номер провадження справи 17/88/20
26.10.2020 Справа № 908/1753/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовною заявою: державного підприємства "Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів", 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А
до відповідача: фізичної особи-підприємця Овчиннікова Дмитра Борисовича, АДРЕСА_1
про стягнення 15 000,00 грн.
без повідомлення (без виклику) учасників справи
До господарського суду Запорізької області звернулось державне підприємство "Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів" (далі ДП "УКРНДІСПЕЦСТАЛЬ") з позовною заявою від 22.06.20 № 22-АБ-183 про стягнення з фізичної особи-підприємця Овчиннікова Дмитра Борисовича (надалі ФОП Овчинніков Д.Б.) 15 000,00 грн. попередньої оплати за товар.
Позовні вимоги обґрунтовано укладенням між сторонами у спрощений спосіб договору купівлі-продажу товару. Враховуючи, що відповідач не виконав свого обов'язку з поставки попередньо оплаченого позивачем товару, позивач просить суд стягнути з ФОП Овчиннікова Д.Б. 15 000,00 грн. попередньої оплати.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1753/20 між суддями, 09.07.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Враховуючи положення п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), а також те, що в силу п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України спір у справі № 908/1753/20 належить до малозначних, а справа є малозначною, ухвалою суду від 13.07.20 прийнято позовну заяву від 22.06.20 № 22-АБ-183 до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1753/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Про розгляду справи № 908/1753/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та про необхідність вчинення процесуальних дій відповідач та позивач були повідомлені в установленому чинним ГПК України порядку шляхом направлення копій ухвал суду від 13.07.20 про відкриття провадження у справі № 908/1753/20 на адресу місцезнаходження сторін.
Наявним у матеріалах цієї справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення підтверджується отримання позивачем копії ухвали від 13.07.20 у справі № 908/1753/20 - 16.07.20.
Щодо копії ухвали суду від 13.07.20 по цій справі, яку надіслано судом на адресу відповідача, то вказана ухвала повернута підприємством поштового зв'язку із зазначенням наступної причини її повернення: «за закінченням терміну збергіанння».
Згідно із положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 11 та п. 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у т.ч. рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
А, сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатись поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Отже, господарським судом вжито всіх належних заходів визначених чинним ГПК України щодо повідомлення відповідача про розгляд господарським судом Запорізької області справи № 908/1753/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Частиною 1 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).
Згідно із ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.
Спір у цій справі розглянуто у межах строку визначеного ст. 248 ГПК України, з урахуванням:
- змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20;
- Закону України від 18.06.20 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (який набрав чинності 17.07.20), яким п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України було викладено в новій редакції: " 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином". Пунктом 2 Перехідних положень даного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом;
- не надання стороною відповідача відзиву на позов у цій справі та за відсутності клопотань про поновлення процесуальних строків протягом 20-денного строку наведеного вище;
- наявних постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами), від 22 липня 2020 р. № 641 та ін. станом на 26.10.2020,
а також надану Верховним Судом на офіційному веб-сайті (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/) методичну інформацію щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину.
Дослідивши матеріали справи, суд
18.12.19 фізичною особою-підприємцем Овчинніковим Дмитром Борисовичем виставлено ДП "УКРНДІСПЕЦСТАЛЬ" на оплату товару (плита теплоізоляційна ШПГТ-450, 500х500х100, кількість - 70 шт., ціна без ПДВ - 600,00 грн.) рахунок-фактуру № СФ-000012 від 18.12.19 на загальну суму 42 000,00 грн. з ПДВ.
17.01.20 ДП "УКРНДІСПЕЦСТАЛЬ" на підставі вказаного рахунку-фактури № СФ-000012 від 18.12.19 платіжним дорученням від 17.01.20 №3466 перерахувало ФОП Овчиннікову Дмитру Борисовичу 15000,00 грн.
14.04.20 ДП "УКРНДІСПЕЦСТАЛЬ" на адресу відповідача надіслано претензію від 13.04.20 № 22-АБ-102 з вимогою поставити товар обумовлений рахунком-фактуру № СФ-000012 від 18.12.19 (плиту теплоізоляційну ШПГТ-450, 500х500х100 кількістю 70 штук), за яким позивачем сплачено відповідачу попередню оплату у сумі 15 000,00 грн.
Враховуючи, що відповідач відповіді на претензію позивача не надав, товар обумовлений рахунком-фактурою № СФ-000012 від 18.12.19 позивачу не поставив ДП "УКРНДІСПЕЦСТАЛЬ" подано до суду дану позовну заяву.
Стягнення 15 000,00 грн. попередньої оплати здійсненої на підставі рахунку-фактури № СФ-000012 від 18.12.19 з ФОП Овчиннікова Д.Б. на користь позивача і є предметом спору у справі № 908/1753/20.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей , передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис закріплено частинами 1 та 7 ст. 193 ГПК України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ст. 207 ЦК України, правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялись за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (ГК України), допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Наявні у матеріалах цієї справи докази, а саме платіжне доручення від 17.01.20 № 3466 на суму 15 000 грн. свідчить про прийняття позивачем пропозиції відповідача щодо поставки товару за рахунком-фактурою від 18.12.19 № СФ-000012, яким визначено найменування, кількість та ціну товару.
Зазначені обставини дають підстави суду вважати, що між сторонами мав місце факт укладання договору купівлі-продажу товару у спрощений спосіб.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України закріплено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (згідно з абз. 2 п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», чинного станом на час виникнення спірних правовідносин) .
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами цієї справи підтверджується оплата позивачем на рахунок ФОП Овчиннікова Д.Б. коштів у сумі 15 000,00 грн. за товар за рахунком № СФ-000012 від 18.12.19 та надіслання позивачем відповідачу претензії від 13.04.20 вих. № 22-АБ-102 з вимогою поставити товар за рахунком-фактурою № СФ-000012 від 18.12.19.
З огляду на викладене враховуючи, що відповідач не виконав обов'язку з поставки ДП "УКРНДІСПЕЦСТАЛЬ" товару обумовленого рахунком-фактурою № СФ-000012 від 18.12.19 у строк згідно з ч. 2 ст. 530 та ст. 663 ЦК України, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (претензії від 13.04.20 вих. № 22-АБ-102), суму попередньої оплати у розмірі 15 000 грн. позивачу не повернув, суд дійшов висновку про те, що зі сторони ФОП Овчиннікова Д.Б. мало місце порушення зобов'язання щодо поставки позивачу товару за рахунком-фактурою № СФ-000012 від 18.12.19, внаслідок чого були порушені права позивача.
Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України закріплено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15 000,00 грн. попередної оплати здійсненої згідно платіжного доручення від 17.01.20 № 3466 є законною, обґрунтованою та такою, що спрямована на відновлення порушених відповідачем прав ДП "УКРНДІСПЕЦСТАЛЬ" у спосіб визначений ч.2 ст. 693 ЦК України.
Як наслідок, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 15000,00 грн. суми попередньої оплати.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 73-80, 86, 126, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Овчиннікова Дмитра Борисовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь державного підприємства "Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів" (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 74-А, код ЄДРПОУ 00190414) - 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу (сума попередньої оплати) та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
У зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи судом підписано рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Повний текст рішення складено 27.10.2020.
Суддя В.Л. Корсун