ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.10.2020Справа № 910/10708/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум фінанс груп»
третя особа Міністерство оборони України
про стягнення 511320,10 грн,
Без виклику представників сторін
У липні 2020 року Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум фінанс груп», третя особа - Міністерство оборони України про стягнення 511320,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між відповідачем та позивачем укладено Договір про відшкодування вартості теплопостачання (КЕКВ 2271) спожитого в процесі надання послуг з харчування №4 від 01.01.2019, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов вищезазначеного договору, в частині оплати за спожиту теплову енергію за період з січня 2020 по квітень 2020, за ним утворилась заборгованість у розмірі 511320,10 грн, яку прокурор просить стягнути на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 позовну заяву Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
07.08.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Заступником військової прокуратури Білоцерківського гарнізону на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.08.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 07.09.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 17.09.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 14.09.2020.
26.08.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача найшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що заперечує проти заявлених позовних вимог прокурором, оскільки у даній справі відсутній предмет спору, щодо заборгованості у розмірі 483949,48 грн. Відносно 27370,62 грн заборгованості, відповідач зазначає, що дана суму заборгованості є безпідставною та просив суд відмовити у задоволенні позову в цій частині.
26.08.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких остання зазначила, що підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд задовільнити позовні вимогу у повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 483949,48 грн. а в іншій частині позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.01.2019 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква (позивач, сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум фінанс груп» (відповідач, сторона 2) укладено Договір про відшкодування вартості теплопостачання (КЕКВ 2271) спожитого в процесі надання послуг з харчування №4, відповідно до умов якого, сторона 1 забезпечує сторону 2 тепловою електроенергією для забезпечення послуг з харчування особового складу Збройних Сил України (п. 1.1. договору)
Відповідно до п. 1.2. договору, сторона 2 відшкодовує стороні 1 вартість теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі Договорів про закупівлю послуг харчування №286/18/177 від 29.12.2018 (далі - Договору з харчування) для кожної військової частини та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 2.2.5. договору, у разі зміни уповноваженим органом тарифів на теплову енергію письмово сповіщати сторону 2 у п'ятиденний термін з моменту отримання інформації про їх зміну.
Пунктами 2.3.2., 2.3.3. договору визначено, що сторона 2 зобов'язується, відшкодовувати вартість за спожиту теплову енергію здійснювати відповідно до показників встановлених засобів обліку, розміру опалювальних площ, до яких має доступ сторона 2 або до складеної та затвердженої стороною 1 калькуляції. Після отримання від сторони 1 рахунку фактури, акта виконаних робіт, сторона 2 повинна здійснити остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію до 25 числа, місяця, який слідує за звітним на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Біла Церква.
Відповідно до п. 3.1.1., 3.1.2. договору сторона 1 має право, отримувати від сторони 2 оплату за відшкодування вартості спожитої теплової енергії, та інші платежі, обумовлені цим договором. Обмежувати або припиняти постачання теплової енергії Стороні 2 згідно з умовами розділу 5 цього Договору.
Згідно п. 6.1. договору, облік теплової енергії, спожитої стороною 2, здійснюється згідно засобів обліку. У разі відсутності засобів обліку обсяги спожитої теплової енергії визначається стороною 1 шляхом розрахунку, виходячи з розміру фактичну опалювальних площ, до яких має доступ сторона 2.
Пунктом 6.2. договору, у разі встановлення засобів обліку за рахунок сторони 2, встановлені засоби обліку залишаються у власності сторони 2 та знаходяться на її обслуговуванні.
Відповідно до п. 7.1. договору, усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.
Згідно з п. 7.3., 7.4. договору, внесення змін у договір чи його розірвання допускаються тільки за згодою сторін або за ініціативи однієї сторони у визначеному умовами договору порядку. Внесення змін у договір оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 9.2. договору визначено, що даний договір може бути пролонгований у разі укладення стороною 2 нового договору про закупівлю послуг з харчування з Міністерством оборони України або його пролонгації з укладення додаткової угоди.
Згідно до п. 10.2. договору, всі доповнення, додатки до договору є невід'ємною його частиною у разі, якщо вони підписані повноважними представниками сторін договору.
Відповідно до п. 9.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.01.2019 до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків до повного здійснення останніх.
Додатковою угодою №2 до договору від 31.12.2019 сторони погодили внести зміни до п. 9.1. договору та викласти його в наступній редакції; « п. 9.1. договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.01.2019 до 31.03.2019». Дана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відповідними печатками.
Судом встановлено, що позивачем у період з січня 2020 по березень 2020 на виконання умов договору надано послуг з теплопостачання на загальну суму 483949,48 грн, що підтверджується актами виконаних робіт з теплопостачання, зокрема, №44 від 31.01.2020 на суму 163692,10 грн, №92 від 29.02.2020 на суму 167861,36 грн та №122 від 31.03.2020 на суму 152396,02 грн.
На виконання умов договору позивачем було виставлено відповідні рахунки-фактури, проте відповідачем у встановлений договором строк оплату за отримані послуги не було здійснено.
У зв'язку з вищезазначеним, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 483949,48 грн.
Листом №2-1090вих-20 військова прокуратура Білоцерківського гарнізону центрального регіону України повідомила позивача, що прокуратурою здійснюється перевірка ефективності використання майна і бюджетних коштів у військових формуваннях.
У травні 2020 прокуратурою було повідомлено позивача про те, що прокуратурою Білоцерківського гарнізону центрального регіону України, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №4 від 01.01.2019 буде подано позов до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до ч.1, 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У зв'язку з вищенаведеним, заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про відшкодування вартості теплопостачання (КЕКВ 2271) спожитого в процесі надання послуг з харчування №4 від 01.01.2019.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктами 2.3.2., 2.3.3. договору визначено, що сторона 2 зобов'язується, відшкодовувати вартість за спожиту теплову енергію здійснювати відповідно до показників встановлених засобів обліку, розміру опалювальних площ, до яких має доступ сторона 2 або до складеної та затвердженої стороною 1 калькуляції. Після отримання від сторони 1 рахунку фактури, акта виконаних робіт, сторона 2 повинна здійснити остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію до 25 числа, місяця, який слідує за звітним на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Біла Церква.
Відповідно до п. 6.4. договору визначено, що на підставі розрахунків та/або показів засобів обліку теплопостачання оформлюється такі документи: рахунок - фактура; акт виконаних робіт; акти звірки за спожиту теплову енергію.
Пунктом 6.5.1. договору визначено, що оплата вартості послуг здійснюється щомісячно, в термін до 15 числа місяця, який слідує за звітним сторона 1 надає стороні 2 рахунок-фактуру, акт виконаних робіт для проведення остаточної оплати по даному договору.
Згідно з п. 6.5.2. договору, остаточний розрахунок здійснюється за спожиту теплову енергію не пізніше 25 числа, місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених стороні 1 послуг за звітний місяць.
Таким чином, у позивача виникло право вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 483949,48 грн.
Проте, відповідачем до відзиву було додано докази сплати суми заборгованості за отримані послуги у розмірі 483949,48 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, зокрема, №5801 від 07.07.2020 на суму 167861,36 грн, №6160 від 13.08.2020 на суму 152396,02 грн та №6161 від 13.08.2020 на суму 163692,10 грн.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.
За таких обставин, оскільки відповідачем частково сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 483949,48 грн, провадження у справі в частині стягнення 483949,48 грн заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Щодо іншої частини заборгованості за отримані послуги, заявленої позивачем до стягнення у розмірі 27370,62 грн, суд зазначає, що зазначена заборгованість не підтверджена жодними належними та допустимими доказами. При цьому долучений до позовної заяви акт виконаних робіт з надання послуг з теплопостачання від 31.10.2019 на суму 27370,62 грн є неналежним доказом, оскільки стосується іншого періоду ніж заявлений у позовній заяві.
У зв'язку з вищезазначеним, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 27370,62 грн.
Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Частиною 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк не сплатив заборгованість за отримані послуги, судові витрати в частині 7259,25 грн покладаються на відповідача, а в частині 410,56 грн залишаються за позивачем.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум фінанс груп» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код 37371973) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, буд. 8; ідентифікаційний код 38347014) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7259 (сім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн 25 коп.
Провадження у справі №910/10708/20 в частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості в розмірі 483949 (чотириста вісімдесят три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн 48 коп. закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 27.10.2020
Суддя Я.В. Маринченко