Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"13" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/344/20
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ" (79024, вул. Набережна - Хрещатицька, буд. 15-17/18, м. Київ, код ЄДРПОУ 31729918)
до Рівненської міської ради (33028, вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, код ЄДРПОУ 34847334)
про визнання недійсним рішення, внесення змін до договору оренди
за участі представників:
- від позивача: Кеда Руслан Іванович;
- від відповідача: Поліщук Ірина Степанівна.
У квітні 2020 року АТ "КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської міської ради (далі Рада), в якій просить суд: визнати недійсним рішення Рівненської міської ради №5831 "Про припинення права оренди земельної ділянки на вул. Соборній, 420, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна"; внести зміни в договір оренди земельної ділянки від 08.12.2004 року №040458300084 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21 грудня 2018 року №29750086) замінити ОРЕНДАРЯ приватне підприємство "АГАТА" на Акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариству згідно договору купівлі-продажу був переданий у власність об'єкт незавершеного будівництва від ТОВ "Тувар", тому на підставі статті 120 Земельного кодексу України, з моменту укладення договору купівлі-продажу та його реєстрації, право користування земельною ділянкою під зазначеним нерухомим майном повинно було автоматично перейти саме до позивача у справі від попереднього орендаря ПП "АГАТА", без отримання додаткових рішень органів державної влади або місцевого самоврядування. Товариство також посилається на порядок вирішення питання про перехід права оренди у разі відчуження орендарем нерухомого майна розміщеного на орендованій земельній ділянці, що визначений рішенням Рівненської міської ради від 22.05.2019 №6023. Позивач вважає, що йому гарантовано захищене право на користування земельною ділянкою, що є предметом спору.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.04.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.05.2020.
18.05.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечив проти задоволення позовних вимог, з посиланням на відповідні норми законодавства, які регулюють земельні відносини щодо набуття права користування земельними ділянками та повноваження міських рад, щодо розпорядження ними. Вказав, що норми Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України передбачають обов'язок для особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду здійснити певні дії з метою юридичного оформлення права користування земельною ділянкою.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 розгляд справи було відкладено на 02.06.2020.
Судове засідання призначене на 02.06.2020 не відбулось, про що помічником судді складено відповідну довідку, яка долучена до матеріалів справи та була опублікована на офіційному веб-сайті суду.
Ухвалою суду від 25.06.2020 підготовче засідання у справі призначено на 09.07.2020.
У судовому засіданні 09.07.2020 судом було оголошено перерву до 25.08.2020.
12.08.2020 представником позивача подано для долучення до матеріалів справи документи.
Ухвалою суду від 25.08.2020 розгляд справи відкладено на 08.09.2020.
Ухвалою суду від 08.09.2020 закрито підготовче провадження у справі № 918/344/20, призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020.
У судовому засіданні 29.09.2020 судом було оголошено перерву до 13.10.2020.
У судовому засіданні 13.10.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві. Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на норми, що вказані у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Ради та внесення змін до договору оренди посилаючись на такі обставини.
Товариство зазначило, що 15.01.2019 року на сайті Рівненської міської ради був опублікований проект рішення Ради в такому вигляді:
"Про припинення права оренди земельної ділянки на вул. Соборній, 420, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна, та передачу її в оренду ПАТ "КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ"
Відповідно до статей 12, 122, 123, 124, 134, 141 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи заяву Публічного акціонерного товариства "КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ", Рівненська міська рада ВИРІШИЛА:
1. На підставі пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України (добровільна відмова від права користування земельною ділянкою - нотаріально засвідчена заява від 31 січня 2018 року, р. № 203) припинити право оренди земельної ділянки площею 1 400 м2 на вул. Соборній, 420 з кадастровим номером 5610100000:01:004:0033, яка перебуває в оренді у Приватного підприємства "АГАТА" для будівництва та обслуговування автозаправної станції (договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2004 року №040458300084; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21 грудня 2018 року № 29750086).
2. Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між Приватним підприємством "АГАТА" та Рівненською міською радою від 23 грудня 2004 року №040458300084 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21 грудня 2018 року № 29750086), з моменту державної реєстрації права оренди на земельну ділянку Публічним акціонерним товариства "КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ".
3. На підставі договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 22 жовтня 2013 року №8039 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 жовтня 2013 року №2999636) передати Публічному акціонерному товариству "КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ" в оренду на сорок дев'ять років земельну ділянку площею 1 400 м2 на вул. Соборній, 420 з кадастровим номером 5610100000:01:004:0033 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу (для будівництва та обслуговування автозаправної станції).
Земельну ділянку передати за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вилучених відповідно до пункту 1 цього рішення.
4. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
5. У тримісячний строк із дня прийняття цього рішення землекористувачу виготовити та отримати документ, що посвідчує право оренди земельної ділянки.
6. Зобов'язати землекористувача виконувати свої обов'язки відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.
7. Зобов'язати землекористувача забезпечувати безоплатний та безперешкодний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації наявних інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах закріплюваної за ним території, та утримувати її і прилеглу територію, дотримуючись санітарних норм.
8. Контроль за виконанням цього рішення доручити постійній комісії з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування (голова Л.Туровська), постійній комісії з питань економічного розвитку, промисловості, інвестицій, підтримки підприємництва та регуляторної політики (голова І.Ковалець), постійній комісії з питань транспорту, зв'язку та екології (голова О.Нестерук), і секретарю міської ради С.Паладійчуку, а організацію його виконання - начальнику Управління земельних відносин С. Таргонію.".
25 квітня 2019 року на третьому пленарному засіданні чергової тридцятої сесії Рівненської міської ради було прийняте рішення №5831 (а.с. 6), що включало лише п.1, п.2 запропонованого проекту, а саме:
" 1. На підставі пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України (добровільна відмова від права користування земельною ділянкою - нотаріально засвідчена заява від 31 січня 2018 року, р. № 203) припинити право оренди земельної ділянки площею 1 400 м2 на вул. Соборній, 420 з кадастровим номером 5610100000:01:004:0033, яка перебуває в оренді у Приватного підприємства "АГАТА" для будівництва та обслуговування автозаправної станції (договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2004 року № 040458300084; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21 грудня 2018 року № 29750086).
2. Розірвати укладений між Приватним підприємством "АГАТА" та Рівненською міською радою договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2004 року № 040458300084 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21 грудня 2018 року № 29750086)."
Позивач вказує, що стосовно ПАТ "Концерн Галнафтогаз" не було прийнято рішення, оскільки депутат Бляшин М.С. наголосив на впровадженому мораторію №2777 від 24.01.2013 "Про впровадження мораторію на будівництво автозаправних станцій на вул. Басівкутській та на вул. Соборній, 420".
На підставі договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 22 жовтня 2013 року № 8039 (а.с.54-57) (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 жовтня 2013 року № 2999636, а.с. 60-61) ПАТ "Концерн Галнафтогаз" придбав у ТОВ "ТУВАР" незавершене будівництво АЗС з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, що розташоване за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна,420.
Об'єкт продажу згідно договору купівлі-продажу знаходиться на земельній ділянці площею 0,14 га з кадастровим номером земельної ділянки №5610100000:01:004:0033.
Позивач зазначив, що дана земельна ділянка перебуває в оренді у приватного підприємства "Агата" на підставі договору оренди земельної ділянки від 08.12.2004 року № 040458300084 (а.с. 42-46).
Об'єкт незавершеного будівництва 22 жовтня 2013 року згідно договору купівлі-продажу, за актом приймання-передачі був переданий від ТОВ "Тувар" Товариству (а.с. 58-59).
Позивач наполягає на тому, що саме між цими суб'єктами цивільних правовідносин виникли права та обов'язки, і саме мало перейти право користування земельною ділянкою у порядку статті 120 ЗК України, з моменту укладення договору купівлі-продажу та реєстрації нерухомого майна (статті 657 ЦК України). Право власності на жилий будинок, будівлю або споруду попереднього власника або користувача припиняється автоматично, без оформлення всіляких документів, договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а лише замінюється сторона в договорі.
Вказане зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.
Крім того, позивач послався на пункт 1 рішення Рівненської міської ради від 22 травня 2019 року № 6023 "Про врегулювання земельних відносин пов'язаних з орендою земельних ділянок комунальної власності", яким вирішено, що у разі відчуження орендарем єдиній особі всіх об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд, будинків), які розміщенні на орендованій (сформованій) земельній ділянці, орендар (відчужувач майна) протягом трьох робочих днів з дати переходу права власності зобов'язаний звернутися до Рівненської міської ради (орендодавця) та до Рівненської державної податкової інспекції (та/або її правонаступника) з повідомленням про припинення в нього права користування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, і про виникнення в іншої особи права власності на будівлі, споруди, будинки, розташовані на цій ділянці, та надати вищевказаним установам:
- нотаріально засвідчену копію договору (іншого правовстановлюючого документа), за якими відбулось відчуження/перехід права власності на нерухоме майно (будівлі, споруди, будинки);
- копію договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно.
Позивач вважає, що як новий власник нерухомості набув право на землю, незалежно від волі попереднього господаря чи органу, якщо земельна ділянка знаходилася у державній або комунальній власності. Вказує, що при купівлі житлового будинку, будівлі або споруди:
- автоматично переходить право власності або користування земельною ділянкою;
- у попереднього господаря таке право припиняється автоматично разом з відчуженням нерухомості без оформлення будь-яких актів і документів;
- якщо земельна ділянка знаходилась у користуванні попереднього власника майна, то новий власник має право вимагати переоформлення на себе права користування земельною ділянкою незалежно від волі власника земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею;
- отримувати додаткові рішення органів державної влади або місцевого самоврядування про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки не потрібно.
Приписами ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Із змісту положень ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи вищенаведені приписи законодавства особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. На позивача покладено обов'язок обґрунтувати своєї вимоги поданими доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує її, а саме на підставу позову.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - місцеве самоврядування здійснюється, зокрема, на принципі законності.
В частині 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною 1 ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже вказана норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
В абзаці 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
За положенням частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.
Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18.
Однак, в даному випадку в матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка, на якій знаходиться передане від ТОВ "Тувар" до Товариства нерухоме майно, належала на праві оренди продавцю (попередньому власнику ТОВ "Тувар"). Відтак, однозначно стверджувати про перехід права оренди за договором оренди землі №040458300084 від 08.12.2004 від ПП "Агата" до Товариства не можна.
З пояснень Ради вбачається, що 03.01.2019 Товариство звернулось до Ради із заявою щодо надання в оренду на 49 років земельної ділянки площею 0,1400 га (кадастровий номер 5610100000:01:004:0033) за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 420 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу (для будівництва та обслуговування автозаправної станції). Розглянувши заяву було підготовлено проект рішення Ради, в редакції що описує позивач в позовній заяві, згідно якого Товариству на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2013 №8039 передавалась в оренду спірна земельна ділянка. Даний проект рішення було винесено на розгляд сесії Ради 25.04.2019, в результаті чого було прийнято рішення лише по пунктах 1 та 2 проекту.
Документального підтвердження щодо результатів розгляду звернення позивача щодо надання в оренду на 49 років земельної ділянки площею 0,1400 га (кадастровий номер 5610100000:01:004:0033) за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 420 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу (для будівництва та обслуговування автозаправної станції) (відмова в укладенні договору, відхилення пропозиції позивача чи укладення договору на зазначену земельну ділянку з третьою особою, тощо) суду не надано.
Так, Рішенням Ради (24 сесія, 6 скликання) від 24 січня 2013 року № 2777, що є публічно доступним, запроваджено до 1 січня 2020 року мораторій на будівництво автозаправних станцій на вул. Басівкутській та на вул. Соборній, 420 в порядку, встановленому чинним законодавством. Відомостей про визнання недійсним вказаного рішення Ради сторони не надали.
Згідно витягу з протоколу №30/3 третього пленарного засідання 30 сесії Ради 7 скликання, що відбулось 25.04.2019, в частині що стосується прийняття оспорюваного рішення Ради, не прийняття рішення Радою стосовно передачі в оренду 49 років земельної ділянки площею 0,1400 га (кадастровий номер 5610100000:01:004:0033) за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 420 позивачу мотивоване запровадженням мораторію на будівництво автозаправних станцій на вул. Басівкутській та на вул. Соборній, 420.
Оскільки мораторій діяв з 24.01.2013 до 01.01.2020, Рада не приймала рішення щодо передачі земельної ділянки площею 0,1400 га (кадастровий номер 5610100000:01:004:0033) за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 420 в період дії мораторію, оскільки цільове призначення такої ділянки - для будівництва та обслуговування автозаправної станції. Наведене вбачається з пояснень відповідача та Витягу з протоколу №30/3 третього пленарного засідання 30-ї сесії Ради 7 скликання від 25.04.2019.
Суд зазначає, що рішенням Ради від 25.04.2019, яке оспорює позивач припинено право оренди земельної ділянки площею 1 400 м2 на вул. Соборній, 420 з кадастровим номером 5610100000:01:004:0033, яка перебуває в оренді у Приватного підприємства "АГАТА" для будівництва та обслуговування автозаправної станції (договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2004 року № 040458300084), та розірвано укладений між Приватним підприємством "АГАТА" та Рівненською міською радою договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2004 року № 040458300084 на підставі пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України (добровільна відмова від права користування земельною ділянкою - нотаріально посвідчена заява від 31.01.2018 №203), що відповідає вимогам чинного законодавства та узгоджується з умовами договору оренди.
Разом з тим, позивач, після закінчення мораторію, введеного Рішенням Ради (24 сесія, 6 скликання) від 24 січня 2013 року № 2777, (тобто після 01.01.2020) до Ради із заявою щодо надання в оренду на 49 років земельної ділянки площею 0,1400 га (кадастровий номер 5610100000:01:004:0033) за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 420 для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу (для будівництва та обслуговування автозаправної станції), у зв'язку із набуттям Товариством на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2013 №8039 права власності на об'єкт незавершеного будівництва не звертався.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені в ст. 141 Земельного кодексу України. Однією з підстав, зазначених в цій нормі, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е" частини 1).
Однак, як зазначалось вище договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2004 року № 040458300084 припинився у зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення Ради з іншої підстави, а саме - пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України, що полягає у добровільній відмові від права користування земельною ділянкою - нотаріально посвідчена заява від 31.01.2018 №203. Тобто, право оренди у ПП "Агата" припинено 25.04.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Судом не встановлено, що оскаржуване позивачем рішення Ради суперечить вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції, а також не встановлено порушення цим рішенням прав або інтересів позивача.
Саме по собі не прийняття Радою рішення відповідно до проекту, що був опублікований, не може свідчити про порушення прав позивача.
Позивач, в свою чергу, не позбавлений можливості оформити право користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування придбаного ним у власність нерухомого майна, на підставі частини першої статті 377 ЦК України, частини третьої статті 7, абзацу 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі", статті 120 ЗК України у встановленому законом порядку.
Крім того, з позовних вимог позивача можна зробити висновок, що останній вважав себе повноправним орендарем спірної земельної ділянки з моменту набуття права власності на об'єкт незавершеного будівництва, тобто з 2013 року, однак, будь яких доказів здійснення ним обов'язків орендаря, як от сплата орендних платежів, тощо, позивачем не надана.
Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Рішенням Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 передбачено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.
За змістом статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до частини 2 статті 16 цього Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним законодавством України, або за результатами аукціону.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України. Відповідно до частин першої другої цієї статті передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч. 3 ст.124 ЗК України).
Отже, зазначеними нормами матеріального права встановлено, що набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності та передача в оренду таких земельних ділянок здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Таким чином позивачу необхідно у встановленому законом порядку оформити своє право оренди, у зв'язку з тим, що ним набуто право власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці. При цьому право оренди у попереднього землекористувача земельної ділянки, на якій знаходилось таке нерухоме майно припинилось з підстав визначених законодавством. Оскільки майно придбане у особи, доказів наявності права оренди у якої матеріали справи не містять, відповідно таке право не переходило до позивача.
Крім того, на переконання суду договір оренди від 08.12.2004 №040458300084 не може продовжувати свою дію для позивача у первісному вигляді лише із заміною найменування орендаря, оскільки умови договору містять положення про те, що на земельній ділянці не знаходяться об'єкти нерухомого майна, що не відповідає дійсності.
Посилання позивача на пункт 1 рішення Рівненської міської ради від 22 травня 2019 року № 6023 "Про врегулювання земельних відносин пов'язаних з орендою земельних ділянок комунальної власності", яким вирішено, що у разі відчуження орендарем єдиній особі всіх об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд, будинків), які розміщенні на орендованій (сформованій) земельній ділянці, орендар (відчужувач майна) протягом трьох робочих днів з дати переходу права власності зобов'язаний звернутися до Рівненської міської ради (орендодавця) та до Рівненської державної податкової інспекції (та/або її правонаступника) з повідомленням про припинення в нього права користування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, і про виникнення в іншої особи права власності на будівлі, споруди, будинки, розташовані на цій ділянці, - є недоречним, оскільки спірні правовідносини виникли у 2013 році, після набуття права власності позивачем на нерухоме майно. Крім того, як встановлено вище договір оренди від 08.12.2004 №040458300084 припинився ще 25.04.2019, до прийняття означеного рішення.
Враховуючи вимоги частин 1, 2 статті 116, статті 124 Земельного кодексу України, частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, частини 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі", Велика Палата Верховного Суду у постанові № 32/563 від 04.12.2018 дійшла висновку, що прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.
Таким чином, вирішення питання про надання у користування спірної земельної ділянки, належить до компетенції Ради, передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення власника землі та реалізується в подальшому шляхом укладення договору оренди. Відсутність такого рішення виключає можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) позивачеві шляхом укладення з ним відповідного договору оренди. В даному випадку передача в оренду земельної ділянки здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 Земельного Кодексу України.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що рішення яким припинено право оренди у ПП "Агата" не порушує прав позивача чи вимоги чинного законодавства, та внесення змін до припиненого договору у даному випадку не є ефективним способом захисту прав позивача, враховуючи, що доказів звернення до Ради з пропозицією укласти договір оренди у зв'язку з реєстрацією права власності на об'єкт нерухомості, після закінчення запровадженого мораторію на будівництво автозаправних станцій на спірній земельній ділянці позивачем не надано, у задоволенні позову суд відмовляє повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлені судом обставини свідчать про недоведеність позивачем його вимог, що виключає можливість задоволення позовних вимог на заявлених в позові правових підставах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що в задоволенні позову судом відмовлено, суд залишає судовий збір за позивачем.
Керуючись ст. ст. 7, 13, 73, 74, 77, 129, 130, 237- 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "КОНЦЕРН ГАЛНАФТОГАЗ" до Рівненської міської ради про визнання недійсним рішення, внесення змін до договору оренди відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2020.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич