21.10.2020 Справа № 920/429/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/429/19 у порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» (вул. Запорізьке шосе, буд. 62а, м. Дніпро, 49041, ідентифікаційний код 37303065),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (вул. Чернігівська, буд. 3, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 33219017),
про стягнення 324 141,68 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача: адвокат Тулінов І.І. за довіреністю від 03.01.2020 № 13 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,
відповідача: не з'явився.
06.05.2020 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» звернулось до суду з позовною заявою від 13.04.2020 вих. № 200413/1 (вх. № 1474), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад» на свою користь заборгованість за договором поставки від 07.08.2019 № 070819 ПІР на загальну суму 324 141,68 грн, з них: основного боргу в сумі 120 120,12 грн, пеню в сумі 14 148,29 грн, 365 % річних від простроченої суми в сумі 189 873,27 грн; а також 4 862,13 грн витрат по сплаті судового збору.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору поставки від 07.08.2019 № 070819 ПІР щодо оплати поставленого товару, а тому наявні підстави для нарахування 365 % річних від простроченої суми основної заборгованості та пені відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.2 договору поставки від 07.08.2019 № 070819 ПІР.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.05.2020 відкрито провадження у справі № 920/429/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.06.2020, 11:30.
18.05.2020 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» (49041, м. Дніпро, вул. Запорізьке Шосе, 62а, ідентифікаційний код 37303065) звернувся до суду із клопотанням від 15.05.2020 № 200515/1 (вх. № 1654к від 18.05.2020) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/429/20, яке відбудеться 23.06.2020, 11:30 в режимі відеоконференції та визначити Господарський суд Дніпропетровської області (вул. Володимира Винниченка, буд. 1, м. Дніпро, 49600, e-mail:inbox@dp.arbitr.gov.ua) відповідальним за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання.
Ухвалою суду від 19.05.2020 у справі № 920/429/20 постановлено задовольнити клопотання позивача від 15.05.2020 № 200515/1 (вх. № 1654к від 18.05.2020) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 920/429/20; доручити Господарському суду Дніпропетровської області (вул. Володимира Винниченка, буд. 1, м. Дніпро, 49600, e-mail:inbox@dp.arbitr.gov.ua) забезпечити проведення підготовчого засідання у справі № 920/429/20, яке призначене на 23.06.2020, 11:30 в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду за участі представника позивача.
23.06.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання від 23.06.2020 б/н (вх. № 5160/20) про відкладення розгляду справи, в якому представник відповідача, посилаючись на те, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з 12.03.2020 до 31.07.2020 на усій території України введено карантин, просить суд відкласти розгляд цієї справи на іншу дату для забезпечення реалізації його права на подання відзиву.
Ухвалою від 23.06.2020 у справі № 920/429/20 постановлено задовольнити клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та відкласти підготовче засідання на 28.07.2020, 12:30 за участі представника позивача в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області (вул. Володимира Винниченка, буд. 1, м. Дніпро, 49600, e-mail:inbox@dp.arbitr.gov.ua).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 28.07.2020 у справі № 920/429/20 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 920/429/20 до судового розгляду по суті в судове засідання на 27.08.2020, 14:30 за участі представника позивача в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області (вул. Володимира Винниченка, буд. 1, м. Дніпро, 49600, e-mail:inbox@dp.arbitr.gov.ua).
Ухвалою суду від 27.08.2020 у справі № 920/429/20 постановлено відкласти розгляд справи по суті в судове засідання на 11.09.2020, 09:30 за участі представника позивача в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області (вул. Володимира Винниченка, буд. 1, м. Дніпро, 49600, e-mail:inbox@dp.arbitr.gov.ua).
Судом у відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» за запитом від 05.08.2020 за № 1006995122 отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого за ідентифікаційним кодом 33219017 (ідентифікаційний код відповідача у справі) зареєстровано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (ідентифікаційний код 33219017); місцезнаходження: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад» (40030, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 26, ідентифікаційний код 33219017) 04.08.2020 здійснено зміну повного найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «РІШАС», зміну скороченого найменування на ТОВ «РІШАС» та зміну місцезнаходження юридичної особи: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, а тому суд ухвалою від 11.09.2020 у справі № 920/429/20 постановив змінити найменування відповідача у справі № 920/429/20 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний шинний склад» (40030, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 26, ідентифікаційний код 33219017) на Товариство з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, ідентифікаційний код 33219017); відкласти розгляд справи по суті в судове засідання на 21.10.2020, 10:00 за участі представника позивача в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області (вул. Володимира Винниченка, буд. 1, м. Дніпро, 49600, e-mail:inbox@dp.arbitr.gov.ua).
Представник позивача - адвокат Тулінов І.І. за довіреністю від 03.01.2020 № 13 приймав участь у судовому засіданні по суті 21.10.2020 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області (вул. Володимира Винниченка, буд. 1, м. Дніпро, 49600, e-mail:inbox@dp.arbitr.gov.ua) у відповідності до статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні по суті позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання по суті не з'явився, відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача не подав.
Копії ухвал суду від 23.06.2020, від 28.07.2020, від 27.08.2020 та від 11.09.2020 у справі № 920/429/20 судом неодноразово надсилалися на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: 40030, м. Суми, вул. Білопільський Шлях, 26 та на адресу фактичного місцезнаходження відповідача згідно витягу є ЄДР, а саме: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, проте зазначені копії судової ухвали повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».
Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
Враховуючи нез'явлення представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, а також враховуючи, що розгляд цієї справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності представника відповідача.
Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні по суті 21.10.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
Між сторонами 07.08.2019 укладено договір поставки № 070819ПІР (надалі - договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити запасні частини до сільськогосподарської техніки (надалі - товар). Найменування, асортимент, ціна за одиницю товару, ціна певної партії товару і його кількість обумовлюється в погоджених сторонами специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.
Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору поставки та сторонами не спростовується (а.с. 21-26).
Відповідно до пункту 2.1 договору поставка товару відповідачу здійснюється позивачем на умовах - EXW (Франко-склад продавця за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 62а), згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року.
У відповідності до 3.1, 3.2 договору ціна на товар формується виходячи з вартості товару в доларах США і встановлюється в українських гривнях та вказується у додатку № 1 до договору. Ціна договору визначається як сума вартості всіх товарів, переданих позивачем у власність відповідача в рамках договору.
Згідно з пунктом 3.3 договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України згідно з пунктом 3.1 договору та додатком № 1 до договору.
Пунктом 3.5 договору визначено, що датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок позивача.
За умовами пункту 3.6 договору у разі відсутності та/або не зазначення строків оплати відповідачем коштів за поставлений товар у додатку № 1, відповідач зобов'язаний здійснити 100 % оплату протягом двох робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.
Пунктом 5.1 договору визначено, що право власності на товар (певну партію товару) переходить від позивача до відповідача в момент підписання сторонами акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 10.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов'язань. У випадку, якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про наявність заперечень відносно продовження строку дії договору, строк дії договору автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.
Позивач на виконання умов договору в період з 23.09.2019 по 01.10.2019 поставив відповідачу товар на суму 120 400,08 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1123090 від 23.09.2019 на суму 24 399,96 грн, № 1123091 від 23.09.2019 на суму 17 000,04 грн та № 1123125 від 01.10.2019 на суму 79 000,08 грн. Зазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 27-29).
На момент звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем сплачено вартість поставленого товару частко на суму 279,96 грн, і станом на 13.04.2020 заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки складає 120 120,12 грн.
28.01.2020 позивачем направлено на адресу відповідача письмову вимогу № 200124/1 від 24.01.2020 про сплату заборгованості за договором поставки, проте зазначену вимогу залишено відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Факт заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар на суму 120 120,12 грн повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними № 1123090 від 23.09.2019 на суму 24 399,96 грн, № 1123091 від 23.09.2019 на суму 17 000,04 грн та № 1123125 від 01.10.2019 на суму 79 000,08 грн, які підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.
Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Враховуючи те, що факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 120 120,12 грн не заперечується та не спростовується відповідачем (відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог відповідач до суду не подав), а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов'язання з оплати отриманого товару за договором поставки відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 120 120,12 грн визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 148,29 грн пені, нарахованої за періоди: з 24.10.2019 по 13.04.2020, з 26.09.2019 по 13.04.2020, з 06.11.2019 по 13.04.2020; та 189 873,27 грн - 365 % річних, нарахованих за періоди: з 04.11.2019 по 13.04.2020, з 05.10.2019 по 13.04.2020 та з 16.11.2019 по 13.04.2020 суд зазначає наступне.
Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).
Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 6.2 договору, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених договором, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за весь час прострочення. Крім того, у разі порушення відповідачем строків оплати, більше десяти днів передбачених договором він сплачує позивачу у відповідності до статті 625 ЦК України триста шістдесят п'ять відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Як встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором поставки від 07.08.2019 № 070819 ПІР, права позивача щодо нарахування 365 % річних та пені передбачені сторонами у договорі, і розраховані позивачем арифметично вірно, з урахуванням положень пунктів 3.3 та 3.6 договору що до умов та строків оплати вартості поставленого товару (за видатковою накладною № 1123091 від 23.09.2019 на суму 17 000,04 грн застосовано положення пункту 3.6 договору, а за видатковими накладними № 1123090 від 23.09.2019 на суму 24 399,96 грн та № 1123125 від 01.10.2019 на суму 79 000,08 грн застосовано положення пункту 3.3 договору), а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 148,29 грн пені, нарахованої за періоди: з 24.10.2019 по 13.04.2020, з 26.09.2019 по 13.04.2020, з 06.11.2019 по 13.04.2020; та 189 873,27 грн - 365 % річних, нарахованих за періоди: з 04.11.2019 по 13.04.2020, з 05.10.2019 по 13.04.2020 та з 16.11.2019 по 13.04.2020 є правомірними, обґрунтованими та підлягаю задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 4 862,13 грн, що складає 1,5 % від суми задоволених вимог (пропорційно) покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІШАС» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, ідентифікаційний код 33219017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроальянс» (вул. Запорізьке шосе, буд. 62а, м. Дніпро, 49041, ідентифікаційний код 37303065) борг за договором поставки від 07.08.2019 № 070819 ПІР в сумі 120 120,12 грн, пеню в сумі 14 148,29 грн, 365 % річних в сумі 189 873,27 грн та відшкодування судового збору в сумі 4 862,13 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 29 жовтня 2020 року.
Суддя Ю.А. Джепа