м. Вінниця
29 жовтня 2020 р. Справа № 120/5167/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 01 січня 2018 року - 50%, а з 01 січня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року, виходячи зі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) та керуючись положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2017 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), всупереч вимогам Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ), відповідач протиправно здійснював нарахування та виплату перерахованої пенсії позивача з 01 січня 2018 року у розмірі 50% та з 01 січня 2019 року в розмірі 75% від підвищення пенсії, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Окрім того, в позовній заяві ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду від 11 березня 2020 року у зразковій справі № 160/3586/19, за результатами розгляду якої суд дійшов висновку, що дії Пенсійного органу щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05 березня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними. У свою чергу, на думку позивача, його право на виплату 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, виникло не 05 березня 2019 року, а 01 січня 2018 року, тому що у період виплати пенсії з 01 січня 2018 року - 50%, а з 01 січня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії діяв протиправний пункт 2 Постанови № 103.
Також позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За правилами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Ухвалою суду від 30 вересня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зокрема, встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву.
15 жовтня 2020 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що з норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ вбачається, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців. Також сторона відповідача зазначає, що саме Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсій військовослужбовців. На виконання даних положенням Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, відповідно до пункту 2 якої передбачено проведення виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій з 01 січня 2018 року у таких розмірах:
з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Отже, представник відповідача зазначає, що дії ГУ ПФУ у Вінницькій області, які полягають у виплаті 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 01 січня 2018 року в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України узгоджуються з положеннями статті 63 Закону № 2262-ХІІ, якою надано право Уряду визначати умови, порядок проведення перерахунку колишнім працівникам силових структур.
Також у відзиві представник відповідача зазначає, що посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019, якою залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі 826/3858/18 (набрало законної сили 05 березня 2019 року) не є коректним та не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, адже станом на час виникнення спірних правовідносин (01 січня 2018 року) відповідні норми Постанови № 103 були чинними та правомірно застосовувались відповідачем.
З огляду на зазначене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років. Позивачеві була призначена пенсія за нормами Закону № 2262-ХІІ.
На виконання Постанов № 103, 704 з 01 січня 2018 року відповідач провів перерахунок пенсії позивача. Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі ХЛ 62045 розмір пенсії позивача після проведення перерахунку з урахуванням виплати 50% підвищення згідно Постанови № 103 з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року склав - 4162,37 грн. (50% від 8324,74 грн.), з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 6243,56 грн. (75% від 8324,74 грн.), з 01 січня 2020 року - 8324,74 грн. з урахуванням 100% підвищення. Отже, після перерахунку пенсії позивачеві виплата підвищених сум пенсії проводилася не в повному обсязі. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить із такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Так, пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року за № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, пунктом 1 Постанови № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 за № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 01 січня 2018 року - 50%, а з 01 січня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, то суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262-XII встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Ця постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Крім того, 21 лютого 2018 року відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року.
Пунктом 1 вказаної постанови постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 103 у разі коли внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією постановою, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 7 Постанови № 103 постановлено уповноваженим органам, у тому числі Міністерству оборони, після набрання чинності цією постановою забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13 лютого 2008 року № 45.
Крім того, Постановою № 103 внесено зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393" (далі - Порядок № 45).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 45 (у редакції постанови КМУ № 103) пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Пунктом 3 Порядку № 45 передбачено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 45 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 45 відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.
Отже, набрання чинності Постановою № 704, якою було змінено (збільшено) грошове забезпечення військовослужбовців, у розумінні вимог частини другої статті 51 Закону № 2262-XII стало обставиною, що зумовила зміну розміру пенсії позивача, призначеної на підставі цього Закону.
Водночас, з огляду на вимоги пунктів 1, 2 Постанови № 103, позивач набув право на поетапне підвищення пенсії починаючи з 01 січня 2018 року, виходячи із грошового забезпечення за відповідною або аналогічною посадою, яку він займав на дату звільнення із служби, визначеного станом на 01 березня 2018 року Постановою № 704.
Суд враховує, що з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року Кабінету Міністрів України делеговані повноваження визначати не лише порядок, а й умови та розмір перерахунку пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
До того ж відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів № 103 від 21 лютого 2018 року) перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, саме Кабінету Міністрів України делеговано повноваження щодо встановлення умов, порядку та розмірів пенсійних виплат при перерахунку пенсій військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 2 Постанови № 103 від 21 лютого 2018 року визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах:
з 01 січня 2018 року - 50 відсотків;
з 01січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;
з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Таким чином, зі зміною правового регулювання підстав проведення перерахунку пенсії, Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Отже, при проведенні позивачеві перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року відповідач не мав правових підстав не врахувати та не застосовувати до спірних правовідносин положення статті 63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 103 та в інший спосіб здійснювати виплату перерахованої позивачу пенсії, а саме з 01 січня 2018 - 50 % та з 01 січня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Водночас рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправними та не чинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до частини 2 статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.
За приписами частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є не чинними саме з 05 березня 2019 року, а не з моменту прийняття такого нормативно-правового акта.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що з 05 березня 2019 року пенсія позивача за вислугу років підлягає виплаті у розмірі 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2018 року.
Водночас правові підстави для виплати позивачу перерахованої пенсії за попередній спірний період, а саме з 01 січня 2019 року по 04 березня 2019 року, на переконання суду, відсутні.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, згідно з частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на вказані норми суд враховує висновки Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 160/3586/19.
Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року, залишено без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2019 року, про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення позивачу розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018, та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Вирішуючи зазначену зразкову справу на користь пенсіонера, Верховний Суд дійшов висновку, що дії пенсійного органу щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, є протиправними.
Також Верховний Суд акцентував увагу на тому, що обмеження часткової виплати суми підвищення до пенсії було скасоване саме у зв'язку із скасуванням пункту 2 Постанови №103 за рішенням суду у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року. Відтак Верховний Суд дійшов висновку, що саме з 05 березня 2019 року пенсія підлягає виплаті у розмірі 100 % суми підвищення пенсії.
Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що починаючи з 05 березня 2019 року відповідач безпідставно зменшив розмір пенсії позивача до 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Відтак, суд визнає обґрунтованими і такими, що належить задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року, виходячи зі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Щодо постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі - Постанова № 804), то суд зазначає таке.
Вказаною постановою Кабінет Міністрів України установив, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01 березня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року.
Отже, аналіз Постанови № 804 свідчить про те, що Урядом знову обмежено виплату перерахованих у 2019 році пенсій у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, що було закріплено у пункті 2 Постанови № 103, який було скасовано рішенням у справі №826/3858/18.
Слід звернути увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року, ухваленій у справі № 826/3858/18, вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії, оскільки системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить про те, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі № 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 804 визнано неправомірними, а саму Постанову № 804 - протиправною та нечинною повністю. При цьому суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувана Постанова № 804, як і раніше визнані протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103, всупереч вимогам частини третьої статті 1-1, статті 43, частини четвертої статті 63 та Закону № 2262-ХІІ, змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців, зокрема позивача, а відтак є протиправною.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відтак, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 було встановлено невідповідність окремих положень Постанови № 103 вимогам закону, тоді як Постанова № 804 містить такі ж самі протиправні положення, оцінку яким вже надано судом у справі № 826/3858/18 та повторно підтверджено рішенням у справі № 640/19133/19, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування зазначеного нормативно-правового акта (Постанови № 804) до спірних правовідносин та, відповідно, встановлення обмеження щодо перерахунку відповідачем пенсії позивача датою набрання чинності цією постановою.
З огляду на вказане суд вважає, що позивач має право на виплату пенсії у повному розмірі з 05 березня 2019 року, без відтермінування, передбаченого Постановою № 804.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В силу приписів частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Водночас суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відтак, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме шляхом визнання протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років позивача за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, а також зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області провести ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, виходячи зі 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на користь позивача підлягає стягненню сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 420,40 грн.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
Поряд із цим суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295, 382 КАС України, -
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року, виходячи зі 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович