м. Вінниця
29 жовтня 2020 р. Справа № 120/3058/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21036)
про:визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі плати єдиного внеску № Ф-12269-17 від 05.06.2020 року у сумі 8 750 грн. 72 коп. та зобов'язання відповідача видалити з ІКПП позивача дані про наявність заборгованості з єдиного соціального внеску у сумі 8 750 грн. 72 коп..
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 11.12.2019 року згідно записів, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, позивачем припинено підприємницьку діяльність. У зв'язку з державною реєстрацією припинення статусу фізичної особи підприємця, позивач звернулася до відповідача із повідомленням про припинення підприємницької діяльності та надала підтверджуючі це документи. Проте, 23.06.2020 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-12269-17 від 05.06.2020 року у сумі 8 750 грн. 72 коп. З вказаною вимогою позивач не погоджується, адже вона є пенсіонером за віком, а тому відповідно до приписів ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати єдиного соціального внеску. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 13.07.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
23.07.2020 року за вх. № 19925 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 31.08.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.09.2020 року за вх. № 27214/20 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він з позовними вимоги не погоджується з огляду на таке. Так, умовами звільнення платника податку від сплати єдиного внеску є наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання пенсії за віком або соціальної допомоги по інвалідності. Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактором отримання пенсії, у т.ч. пенсії за віком на пільгових умовах, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється за відповідністю всім умовам, визначеним законом, зокрема, досягнення певного віку, після якого особа має право на призначення відповідної пенсії. Згідно реєстраційних даних позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 04.06.2015 року на спрощеній системі оподаткування та припинила свою діяльність 11.12.2019 року. Також з 13.05.2013 року є особою з інвалідністю, встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер за віком. Позивач самостійно подала звіт за формою згідно додатка 5 таблиці 2 за 2019 рік і визначила суму податкових зобов'язань у розмірі 11 016 грн. 72 коп., тому коригування даної суми в частині зменшення зобов'язань зі сплати єдиного внеску є недопустимим. Тож на підставі вищезазначеного та згідно даних ІКП 71040000 позивачеві нараховано єдиний соціальний внесок за 2019 рік у сумі 11 016 грн. 72 коп.. Додатково відповідач вказує, що у разі припинення діяльності фізичної особи-підприємця така особа зобов'язана подати сама за себе звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, де останнім звітним періодом буде період з дня закінченням попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
21.09.2020 року за вх. № 27776 позивачем надано до суду копію довідки Головного управління Пенсійного фонду України від 21.9.2020 року № 2720.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно даних АІС «Податковий блок» взятий на облік виконавчим комітетом Вінницької міської ради за № 21740000000051591 04.06.2015 року як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку як платник єдиного внеску за № 10000000406375.
У зв'язку із наявністю заборгованості відповідачем винесено вимогу від 05.06.2020 року за № Ф-12269-17 про сплату боргу (недоїмки) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на вказану суму заборгованості.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення фізичної особи - підприємця позивача - проведено 16.12.2019 року, рішення про припинення № 2174005003051591.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернулася до суду із цим позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 Закону).
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, як зазначено в абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з нормами ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Ст. 9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5.-1 ч. 1. ст. 4 цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно п. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Водночас згідно ч. 4 ст. 4 Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи державної виконавчої служби України.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).
Так, положеннями п. 1 р. VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 р. VI Інструкції № 449).
Відповідно до п. 3 р. VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Системний аналіз наведених норм доводить, що реєстрація особи як фізичної особи-підприємця породжує її обов'язок сплачувати податки у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності у строки, встановлені чинним законодавством. Разом з тим цей обов'язок кореспондує й відповідачу, а саме: у випадку не своєчасного нарахування та/або сплати платником сум єдиного внеску, він обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника. Водночас чинним законодавством передбачено, що звільняються від сплати за себе єдиного внеску особи, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли визначеного віку, та отримують пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тобто звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, а по-друге, отримувати пенсію або соціальну допомогу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 року у справі №1640/2837/18.
Згідно, наявної в матеріалах справи, копії пенсійного посвідчення позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що позивачеві призначена пенсія за віком з 26.06.2013 року. Крім того, згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України № 2720 від 21.09.2020 року позивач отримує пенсію за віком довічно згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, позивач має статус пенсіонера за віком та відповідно до чинного законодавства отримує пенсію за віком, тобто володіє усіма умовами необхідними для звільнення від сплати єдиного соціального внеску.
З матеріалів справи вбачається, що за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у загальній сумі 8 750 грн. 72 коп., що утворилася за 2019 рік. Водночас, статус пенсіонера за віком за позивачем встановлено у 2013 році. З цього ж часу позивач, відповідно, й отримує пенсію за віком. Тобто саме з цього часу позивач згідно вимог чинного законодавства звільняється від сплати єдиного соціального внеску.
У цьому ж контексті суд не приймає до уваги вказівки відповідача про те, що позивачем не досягнуто пенсійного віку, відповідно остання не є пенсіонером за віком, оскільки згідно з Законом така особа повинна мати статус пенсіонера за віком без визначення обов'язкової умови - досягнення визначеного законом пенсійного віку. Адже у відповідності до вимог чинного законодавства пенсія за віком може бути призначена й на пільгових умовах, коли особою фактично не досягнуто встановленого законодавством пенсійного віку. Тож у такому випадку така особа матиме статус пенсіонера за віком.
За таких обставин, суд вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена контролюючим органом, є протиправною, відповідно позовна вимога в частині визнання протиправною вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12269-17 від 05.06.2020 року у сумі 8 750 грн. 72 коп. підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12269-17 від 05.06.2020 року у сумі 8 750 грн. 72 коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправною вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12269-17 від 05.06.2020 року у сумі 8 750 грн. 72 коп. задовольнив, відповідно вимога про її скасування також підлягає задоволенню, як похідна.
Вирішуючи питання про зобов'язання відповідача видалити з ІКПП позивача дані про наявність заборгованості з єдиного соціального внеску у сумі 8 750 грн. 72 коп., суд виходив з такого.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Окрім того, приписами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала би необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі № 804/14800/14.
Більш того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 року у справі № 816/2042/16, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигід та податкових зобов'язань платника податків.
Таким чином, зобов'язання відповідача видалити з ІКПП позивача дані про наявність заборгованості з єдиного соціального внеску у сумі 8 750 грн. 72 коп., є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскарженого рішення, яке було предметом оскарження у межах цієї справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що оспорюване рішення прийняте відповідачем порушує майнові права та інтереси позивача, відповідно позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп..
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року та ст. 2, 6, 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) зі плати єдиного внеску № Ф-12269-17 від 05.06.2020 року у сумі 8 750 грн. 72 коп..
Зобов'язати Головне управління ДПС України у Вінницькій області видалити з ІКПП ОСОБА_1 дані про наявність заборгованості з єдиного соціального внеску у сумі 8 750 грн. 72 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп..
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21036)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 29.10.2020 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна