номер провадження справи 32/117/20
29.10.2020 Справа № 908/2158/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу:
За позовом Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79А)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово - промислова фірма “Авангард” (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 8)
про стягнення 18030,79 грн.
Без виклику представників сторін
25.08.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово - промислова фірма “Авангард” про стягнення 18030,79 грн., які складаються з 15632,49 грн. основного боргу, 19,50 грн. -3 % річних, 2378,80 грн. пені за неналежне виконання умов договору.
25.08.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2158/20 розподілено судді Колодій Н.А.
Ухвалою суду від 31.08.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2158/20, присвоєний номер провадження 32/117/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова фірма «Авангард» є: 69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська (Перша Ливарна), 8 що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Ухвала суду від 31.08.2020 про відкриття провадження у справі № 908/2158/20, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу Господарського суду Запорізької області без вручення, з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2158/20.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2020 у справі № 908/2158/20 відповідачу запропоновано у відповідності ст. ст. 165, 251 ГПК України, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Відзив на адресу суду від відповідача у зазначений в ухвалі суду від 31.08.2020 у справі № 908/2158/20 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2158/20 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 29.10.2020.
Розглянувши матеріали справи, суд
Концерн “Міські теплові мережі” діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.
Правовідносини між Енергопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про теплопостачання”, “Правилами користування тепловою енергією”, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (далі - Правила), Законом України “Про житлово-комунальні послуги” та іншими нормативно-правовими актами України.
Позивач є монополістом відповідно до положень Закону України “Про природні монополії” та відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання” не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і Енергопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з Енергопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24 Закону України “Про теплопостачання”). Аналогічне положення закріплено у п. 14 Правил.
Частиною 2 ст. 275 ГК України визначено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2002 між Концерном “Міські теплові мережі” (далі - Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма “Авангард” (далі - Споживач) укладено договір № 745 про постачання теплової енергії в гарячій воді в приміщення по вул. Красногвардійська, буд. 8, магазин “Гвардійський” (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.2. якого встановлено, що за цим договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3., а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з витратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
У відповідності із п. 2.2 договору, теплова енергія постачається Споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;
- гарячого водопостачання - протягом року;
Підпунктом 3.2.2 п. 3.2. договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VI договору.
Згідно п.п. 4.2.1 п. 4.2 договору Енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором.
Позивачем виконані умови договору щодо постачання теплової енергії у заявленому періоді що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2019 по квітень 2020 включно на загальну суму 21408,57 грн., а саме: від 30.11.2019 на суму 1776,08 грн., від 31.12.2019 на суму 5678,77 грн., від 31.01.2019 на суму 2991,50 грн., від 28.02.2019 на суму 6052,84 грн., від 31.03.2019 на суму 2879,05 грн., від 30.04.2019 на суму 2030,33 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або розрахунковим способом. Опалення - розрахунковим способом, гаряче водопостачання - за приладом обліку.
Згідно з п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. (п. 6.2 договору).
Пунктом 6.3. договору визначено, що Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації.
Відповідно до п. 6.4. договору, розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку.
Згідно п. 6.5 договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.
Сторони щоквартально з ініціативи Енергопостачальної організації проводять звірку взаємних розрахунків за фактично спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки для визначення заборгованості (п. 6.6. договору).
Згідно із п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє: з 01 серпня 2002 року по 31 липня 2007 року. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання. Усі зміни та доповнення до договору повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.
Пунктом 10.4 договору визначено, що у разі заключення нового договору, споживач підтверджує свої майнові права та обов'язки, які виникли при виконанні раніш діючого договору.
Матеріали справи свідчать, що позивачем виконано вимоги п. 6.3 Договору та направлено відповідачу рахунки за спожиту теплову енергію разом з актами приймання-передачі теплової енергії, що підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи рахунками та реєстрами відправлення заказаних рекомендованих листів відповідачу.
При цьому, у зазначених Актах приймання-передачі теплової енергії вказано, що один примірник оформленого належним чином Акту підлягає поверненню Теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого Акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.
В порушення умов п. 6.3. договору, направлені Концерном “Міські теплові мережі” відповідачу Акти приймання-передачі теплової енергії, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма “Авангард” позивачу не повернуло, у зв'язку з чим Концерном “Міські теплові мережі” здійснено відповідний запис на кожному акті приймання-передачі теплової енергії за вказаний період - “підписаний та оформлений належним чином Акт Споживач не повернув, заперечень щодо нарахувань не надав”.
Відповідач здійснив часткову оплату за спожиту теплову енергію за період з листопада 2019 по квітень 2020 включно лише в розмірі 5776,08 грн., про що зазначено позивачем у позовній заяві.
З метою досудового врегулювання спору, 01.06.2020 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія № 386/04 від 01.06.2019 щодо погашення заборгованості за теплову енергію за договором № 745 від 01.08.2002 в розмірі 15632,49 грн., яка залишилася без відповіді та задоволення.
Доказів оплати відповідачем суми боргу у розмірі 15632,49 грн. під час судового розгляду сторонами до матеріалів справи не надано.
Відповідно до п. 7.2.3. договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 745 від 01.08.2002, керуючись ст. 625 ЦК України та п. 7.2.3. Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 20.12.2019 по 10.03.2020 у розмірі 2378,80 грн., 3 % річних за період 20.12.2019 по 10.03.2020 в сумі 19,50 грн.
За таких обставин судом встановлено, що станом на час подання позовної заяви Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №745 від 01.08.2002 є чинним. Доказів розірвання договору або визнання недійсним суду не надано.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію у період з листопада 2019 по квітень 2020 на загальну суму 21408,57 грн., що підтверджується рахунками за спожиту теплову енергію за період з листопада по квітень 2019, а саме: від 30.11.2019 на суму 1776,08 грн., від 31.12.2019 на суму 5678,77 грн., від 31.01.2019 на суму 2991,50 грн., від 28.02.2019 на суму 6052,84 грн., від 31.03.2019 на суму 2879,05 грн., від 30.04.2019 на суму 2030,33 грн. та відповідними Актами приймання-передачі теплової енергії.
Відповідач здійснив часткову оплату за спожиту теплову енергію в розмірі 5776,08 грн., про що зазначено позивачем у позовній заяві, у зв'язку з чим основна заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період складає 15632,49 грн.
Всупереч умовам договору, а саме п. 6.3. договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2019 по квітень 2020 включно на адресу позивача не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.
За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основного боргу складає 15632,49 грн., яка підтверджена матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 15632,49 грн. основного боргу за період з листопада 2019 по квітень 2020 є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 5510570/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2.3. договору визначено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем за загальний період з 20.12.2019 по 10.03.2020 нараховано відповідачу пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу у розмірі 2378,80 грн.
Судом здійснено перевірку розрахунку пені, виконаного позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство із врахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період нарахування пені, а також враховано, що позивачем помилково до періодів нарахування пені включено день, в який має бути здійснена оплата (20-те число місяця), та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 146,58 грн.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В зв'язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за період 20.12.2019 по 10.03.2020 в сумі 19,50 грн.
Перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що вона є правомірною, обґрунтованою, відповідає вимогам чинного законодавства, тому з відповідача підлягає 3 % річних в сумі 19,50 грн.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано. Доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.
З врахуванням викладеного, позовні вимоги судом задовольняються частково.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма “Авангард” (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 8, код ЄДРПОУ 24518931) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-А; код ЄДРПОУ 32121458) 15632 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 49 коп. основного боргу, пеню у розмірі 146 (сто сорок шість) грн. 58 коп., 3 % річних в сумі 19 (дев'ятнадцять) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 1841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) грн. 77 коп. Видати наказ.
3. В решті позову відмовити.
Повне судове рішення складено “ 29” жовтня 2020 р.
Суддя Н.А. Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.