29 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/12496/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А. Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубівської сільської ради Ковельського району про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 26 лютого 2020 року №49/14 «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії №25/14-15» в частині включення до переліку земельної ділянки щодо якої позивачем було подано заяву від 18 червня 2019 року.
- визнати протиправним та скасувати пункту 2 рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21 липня 2020 року №54/9 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу на земельних торгах земельну ділянку за кадастровим номером 0722182400:04:002:1537 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,12 га.
- визнати протиправним та скасувати рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 22 квітня 2020 року № 52/15 «Про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року шляхом розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 18.06.2019 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».
- зобов'язати Дубівську сільську раду Ковельського району прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_1 ) в на підставі її заяви (клопотання) від 18 червня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі № 140/2249/19 рішенням Дубівської сільської ради Ковельського району від 22 квітня 2020 № 52/15 позивачу відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з тих підстав, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 включена до Переліку земельних ділянок для підготовки лотів, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціонах), право власності на які підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), затвердженого рішенням сесії Дубівської сільської paди Ковельського району від 18 жовтня 2017 року № 25/14-15 зi змiнaми тa дoпoвнeннями.
Позивач вважає такі дії та рішення відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на законі та грубо порушують її права.
При цьому стверджує, що, звертаючись до відповідача із заявою (клопотанням) про надання дозволу на складання проекту землеустрою, нею виконано усі вимоги, визначені частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та необхідні для прийняття відповідачем рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Позивач вказує, що включення спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, відбулося на 49-ій позачерговій сесії Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області від 26 лютого 2020 року (пункт 13 порядку денного сесії, рішення №49/14 «Пpo дoпoвнeння переліку земельних ділянок тa підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії №25/14-15). Позивачу 22 квітня 2020 року було відмовлено в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території с. Дубове.
Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 02 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву від 18 вересня 2020 року відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Водночас виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечує сам організатор земельних торгів, яким у спірних відносинах є відповідач, що здійснює реалізацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку. Звертає увагу на те, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є лише стадією процесу отримання права користування на земельну ділянку. Отримання дозволу не гарантує особі набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим документом. Також зазначає, що позивач не вправі вимагати прийняття рішення з питань, віднесених до виключної компетенції відповідних органів, а тому зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення з питань, віднесених до його повноважень є грубим порушенням статті 6 Конституції України. На думку відповідача, відсутні підстави для встановлення в порядку частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судового контролю.
На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області із заявою від 18 червня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вилиця Вишнева. До заяви позивач додав наступні документи: копію паспорта; викопіювання з генерального плану забудови села Дубове (на 1-му аркуші); кадастрову карту (на 1-му аркуші); збірний кадастровий план земельної ділянки (на 1-му аркуші). Однак позивачу було відмовлено у задоволенні даної заяви, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено; визнано протиправними дії Дубівської сільської ради Ковельського району Волинській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18 червня 2019 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; зобов'язано Дубівську сільську раду Ковельського району Волинській області прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 червня 2019 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд разом з поданими документами із прийняттям відповідного рішення у встановленому законодавством порядку з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у даному рішенні.
Дане рішення набрало законної сили 10 лютого 2020 року на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 140/2249/19.
Рішенням сорок дев'ятої сесії сьомого скликання Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області від 26 лютого 2020 року № 49/14 «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах, затвердженого рішенням сесії №25/14-15», відповідно до якого затверджено перелік земельних ділянок для підготовки лотів, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціонах), зокрема, земельну ділянку в с. Дубове для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 1890 кв.м.
Рішенням п'ятдесят другої сесії сьомого скликання Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області від 22 квітня 2020 року № 52/15 «Про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суді 27 вересня 2019 року шляхом розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 18 червня 2019 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ), орієнтовною площею 0,10 га в зв'язку з тим, що дана земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок для підготовки лотів, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціонах), затвердженого рішенням сесії від 18 жовтня 2017 року № 25/14-15 зі змінами та доповненнями.
Разом з тим, рішенням п'ятдесят четвертої сесії сьомого скликання Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області від 21 липня 2020 року № 54/9 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність за кадастровим номером 0722182400:04:002:1537 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,12 га.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із частинами першою-третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Як передбачено частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі № 140/2249/19, відповідач рішенням від 22 квітня 2020 року № 52/15 відмовив гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ), орієнтовною площею 0,10 га з тих підстав, що бажана до відведення земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок для підготовки лотів, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціонах), затвердженого рішенням сесії від 18 жовтня 2017 року № 25/14-15 зі змінами та доповненнями.
Водночас приписами статті 136 ЗК України визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах.
Так, згідно з частинами першою-третьою даної статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
З аналізу статті 136 Земельного кодексу України випливає, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов'язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому, фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.
Відповідно до частини третьої статті 135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відповідач як розпорядник земель комунальної власності є організатором земельних торгів та відповідно до вимог чинного законодавства наділений повноваженнями визначати перелік земельних ділянок комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги.
Так, спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що сторонами не заперечується, тому розгляд питання про надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність, включення її в Перелік земельних ділянок для подальшого продажу на земельних торгах віднесено до компетенції Дубівської сільської ради Ковельського району.
Як вбачається з матеріалів справи, Дубівською сільською радою Ковельського району Волинської області 26 лютого 2020 року прийнято рішення № 49/14 «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії №25/14-15», яким вирішено затвердити перелік земельних ділянок для підготовки лотів, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціонах), в тому числі земельну ділянку в с. Дубове вулю Вишнева для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1890 кв.м.; виготовити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; дати дозвіл на виготовлення експертних грошових оцінок земельних ділянок, призначених для продажу у власність на земельних торгах.
Тобто, включено земельну ділянку площею 1890 кв.м. без кадастрового номеру на території с. Дубове.
В той же час, абзацом 2 частини першої статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що у переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, окремими лотами зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Частиною четвертою статті 136 ЗК України визначено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.
Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель» у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель», крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов'язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.
Аналогічний правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №815/905/17.
При цьому, посилання відповідача на те, що присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці здійснюється вже після включення останньої до переліку суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки диспозиція абзацу 2 частини 1 статті 136 Земельного кодексу України передбачає включення до переліку саме лотів, що свідчить про завершення станом на час формування переліку процедури підготовки лотів до торгів.
Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо); кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Відповідно до пункту 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.
Пунктом 34 цього Порядку передбачено, що система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000:00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.
Отже, враховуючи те, що до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, то в даному випадку спірна земельна ділянка не є сформованою та їй не присвоєно кадастровий номер. Доказів цього відповідачем суду не надано. Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що станом на день розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність спірна земельна ділянка вже була включена до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги.
Таким чином, земельна ділянка щодо якої позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, є не сформованою в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, відтак такою, яка не може бути включеною до відповідного переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги, а тому, на думку суду, відповідач приймаючи рішення від 26 лютого 2020 року № 49/14 в межах наданої йому компетенції, припустився порушення процедури включення спірної земельних ділянок до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, в частині включення земельної ділянки, що формується, без зазначення кадастрового номеру останньої, що є порушенням частини першої статті 136 Земельного кодексу України.
Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19.
Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 22 квітня 2020 року №52/15 суперечить вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України, тобто відповідач відмовив у наданні зазначеного дозволу з підстав, які не передбачені законодавством, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також суд звертає увагу на ту обставину, що прийняття відповідачем рішень від 26 лютого 2020 року № 49/14 «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії № 25/14-15» та від 21 липня 2020 року № 54/9 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» відбулося після зобов'язання судом розглянути заяву позивача, що може свідчити про штучне створення Дубівською сільською радою Ковельського району Волинської області підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбаченої статтею 136 Земельного кодексу України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення від 22 квітня 2020 року № 52/15, від 21 липня 2020 року № 54/9 та від 26 лютого 2020 року № 49/14 в частині включення до переліку земельної ділянки, щодо якої позивачем було подано заяву є протиправними.
В цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території с. Дубове вул. Вишнева на підставі її заяви від 18 червня 2019 року, то суд зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22 грудня 2018 року у справі №804/1469/17, від 14 серпня 2019 року у справі №0640/4434/18 та від 12 вересня 2019 року у справі №0640/4248/18.
Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
А прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Проте наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні відповідача від 22 квітня 2020 року № 15/52. Однак суд в межах даної справи не має повноважень досліджувати чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що хоч і повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно саме зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18 червня 2019 року про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 червня 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.
А тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території с. Дубове вул. Вишнева задоволенню не підлягають.
Також, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі, а примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
На підтвердження понесених судових витрат по сплаті судового збору позивач надала суду квитанції про сплату від 26 серпня 2020 року №1010278186 та №43443 на суму 1681,60 грн., та 840,80 грн відповідно
З урахуванням наведеного на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2522,40 грн., оскільки часткове задоволення позову пов'язане виключно зі способом захисту порушеного права позивача.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 26 лютого 2020 року №49/14 «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії №25/14-15» в частині включення до переліку земельної ділянки щодо якої позивачем було подано заяву від 18 червня 2019 року.
Визнати протиправним та скасувати пункту 2 рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 21 липня 2020 року №54/9 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу на земельних торгах земельну ділянку за кадастровим номером 0722182400:04:002:1537 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 площею 0,12 га.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дубівської сільської ради Ковельського району від 22 квітня 2020 року № 52/15 «Про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року шляхом розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 18 червня 2019 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».
Зобов'язати Дубівську сільську раду Ковельського району Волинській області повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 від 18 червня 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області (45031, Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вулиця Ковельська, 72, ідентифікаційний номер юридичної особи 04333939) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2522 (дві тисячі п'ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк