номер провадження справи 17/64/20
26.10.2020 Справа № 908/908/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовною заявою: фізичної особи-підприємця Обремський Віктор Анатолійович, АДРЕСА_1
до відповідача: Єрьоменко Олега Віталійовича , АДРЕСА_2
про стягнення 10 090,00 грн.
без повідомлення (без виклику) учасників справи
До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Обремського Віктора Анатолійовича (далі - позивач, ФОП Обремський В.А.) про стягнення з Єрьоменка Олега Віталійовича (далі - відповідач, Єрьоменко О.В. ) 10090,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем був оплачений отриманий від відповідача на електронну пошту рахунок-фактура від 14.06.19 № 111 на суму 10 090 грн. Проте, як вказує позивач, відповідач отримавши оплату не поставив (не передав) позивачу обумовлений рахунком товар, кошти на письмову вимогу (претензію) не повернув. Вказане стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення 10 090 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/908/20 між суддями, 07.04.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.04.20 позовну заяву ФОП Обремського В.А. про стягнення з Єрьоменка Олега Віталійовича 10090,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар залишено без руху.
23.04.20 на адресу суду від Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області на запит суду від 13.04.20 у справі № 908/908/20 надійшла лист від 21.04.20 № 332, яким сільською радою повідомлено, що гр. Єрьоменко Олег Віталійович дійсно зареєстрований у АДРЕСА_2 .
05.05.20 на адресу суду від позивача разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви надійшло клопотання від 28.04.20 про витребування доказів від ПАТ ЗАПОРІЗЬКЕ РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", а саме інформації відносно особи (прізвище. ім'я та по-батькові ФОП), на яку відкритий р/р 26003055721516 та чи поступала та від кого у червні 2019 року на цей рахунок сума 10 090 грн.
Враховуючи, що позивач усунув недоліки позовної заяви у строк і спосіб визначений ухвалою від 13.04.20 у цій справі, суд приймаючи до уваги предмет (ціну позову) та підстави позову, положення п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), ухвалою від 12.05.20 прийняв позовну заяву ФОП Обремського В.А. про стягнення з Єрьоменко О.В. 10 090,00 грн. попередньої оплати та відкрив провадження у господарській справі № 908/908/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Крім того, 13.05.20 судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів, у зв'язку із чим, ухвалою від 13.05.20 у цій справі судом витребувано від ПАТ ЗАПОРІЗЬКЕ РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», як доказ у справі № 908/908/20, інформацію відносно того чи дійсно р/р НОМЕР_1 , МФО 313399 відкритий у ПАТ ЗАПОРІЗЬКЕ РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" належить (належав) ФОП Єрьоменко Олегу Віталійовичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та чи надходила на цей рахунок сума 10 090 грн. від ФОП Обремського Віктора Анаталоійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) за платіжним дорученням від 18.06.19 № 38 на суму 10 090 грн.
03.08.20 на адресу суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали від 13.05.20 у справі № 908/908/20 надійшов лист від 27.07.20, яким повідомлено що рахунок № НОМЕР_1 відкритий 22.08.17 ФОП Єрьоменко О.В. та, що 18.06.19 на вказаний рахунок надходила сума 10 090 грн. згідно платіжного доручення № 38 від ФОП Оберемського Віктора Анатолійовича (оплата за запчастини згідно рахунку № 11 від 14.06.19). В підтвердження вказаного до листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано копію платіжного доручення від 18.06.19 № 38 та виписку з 18.06.19 по 20.06.19 по рахунку ФОП Єрьоменко О.В.
Про розгляду справи № 908/908/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та про необхідність вчинення процесуальних дій відповідач та позивач були повідомлені в установленому чинним ГПК України порядку шляхом направлення копій ухвал суду від 12.05.20 про відкриття провадження у справі № 908/908/20 на адресу місця проживання сторін.
Наявним у матеріалах цієї справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення підтверджується отримання позивачем копії ухвали від 12.05.20 у справі № 908/908/20 - 25.05.20.
Щодо копії ухвали суду від 12.05.20 по цій справі, яку надіслано судом на адресу відповідача, то вказана ухвала повернута підприємством поштового зв'язку із зазначенням наступної причини її повернення: «за письмовою заявою відправника, одержувача».
Згідно із положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 11 та п. 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у т.ч. рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
А, сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатись поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Отже, господарським судом вжито всіх належних заходів визначених чинним ГПК України щодо повідомлення відповідача про розгляд господарським судом Запорізької області справи № 908/908/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Частиною 1 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).
Згідно із ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.
Спір у цій справі розглянуто у межах строку визначеного ст. 248 ГПК України, з урахуванням:
- змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20;
- Закону України від 18.06.20 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (який набрав чинності 17.07.20), яким п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України було викладено в новій редакції: " 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином". Пунктом 2 Перехідних положень даного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом;
- не надання стороною відповідача відзиву на позов у цій справі та за відсутності клопотань про поновлення процесуальних строків протягом 20-денного строку наведеного вище;
- наявних постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами), від 22 липня 2020 р. № 641 та ін. станом на 28.10.2020,
а також надану Верховним Судом на офіційному веб-сайті (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/) методичну інформацію щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину.
Дослідивши матеріали справи, суд
Згідно з доводами фізичної особи-підприємця Обремського Віктора Анатолійович, позивач отримав на свою електрону пошту (е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від фізичної особи-підприємця Єрьоменко Олега Віталійовича рахунок-фактуру №111 від 14.06.19 на суму 10900,00 грн. з ПДВ на постачання товару, а саме: електроклапана розподільника РП 70-1523 у кількості 2 шт. на загальну суму 8540,00 грн. без ПДВ та датчика рівня палива ДОТ.7304-02 у кількості 1 шт. на суму 1550,00 грн. без ПДВ.
Платіжним дорученням від 18.06.19 №38 на суму 10 090 грн. позивачем перераховано на рахунок ФОП Єрьоменко О.В. плату за запчастини згідно рахунку №111 від 14.06.19 на суму 10900,00 грн.
Згідно листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 27.07.20 за вих. №20.1.0.0.0/7-20200518/2569, на рахунок ФОП Єрьоменко О.В. № НОМЕР_1 18.06.19 надходила сума 10 090,00 грн. сплачена згідно платіжного доручення № 38 від ФОП Оберемського Віктора Анатолійовича (оплата за запчастини згідно рахунку № 11 від 14.06.19).
Сплата позивачем вставленого відповідачем рахунку-фактури №111 від 14.06.19 на суму 10 090,00 грн. підтверджується доданими до листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 27.07.20 за вих. №20.1.0.0.0/7-20200518/2569 копіями платіжного доручення від 18.06.19 № 38 та виписки з 18.06.19 по 20.06.19 по рахунку ФОП Єрьоменко О.В.
10.12.19 позивачем направлено на юридичну адресу ФОП Єрьоменко О.В. претензію №1 від 10.12.19 щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 10900,00 грн. з підстав нездійснення відповідачем поставки товару обумовленого рахунком-фактурою №111 від 14.06.19 на суму 10 090,00 грн.
Враховуючи, що ФОП Єрьоменко О.В. отримавши вказану претензію позивача відповіді на неї не надав, суму попередньої оплати у розмірі 10 090,00 грн. позивачу не повернув, ФОП Обремський В.А. подано до суду дану позовну заяву.
Стягнення 10 900,00 грн. попередньої оплати за товар обумовлений рахунком-фактурою №111 від 14.06.19 з Єрьоменка Олега Віталійовича, яким припинена господарська діяльність, на користь позивача і є предметом спору у справі № 908/908/20.
Як встановлено судом, ФОП Єрьоменко Олег Віталійович 05.09.19 припинив підприємницьку діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи-підприємця Єрьоменка Олега Віталійовича внесено відповідний запис.
Судом враховано, що припинення підприємницької діяльності ФОП Єрьоменко Олегом Віталійовичем не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання господарського договору, який укладеного між суб'єктами господарської діяльності.
Тобто, стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №760/13915/18 від 26.06.19.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, у випадку припинення фізичною особою підприємницької діяльності, борг за господарськими зобов'язаннями стягується з фізичної особи за правилами господарського судочинства.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей , передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис закріплено частинами 1 та 7 ст. 193 ГПК України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ст. 207 ЦК України, правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялись за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (ГК України), допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України закріплено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами цієї справи підтверджується оплата позивачем на рахунок ФОП Єрьоменко О.В. коштів у сумі 10 900,00 грн. за товар згідно виставленого останнім рахунку-фактури від 14.06.19 №111 на суму 10900,00 грн.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач отримавши 18.12.19 претензію позивача № 1 від 10.12.19 не поставив товар ФОП Обремському В.А. у строк визначений ч.2 ст. 530 ЦК України (тобто, у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги), суму попередньої оплати у розмірі 10 900 грн. позивачу не повернув, жодних заперечень на адресу позивача не надіслав, суд дійшов висновку про те, що зі сторони Єрьоменко О.В. мало місце порушення зобов'язання щодо поставки позивачу товару обумовленого у рахунку на оплату від 14.06.19 №111, внаслідок чого були порушені права позивача на отримання товару на суму 10900,00 грн.
Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України закріплено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 10 900,00 грн. попередної оплати здійсненої згідно платіжного доручення від 18.06.19 № 38 є законною, обґрунтованою та такою, що спрямована на відновлення порушених відповідачем (колишнім підприємцем) прав ФОП Обремський В.А. у спосіб визначений ч.2 ст. 693 ЦК України.
Як наслідок, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 10900,00 грн. суми попередньої оплати.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. покладаються на відповідача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 31,00 грн. витрат за надіслання поштою претензії позивача.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).
Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Так позивачем додано до матеріалів справи документи на підтвердження щодо надання професійної правничої допомоги, а саме: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 06.11.93 №228/10 на ім'я Середенко Валентини Ананіївни; договір про надання правничої допомоги від 31.01.20 № 1; рахунок-фактуру №1 від 06.02.20; квитанцію №1 від 06.02.20.
Відповідно до умов п. 4.2. договору про надання правничої допомоги від 31.01.20 № 1, про виконання правничої допомоги Адвокат складає детальний опис наданої правничої допомоги та витрат, понесених у звязку із наданням правничої допомоги: рахунок-фактура із зазначенням виду правничої допомоги.
До матеріалів справи позивачем додано рахунок-фактуру №1 від 06.02.20, у якому зазначено вид правничої допомоги, наданої позивачу за договором про надання правничої допомоги від 31.01.20 № 1: консультація - 200,00 грн., складання претензії - 700,00 грн., складання позову до суду - 1000,00 грн.
Приймаючи до уваги, що позивачем надано докази виконання правничої допомоги (рахунок-фактуру №1 від 06.02.2020) та докази витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1900,00 грн. (квитанцію №1 від 06.02.20), суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 1900,00 грн. витрат на оплату правничої допомоги.
Вимога позивача про стягнення з відповідача витрат у сумі 31,00 грн. на відправлення поштою претензії, задоволенню не підлягає оскільки за приписами ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а зазначені позивачем витрати на пересилання претензії не є такими витратами, що пов'язані безпосередньо із розглядом справи.
Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Єрьоменка Олега Віталійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця Обремського Віктора Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) - 10 900 (десять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу (сума попередньої оплати), 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору та 1900 (одна тисяча дев'ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
У зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи судом підписано рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Повний текст рішення складено 27.10.2020.
Суддя В.Л. Корсун