про залишення позовної заяви без руху
29 жовтня 2020 рокум. Ужгород№ 260/3550/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд: 1) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби та не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні із військової служби в день виключення із списків військової частини, стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби. 2) Стягнути із Мукачівського прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а саме: з 02.08.2018 р. по 19.10.2020 року в сумі 252707,10 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач фактично заявив вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Розмір такого заробітку станом на дату звернення до суду визначено в сумі 252707,10 грн.
Позивач посилаючись на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» вважає, що він звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.
Так, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 (справа № 9901/70/20) були сформовані висновки щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», які є релевантними і до даної справи.
Так, в ухвалі звернуто увагу на те, що пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Наведене також відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 9 жовтня 2019 року (справа № 9901/311/19).
У даному випадку позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак такі не дають підстави для звільнення його від сплати судового збору, виходячи з такого.
Середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, висновки якого, в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), а тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачується.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2102,00 грн.
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2527,07 грн., відповідно до положень частини другої статті 4 Закону №3674-VІ, у такому розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (Реквізити для сплати: отримувач коштів - УК у м. Ужгороді/м.Ужгород/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA038999980313121206084007002; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - *; 101; _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Закарпатський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) або надати суду копію документа, належним чином засвідченого, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно положень частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, а тому, згідно зі статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 2527,07 грн.
Керуючись ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Мукачівського прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліку протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду та роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Я. М. Калинич