про повернення позовної заяви
28 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/17885/20
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняк М.Ф., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати всіх належних йому сум у день звільнення;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 25.04.2019 року по 22.09.2020 року у сумі 246811,84 грн. (двісті сорок шість тисяч вісімсот одинадцять гривень вісімдесят чотири копійки).
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі зазначалося, що недоліки позовної заяви підлягають усуненню шляхом долучення заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та наданням відповідних доказів.
На виконання ухвали суду Представник Позивача направив заяву від 23.10.2020року, в якій зазначив, що фактичний розрахунок з Позивачем був проведений лише 22.09.2020року, а тому строки звернення до суду не порушені.
Як зазначалося в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, не є основним чи додатковим видом грошового забезпечення, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці" (ст.9 Закону України "про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати чи структури грошового забезпечення.
Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який вираховується у розмірі середнього заробітку.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 р. N 910/4518/16; N 12-301гс18.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012 (Справа N 1-5/2012) прямо зазначив, що положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237 1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Представник Позивача безпідставно ототожнює виплату Відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2020року спірної частини грошового забезпечення, що мала місце 22.09.2020року, із розрахунком при звільненні Позивача зі служби, що мала місце 25.04.2019року.
Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У позовній заяві та безпосередньо в позовній вимозі Позивач зазначає, що невиплата частини його грошового забезпечення мала місце в день звільнення з військової служби, тобто про неповний розрахунок при звільненні зі служби Позивачу стало відомо ще з 25.04.2019року.
З даним позовом Позивач звернувся лише 13.10.2020року, тобто в термін, що значно перевищує трьохмісячний строк.
На виконання ухвали представник Позивача не подав клопотання про поновлення пропущеного строку та не надав жодних обґрунтувань щодо поважності причин такого пропуску.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається Позивачеві, якщо Позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких підстав позовну заяву слід повернути Позивачу.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.Ф. Нагірняк