справа №380/4112/20
20 жовтня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого-судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,
за участю: представника позивача Гоца П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов про накладення штрафу, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Львіввугілля» (далі - ДП «Львіввугілля», позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової Ольги Орестівни №ЛВ11308/2011/ПД/АВ-ЛВ5000/П1425/ФС-1 від 16.04.2020 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової Ольги Орестівни №ЛВ11308/2011/ПД/АВ-ЛВ5000/П1425/ФС-2 від 16.04.2020 року.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує наступним. Оскаржувані постанови винесені у зв'язку з виявленими в ході невиїзних інспекційних відвідувань порушень. Зазначено, що аналогічні перевірки наслідком яких стало винесення оскаржуваних постанов у даній справі ГУ Держпраці у Львівській області здійснено по інших відокремлених підрозділах ДП «Львіввугілля» з подальшим складанням постанов та накладенням на юридичну особу ДП «Львіввугілля» з однією і тією ж підставою для накладення штрафу (абз. 4, 9 ч. 2 ст. 265 КЗпП України) та видом порушення. Оскільки філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення, то на думку позивача, єдиним суб'єктом відносно якого здійснюється державний нагляд в сфері трудових відносин і який несе відповідальність є юридична особа, як суб'єкт господарської діяльності. Наголошує, що ніхто не може двічі притягуватися до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.
Провадження у справі суд відкрив ухвалою від 19.06.2020.
ГУ Держпраці у Львівській області надало відзив на позов. Із заявленими вимогами відповідач не погоджується, а оскаржувані постанови вважає обґрунтованими та правомірними. На спростування позовних вимог зазначає, що невиконання вимог кожного пункту припису у ВП «Шахта Великомостівська» ДП «Львіввугілля» містять індивідуальні порушення, які вчинені за певних обставин, в різні періоди та щодо окремо визначених працівників, що в свою чергу не може підтверджувати факт вчинення одного й того самого правопорушення іншими відокремленими підрозділами ДП «Львіввугілля».
ДП «Львіввугілля» надало відповідь на відзив. Окрім іншого, позивач зазначив, що оскаржувані постанови винесені на підставі перевірки виконання припису від 21.02.2020, тобто через 56 днів, чим порушено Порядок №509, а отже є підстави вважати їх недійсними.
В судовому засіданні по розгляду справи, представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
ГУ Держпраці у Львівській області явку представника у судове засідання не забезпечило, було належним чином повідомлене про дату, час та місце його проведення.
З огляду на наведене, суд не встановив підстав передбачених .ст. 206, 206 КАС України для відкладення розгляду справи. Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до розгляду справи по суті.
Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи та всі подані сторонами докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відокремлений підрозділ «Шахта Великомостівська» ДП «Львіввугілля» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій (Код ЄДРПОУ ВП: 26307799).
17.12.2019 року відповідачем було проведено інспекційне відвідування Відокремленого підрозділу «Шахта Великомостівська» ДП «Львіввугілля» в ході якого виявлено порушення вимог законодавства про працю, у зв'язку з чим складено припис №ЛВ5000/1425/АВ/П від 17.12.2019 року.
Відповідно до направлення № 0506 від 13.02.2020 року проведено позаплановий захід контролю в ході якого виявлено порушення, про що складено акт інспекційного відвідування від 21.02.2020 №ЛВ11308/2011/ПД/АВ-ЛВ5000/П1425.
Виявлено наступні порушення:
- невиконання пункту 1 припису №ЛВ5000/1425/АВ/П від 17.12.2019 року, що полягає у порушені вимог частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України "Про оплату праці" - виплата заробітної плати у відокремленому підрозділі "Шахта "Великомостівська" державного підприємства "Львіввугілля" проводиться з порушенням строків виплати заробітної плати, що призвело до формування заборгованості, яка відповідно до наданої адміністрацією Підпрозділу Довідки про оплату праці станом на 20.02.2020 року становила 7375,8 тис.грн.
- невиконання пункту 2 припису №ЛВ5000/1425/АВ/П від 17.12.2019 року, що полягає у порушені вимог частини четвертої статті 115 КЗпП України, статті 21 Закону України "Про відпустки" - у відокремленому підрозділі "Шахта "Великомостівська" державного підприємства "Львіввугілля" не забезпечено виплати заробітної плати працівникам за час відпустки не пізніше ніж за 3 дні до її початку. Так, в ході інспекційного відвідування встановлено, що згідно записки про надання відпустки №102 від 20.01.2020 ОСОБА_1 надано відпустку тривалістю 12 календарних днів з 20.01.2020, однак заробітна палата за час відпустки станом на день інспекційного відвідування не виплачена.
- невиконання пункту 4 припису №ЛВ5б00/Т425/АВ/П від 17.12.2019 року, що полягає у порушені вимог статті 116 КЗпП України - у відокремленому підрозділі "Шахта "Великомостівська" державного підприємства "Львіввугілля" не забезпечено виплати всіх належних при звільненні працівнику коштів, в день звільнення. Зокрема, в ході інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_2 звільнено 28.12.2019 відповідно до наказу від 28.12.2019 №289-к, однак на час проведення інспекційного відвідування їй не виплачено 1678,58 грн.; ОСОБА_3 звільнено 31.12.2019 відповідно до наказу від 26.12.2019 № 287-к, однак на час проведення інспекційного відвідування їй не виплачено 2852,11 грн.; ОСОБА_4 звільнено 13.01.2020 відповідно до наказу від 13.01.2020 № 9-к, однак на час проведення інспекційного відвідування йому не виплачено 4 957,10 грн.
- невиконання пункту 3 припису №ЛВ5000/1425/АВ/П від 17.12.2019 року, що полягає у порушені вимог частини першої статті 38 КЗпП України - у відокремленому підрозділі "Шахта "Великомостівська" державного підприємства "Львіввугілля" не забезпечено дотримання вимог, щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника після повідомлення працівником власника або уповноважений ним орган за два тижні до звільнення. Так, в ході інспекційного відвідування зокрема встановлено, що ОСОБА_3 звільнено 31.12.2019 відповідно до наказу від 26.12.2019 № 287-к за власним бажанням згідно поданої заяви від 26.12.2019; ОСОБА_4 звільнено 13.01.2020 відповідно до наказу від 13.01.2020 № 9-к за власним бажанням згідно поданої заяви від 13.01.2020;
- невиконання пункту 5 припису №ЛВ5000/1425/АВ/П від 17.12.2019 року, що полягає у порушені вимог частини першої статті 117 КЗпП України - у відокремленому підрозділі "Шахта "Великомостівська" державного підприємства "Львіввугілля" не забезпечено нарахування та виплати середнього заробітку працівникам за час затримки виплати коштів належних працівнику при звільненні. Зокрема в ході інспекційного відвідування встановлено, що не забезпечено нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових коштів ОСОБА_2 , яку звільнено 28.12.2019, ОСОБА_3 , яку звільнено 31.12.2019, ОСОБА_4 , якого звільнено 13.01.2020.
- невиконання пункту 6 припису №ЛВ5000/1425/АВ/П від 17.12.2019 року, що полягає у порушені вимог частини п'ятої статті 97 КЗпП України, частини третьої статті 15 Закону України "Про оплату праці" - у відокремленому підрозділі "Шахта "Великомостівська" державного підприємства "Львіввугілля" не забезпечено використання коштів на оплату праці (при наявній заборгованості із виплати заробітної плати за листопад 2019-січень 2020 року) у першочерговому порядку. Так, в ході інспекційного відвідування встановлено, що згідно довідки наданої адміністрацією Відокремленого підрозділу за період з 01.12.2019 по 31.01.2020 на рахунки Відокремленого підрозділу надійшли кошти в загальній сумі 12013 тис. грн., з них використано на: оплату праці - 7168 тис. грн., сплату податків та інших обов'язкових платежів 3599 тис.грн., скеровано на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва - 1228 тис.грн., використано на оплату послуг банківським установам - 4 тис. грн., скеровано на інші видатки - 7 тис. грн.
У зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про працю, які відображені у вищезгаданому акті складеному, щодо ВП «Шахта Великомостівська» ДП «Львіввугілля», ГУ Держпраці у Львівській області винесено постанови від 16.04.2020 №№№ЛВ11308/2011/ПД/АВ-ЛВ5000/П1425/ФС-1, №ЛВ11308/2011/ПД/АВ-ЛВ5000/П1425/ФС-2 про накладення уповноваженими посадовими особами на ДП «Львіввугілля» штрафів.
Вважаючи вказані постанови протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, Державне підприємство "Львіввугілля" звернулося до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд керувався наступним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику з питань, зокрема, нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Абзацом першим пункту 7 цього ж Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 11 лютого 2015 року утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Державної служби з питань праці - Головне управління Держпраці у Львівській області.
Наказом Державної служби з питань праці № 84 від 03 серпня 2018 року затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області.
Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області Головне управління Державної служби України з питань праці у Львівській області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Згідно із підпунктом 5 пункту 4 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Підпунктом 50 пункту 4 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області Управління Держпраці встановлено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05 квітня 2007 року (далі - Закон № 877-V).
Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Абзацом другим частини першої статті 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 5 Закону № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.
Згідно із абзацом четвертим частини першої статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).
При цьому, частиною восьмою статті 7 Закону № 877-V визначено, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
За змістом частини шостої статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
Відповідно до абзаців другого, п'ятого, шостого частини першої статті 8 Закону №877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21 серпня 2019 року «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» затверджені Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок) та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.
Пунктом першим Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).
Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку.
Відповідно до пунктів 16, 17, 18, 20, 22 Порядку за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об'єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).
Пунктом другим Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису.
Відповідно до абзацу другого Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Суд наголошує, що позивач не заперечує указані органом Держпраці у спірних постановах про накладення штрафу уповноваженими посадовими порушення законодавства про працю, а лише уважає, що його неодноразово притягнуто відповідачем до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України. Такі аргументи позивача ґрунтуються на тому, що аналогічні перевірки (невиїзні інспекційні відвідування) здійснені Головним управлінням Держпраці у Львівській області також щодо інших відокремлених підрозділів Державного підприємства «Львівугілля» з подальшим складенням постанов та накладенням штрафу на юридичну особу Державне підприємство «Львівугілля» за однією і тією ж підставою для накладення штрафу (абзац 4,9 частина 2 стаття 265 Кодексу законів про працю України) та видом порушення.
Суд критично оцінює вказані аргументи з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Статтею 61 Конституції України закріплений принцип «non bis in idem», згідно із яким ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже ключовим для вирішення спору є питання, чи притягнуто позивача спірними постановами до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Посилання позивача на те, що ГУ Держпраці у Львівській області пропущено 45-денний строк розгляду справ про накладення штрафів, як на підставу скасування оскаржуваних постанов, суд бере до уваги, проте зазначає, що обчислення вказаного строку розпочинається не з дня складення акту, а з наступного для після отримання уповноваженою особою відповідних документів. Позивач не спростовує того факту що він був повідомлений про розгляд справи про накладення штрафу, а отже знав про дату фактичного отримання уповноваженою особою відповідних документів, однак судом таких доказів не отримано. З наданих позивачем документів суд не має змоги встановити дату початку перебігу строку, і такий недолік сам по собі не спростовує вчинені позивачем порушення законодавства про працю, а отже не може слугувати окремою самостійною підставою для задоволення позову.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Сукупно проаналізувавши встановлені в ході розгляду справи обставини суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення контролюючого органу відповідають критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено 29.10.2020.
Суддя В.М. Сакалош