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, в якій просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача від 24.06.2020 року в непризначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до вислуги, яка становить 23 роки 08 місяців 3 дні;
- зобов'язати Головне управління ПФУ у Львівській області перевести з 26 червня 2020 року позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а потім - в поліції, з якої звільнений через хворобу. На час розгляду справи позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262. У червні 2020 року позивач звернувся до відповідача з питання переведення пенсії, призначеної в зв'язку з інвалідністю, на пенсію за вислугою років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону № 2262. Вважає, що відповідач протиправно відмовив у переведенні пенсії. Розпочинаючи службу в правоохоронних органах у 1998 р., позивач виправдано очікував на майбутнє призначення пенсії за вислугою років з відповідним стажем роботи, а позбавлення його такого права вважає протиправним.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Вказану ухвалу отримано представником відповідача 01 вересня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7901828179830.
Станом на дату винесення рішення, відзив на позовну заяву представником відповідача не подано.
Ухвалу про відкриття провадження отримано представником третьої особи 20 вересня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7901828179848.
Станом на дату винесення рішення, пояснення щодо позовних вимог представником третьої особи суду не надано.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а в подальшому - в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 04.12.2015 р. № 114 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 2 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу). Наказом № 301о/с від 14.05.2018 року «По особовому складу» внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 04.12.2015 р. № 114 о/с відповідно до якого на день звільнення вислуга років позивача в календарному обчисленні складала 18 років 06 місяці 09 днів, у пільговому обчисленні - 23 роки 08 місяців 03 дні.
18 січня 2016 року позивачу встановлена третя група інвалідності по захворюванню, пов'язаному з проходженням служби, на строк до 31.01.2017 року.
З 25 квітня 2016 року позивачу призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
26 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років.
Листом від 24.07.2020 року № 4981-4977/3-02/8-1380/20 Головне управління ПФУ у Львівській області відмовило у задоволенні заяви позивача, посилаючись на відсутність у нього права на призначення пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років на день звільнення (22 роки та 6 місяців).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини щодо призначання пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 2262-XII від 09 квітня 1992 року (далі - Закону № 2262).
Як зазначено в п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 (в редакції на момент звернення позивача з питання переведення на інший вид пенсії), пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" ст. 1-2 цього Закону незалежно від віку, якщо вони звільненні зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Отже, позивач, як особа, що проходить службу в поліції, має право на призначення пенсії за вислугу років за умови наявності в нього на день звільнення вислуги 22 календарних років та 6 місяців і більше.
Одночасно стаття 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Згідно з частиною другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Виходячи з наведеного, в Законі № 2262-XII не встановлено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 календарних роки та 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних роки та 6 місяців, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Суд виходить з того, що вислуга років - це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з утратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає прав на пенсію за віком.
Діючим законодавством передбачено чотири категорії працівників, які мають право не пенсію за вислугу років: - військовослужбовці, службовці та працівники органів внутрішніх справ; - працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу; - державні службовці, судді, працівники прокуратури і митних органів; - окремі категорії працівників та спеціалістів інших галузей народного господарства.
Працівникам органів внутрішніх справ та поліції пенсія призначається за наявності певної вислуги років служби, зазвичай незалежно від віку, інколи - в сукупності з віком та іншими обставинами.
Важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стаж роботи за спеціальністю. Однак умови призначення пенсії за вислугу років неоднакові. В одних випадках вони призначаються незалежно від віку, в інших - встановлюється вік і стаж. Тривалість стажу роботи розраховується з урахуванням загальної тривалості роботи в календарному вирахуванні або загальній тривалості роботи в пільговому вирахуванні.
Отже, визначаючи умови призначення пенсій за вислугу років, законодавець визначає порядок розрахунку стажу роботи: в календарному чи в пільговому вирахуванні.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 569/727/17 зазначив, що аналіз норм Закону № 2262-ХІІ дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії).
В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», яка в свою чергу визначає які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Відповідно до пункту «г» частини 3 цієї постанови до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.
Згідно з частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відтак, приписи пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому застосуванню підлягає саме Закон, оскільки має вищу юридичну силу.
Таким чином, суд вважає, що право на пенсію за вислугу років визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні.
Оскільки позивач на день звільнення зі служби в поліції має вислуги років у календарному обчисленні 18 років 06 місяці 09 днів, а не визначені законом 22 роки та 6 місяців і більше, відповідач правомірно відмовив йому в переведенні на пенсію за вислугою років.
Щодо обов'язкової умови для отримання права на призначення пенсії - календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом № 2262 розмірі, неодноразово зазначав Верховний Суд (рішення від 22.11.2018 р. по справі № 161/4876/17, рішення від 22.01.2019 р. по справі № 295/10742/16-а, рішення від 08.07.2020 р. по справі №591/7007/17).
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея,10, м. Львів; код ЄДРПОУ 13814885) за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головного управління Національної поліції України у Львівській області (79007, пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів; код ЄДРПОУ 40108833), про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29.10.2020 року.
Суддя Кухар Н.А.