29 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/14274/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Попової О. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) при звільненні військової служби в частині невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбаченої ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, передбаченої ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при звільненні та виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відповідачем не виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, виплата якої гарантована чинним законодавством України. У зв'язку з цим, позивач вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною та звернувся до суду про стягнення суми компенсації за неотримане речове майно.
Ухвалою судді від 23.09.2020 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.
22.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що на підставі наказу начальника війської частини НОМЕР_1 від 17.09.2020 № 1100-аг "Про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно" ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за неотримане майно, з урахуванням грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У відповідності до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно витягу наказу від 26.06.2020 №253-ос капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підп. "а" п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв"язку із закінченням строку контракту) (а.с.7).
Позивач звертався до відповідача із заявою від 30.07.2020 про виплату їй компенсації за неотримане речове майно.
Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2020 №11/4960, позивачу було повідомлено, що грошова компенсація за належне але не отримане майно нараховувалась пропорційно часу виникнення права на отримане майно: згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1144 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань у мирний час»; постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 року №727 «Про речове забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби у мирний час; наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 року №1132 «Про речове забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» на підставі розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.02.2017 року №33, від 06.01.2018 року №30, від 30.01.2019 № 21, від 17.02.2020 року №41 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився». Надано довідку -розрахунок стосовну виплати з вказаними цінами при нарахуванні грошовї компенсації за неотримане речове майно та довідку про щомісячне грошове забезпечення (а.с.10-12).
Позивач вважає, що невиплата спірної грошової компенсації свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизну та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (Далі - Порядок № 178).
Згідно із пунктами 2-4 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Пунктом 5 Порядку №178 передбачено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно із абзацами 1, 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період визначено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Таким чином, відповідно до п. 2, 3 Порядку №178 грошова компенсація здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу, з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця, будь-які інші підстав для виплати грошової компенсації окрім звільнення з військової служби та загибелі військовослужбовця законодавством не передбачені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №813/1280/17.
Як встановлено судом, станом на день виключення позивача зі списків особового складу, відповідач не провів позивачу виплати компенсації за неотримане речове майно.
Водночас, як слідує з матеріалів справи, наказом начальника Житомирського прикордонного загону від 1100-АГ від 17.09.2020 наказано виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за неотримане майно, з урахуванням грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб. Виплата позивачці в сумі 8506,71 грн підтверджується наданою відповідачем копією платіжного доручення №3185 від 22.09.2020 року.
Тобто, Військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, передбачену ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В зв'язку з вищевикладеними обставинами, судом встановлена відсутність з боку військової частини НОМЕР_1 бездіяльность щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні військової служби в частині невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні військової служби в частині невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, передбаченої ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов"язання здійснити її виплату.
Згідно з ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеномустаттею 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленимистаттями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 29 жовтня 2020 року.
Суддя О.Г. Попова