Іменем України
29 жовтня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/760/20
Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», код ЄДРПОУ 20474912, юридична адреса: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, адреса для листування: вул. Леонтовича, 9, м. Київ, 01030, ел. адреса: info@asalfg.com
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова», код ЄДРПОУ 31333767, вул. Комарова, 59, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600
про стягнення 368 839,39 грн.
без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» подано позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про стягнення 368 839,39 грн суми страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.8, 27 Закону України «Про страхування», ч.1 ст.1172, ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України. Також у поданій заяві позивач просить суд поновити строк позовної давності та захистити порушене право.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2020 справа № 927/760/20 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою господарського суду від 21.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив на позов, заперечення, пояснень, міркувань тощо.
Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
У визначений судом у відповідності до господарського процесуального кодексу строк від відповідача надійшов відзив на позов, яким відповідач проти позову заперечив та просив суд визнати поважними причини неподання у встановлений судом строк доказів та встановити додатковий строк для їх подання до суду. В обґрунтування заявленого відповідачем зазначено, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПРАТ СК «Українська транспортна» відповідно до страхового полісу № АІ 9053167 з терміном дії до 31.12.2016, оригінал та копія якого, у зв'язку зі спливом значного проміжку часу у СТОВ «Дружба-Нова» відсутній, у зв'язку з чим адвокатом відповідача до моторного (транспортного) страхового бюро України було направлено адвокатський запит (вих.№08/09/20 від 08.09.2020) з проханням надати копію страхового полісу чи підтвердити інформацію про чинність такого полісу станом на час скоєння ДТП (21.10.2016), однак станом на день подання відзиву відповідачем відповіді від МТСБУ отримано не було. Таким чином, відповідач просить визнати поважними причини неподання доказів у встановлений законом строк та просить суд встановити додатковий строк у відповідності до приписів ч.ч. 4,5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того у поданому відзиві відповідач наполягає, що обов'язок відшкодування шкоди у даній справі належить страховику в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, який на думку СТОВ «Дружба-Нова» і має бути належним відповідачем у справі.
Разом з тим, відповідач заперечує проти поновлення строку позовної давності зазначаючи, що інформація про наявність полісу страхування у винуватця ДТП містилась у довідці про дорожньо-транспортну пригоду, позивач був обізнаний про наявність страхувальника у винуватця ДТП, а тому заявлені підстави для пропуску строку позовної давності позивачем не є поважними.
Ухвалою господарського суду від 22.09.2020 визнано поважними причини неподання відповідачем доказів у справі та встановлено відповідачу - СТОВ «Дружба-Нова» додатковий процесуальний строк для подання доказів у справі - до 01.10.2020.
12.10.2020 на адресу суду від позивача - ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» надійшла відповідь на відзив (№2288+2427АХА від 07.10.2020). У відповіді на відзив позивач звертає увагу суду на те, що про обставину перебування водія ОСОБА_1 під час скоєння ДТП у трудових відносинах з СТОВ «Дружба-Нова» позивачу стало відомо під час розгляду справи №585/1392/19 Роменським міськрайонним судом Сумської області. Разом з тим, а ні довідка про ДТП №3016331449765597, а ні постанова Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.08.2017 у справі №585/5141/16-П про адміністративне правопорушення відомостей про перебування водія в трудових відносинах з відповідачем не містили, що позбавило позивача можливості звернутись з позовом до належного відповідача у строк, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України.
Оскільки позивач у межах строку позовної давності до 22.10.2019 звернувся з позовом про стягнення суми страхового відшкодування з ОСОБА_1 , а про перебування останнього у трудових відносинах з відповідачем стало відомо з дати набрання рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області - 13.12.2019 обумовило недотримання строків звернення до господарського суду з незалежних від позивача обставин, що на думку останнього є підставою для поновлення строків для захисту порученого права в суді.
Разом з тим, позивач щодо посилання відповідача на наявність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 9053167, наголошує, що станом на дату завдання шкоди - 21.10.2016 ліміт відповідальності за шкоду завдану майну потерпілих становив 100 000,00 грн, що не покриває суми сплаченого ПрАТ «СК «АХА Страхування» страхового відшкодування, а відповідачем н не надано суду доказів, що на момент завдання шкоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована.
Підсумовуючи наведене позивач просить суд визнати причини пропуску строку звернення до господарського суду з позовом поважними, поновивши пропущений строк позовної давності та стягнути з відповідача на користь позивача 368 839,39 грн страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд встановив:
21.10.2016 о 10 год. 05 хв. на а/дорозі Київ-Суми-Юнаківка 209 км 200м. сталася ДТП за участю двох транспортних засобів: «ВАЗ 21213» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить СТОВ «Пальміра», під керуванням ОСОБА_1 та «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Інфокс», під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Роменського ВП ГУНП в Сумській області № 3016331449765597 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 13-14)
Вказана довідка містить інформацію про наявність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: АІ 9053167 з терміном дії до 31.12.2016 ПрАТ СК «Українська транспортна» - щодо ВАЗ 21213» д.н.з. НОМЕР_1 та полісу АК 4754918 АТ СК «АХА Страхування» щодо автомобіля «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_2 .
Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 09.08.2017 провину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, було доведено, провадження у справі закрито відповідно до п. 7 ст. 247 КупАП (а.с. 15-16).
ОСОБА_2 звернувся з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу від 02.11.2016.
Відповідно до рахунку №С4292277-1 від 22.11.2016 та рахунку №С4302716 від 28.02.2017 було складено розрахунки страхового відшкодування та страхові акти № АХА 2181276 від 12.12.2016, № АХА2193980 від 02.03.2017 та виплачено потерпілому суму страхового відшкодування у розмірі 368 839,39 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 313367 від 03.03.2017 та № 290358 від 03.03.2016 (а.с. 65-66).
16.04.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» суму страхового відшкодування в розмірі 368 839, 39 грн.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13.11.2019 у справі №585/1392/19 було встановлено, що ОСОБА_1 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з СТОВ «Дружба-Нова», а тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , оскільки такий позов було подано до неналежного відповідача.
Оскільки позивач у межах строку позовної давності до 22.10.2019 звернувся з позовом про стягнення суми страхового відшкодування з ОСОБА_1 , а про перебування останнього у трудових відносинах з відповідачем стало відомо з дати набрання рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області - 13.12.2019, що обумовило недотримання строків звернення до господарського суду з незалежних від позивача обставин, що на думку останнього є підставою для поновлення строків для захисту порученого права в суді та просить суд стягнути з СТОВ «Дружба-Нова», як роботодавця на час завдання шкоди ОСОБА_1 на користь позивача 368 839, 39 грн страхового відшкодування.
Стаття 1191 Цивільного кодексу України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
У встановлений ухвалою господарського суду від 22.09.2020 строк відповідачем копію страхового полісу №АІ9053167 суду не надано.
Разом з тим, довідка Роменського ВП ГУНП в Сумській області № 3016331449765597 про дорожньо-транспортну пригоду від 01.12.2016, додана позивачем до позовної заяви, містить відомості про наявність у ОСОБА_1 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ СК «Українська транспортна» № АІ9053167 з терміном дії до 31.12.2016.
Відповідно до інформації з офіційної сторінки Моторного (транспортного) страхового бюро України розміщеної за посиланням https://policy-web.mtsbu.ua/ поліс № АІ9053167 станом на 21.10.2016 є діючим, застрахований транспортний засіб ВАЗ НОМЕР_1 , страхова компанія ПрАТ «УТСК», м. Київ, вул. Січових Стрільців 37-41, 5 пов. +38 (044) 303-97-70, utico@utico.com.ua.
Таким чином, посилання позивача щодо необізнаності про застрахування транспортного засобу винуватця ДТП є такою, що не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
Разом із тим, всупереч наведеним нормам Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду доказів підтверджуючих звернення до ПрАТ «УТСК», як страхувальника винуватця ДТП за отриманням виплаченого страхового відшкодування, тобто не реалізував право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Доказів відмови страховика відповідача у виплаті позивачу суми страхового відшкодування суду також не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про стягнення 368 839,39 грн страхового відшкодування.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. . Для окремих видів вимог законом встановлюється спеціальна позовна давність (ст. 257, 258 Цивільного кодексу України)
Частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013).
Оскільки суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, у суду відсутня необхідність застосування інституту позовної давності.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Решта доводів, в тому числі викладених у поданих до матеріалів справи документах ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Згідно із ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
З урахуванням вищенаведених положень, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 29 жовтня 2020 року.
Суддя М.В. Фесюра
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/