61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
28.10.2020р. Справа № 905/958/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь, Запорізька область б/н від 13.10.2020 на бездіяльність Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) під час виконання судового рішення у справі №905/958/18
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь, Запорізька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аленгез Фармінг”, м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 243548,61грн.
Представники:
від стягувача: не з'явився
від боржника: не з'явився
від органу ДВС: не з'явився
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.08.2018 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аленгез Фармінг”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 243548,61грн., задоволені; стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 243548,61грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12600,00грн., судовий збір в сумі 3653,23грн.
19.09.2018 на виконання вказаного рішення Господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.
20.10.2020 до суду надійшла скарга Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь, Запорізька область б/н від 13.10.2020 на бездіяльність Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). У поданій скарзі заявник просить суд розглянути скаргу за відсутності його представника на підставі поданих матеріалів.
Ухвалою суду від 21.10.2020 вказану скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засідання на 28.10.2020. Про місце, час та дату слухання справи учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином, в тому числі телефонограмами.
У судове засідання 28.10.2020 представник боржника не з'явився. Заяв, клопотань, чи пояснень від боржника на адресу суду не надходило.
Державний виконавець у судове засідання 28.10.2020 також не з'явився та клопотанням, надісланим на електронну адресу суду 28.10.2020 просив перенести судове засідання у зв'язку із находженням на лікарняному.
Положеннями статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Аналогічні положення передбачені частиною 8 статті 42 ГПК України.
Однак, згідно довідки відділу аналітичного та інформаційного забезпечення Господарського суду Донецької області поданий документ не підписаний електронним цифровим підписом уповноваженої особи, тому він не може вважатися оригіналом електронного документа.
З надісланого на електронну адресу суду документу не вбачається можливості ідентифікувати підписувача, оскільки він надісланий у вигляді файлу, який не скріплено електронним кваліфікованим підписом, на підставі зазначеного, суд не приймає та не розглядає зазначене клопотання, оскільки воно оформлено з порушенням вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг», та ГПК України.
Письмових пояснень чи заперечень по суті скарги державних виконавцем до суду не надано.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із частинами 1, 2 статті 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Суд зазначає, що згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на те, що суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, з огляду на обмеженість розгляду скарги процесуальним строком, підстави для відкладення розгляду скарги відсутні.
Отже, враховуючи те, що всіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про місце, час та дату розгляду скарги, а також з огляду на те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, вважає можливим розглянути скаргу за наявними матеріалами.
Розглянувши скаргу та додані до неї документи суд встановив наступне:
В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що на виконанні Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м.Харків) знаходиться виконавче провадження з примусового виконання наказу №905/958/18, виданого 19.09.18 Господарським судом Донецької області, проте після 17.07.2020 державним виконавцем жодних дій в межах даного виконавчого провадження не вживалось, рішення суду не виконується.
За твердженнями скаржника державним виконавцем Зарагуловою Н.В. порушені строки щодо виявлення рахунків, рухомого та нерухомого майна боржника, як це передбачено пунктом 8 статті 48 Закону; не витребувано від Центру державного земельного кадастру, районного управління земельних ресурсів, сільської (селищної) ради інформації щодо наявності у власності чи в оренді боржника земельних ділянок, не здійснено їх опису та арешту; не направлено, з метою отримання відповідної інформації, запитів до ДП «Національні інформаційні системи», Державної авіаційної служби України, Міністерства економічного розвитку та торгівлі, Державної фіскальної служби України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, їх структурних підрозділів районного підпорядкування, районного (та/або обласного) відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційних служб Головного управління юстиції Міністерства юстиції України та до територіального (районного та/або обласного) управління Державної міграційної служби України, ГУ Держпродспоживслужби в Донецькій області. Також не здійснено заходів, зокрема, передбачених пунктами 19 та 21 частини 3 статті 18, пунктом 5 статті 26, частиною 2 статті 36, статтею 53, частиною 2 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржник вважає таку бездіяльність державного виконавця, щодо невжиття заходів примусового виконання, незаконною та такою, що порушує права і законні інтереси стягувача.
З огляду на вищевказане, скаржник просить суд визнати неправомірною бездіяльність Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо виконання наказу Господарського суду Донецької області від 19.09.2018 №905/958/18, котра виразилась у порушення строків та порядку вчинення виконавчих дій із урахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, як вбачається зі змісту поданої скарги, предметом оскарження є саме бездіяльність державного виконавця Зарагулової Н.В. Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), яка полягає у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»,та безпосередньо пов'язана з порушенням прав стягувача оскільки така бездіяльність призводить до затягування виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином судом розглядаються вимоги скарги щодо бездіяльності державного виконаця Зарагулової Н.В., а не Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в цілому.
Оцінивши подані докази, суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Суд зазначає, що законодавцем передбачений чіткий порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
При цьому вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.08.2019 у справі №913/438/16).
Водночас статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано здійснення виконавчого провадження з дотриманням розумності строків.
Хоча визначення поняття "розумності строків" даний Закон не містить, проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не свідчить про дотримання зазначеного вище принципу.
Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти Інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами ( часина 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (частина 4 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно вимог частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
В той же час, чітко визначена законом процедура здійснення виконавчого провадження не може бути змінена або доповнена виконавцем на власний розсуд.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначений широкий перелік прав, наданих законодавцем виконавцю задля належного виконання рішення суду.
Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням (частина 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого і рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Отже, лише у разі, коли виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату, може бути обґрунтованим висновок виконавця щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника та/або майна боржника.
З огляду на наведені законодавчі норми, своєчасне та повне виконання рішення суду забезпечується завдяки використанню, зокрема, державним виконавцем повного обсягу повноважень, процесуальних інструментів та сукупності різних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", та які є необхідними для примусового виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів скарги, 30.06.2020 на підставі заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Зарагуловою Наталею Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62437220 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 19.09.2018 №905/958/18.
До матеріалів скарги скаржником долучено інформацію про виконавче провадження №62437220, в тому числі інформацію (відповіді на запити державного виконавця), яка отримана з Автоматизованої системи виконавчого провадження, та яка, в силу наведених вище приписів, має містити достовірні та повні відомості щодо стану спірного виконавчого провадження.
Згідно поданих матеріалів державним виконавцем було вчинено наступні дії з примусового виконання судового рішення:
30.06.2020 зроблений виклик керівника боржника; подані запити до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи; поданий запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів; 16.07.2020 винесена постанова про арешт коштів боржника та 17.07.2020 винесена вимога виконавця до Головного управління ДПС у Донецькій області щодо надання інформації.
Однак, згідно з наявною інформацією про виконавче провадження №62437220 від 30.06.2020 відсутні відомості щодо вжиття державним виконавцем інших заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», про які зазначає скаржник.
Судом встановлено, що станом на час звернення стягувача до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця рішення Господарського суду Донецької області у цій справі, на виконання якого видано наказ від 19.09.2018, не виконано.
Доказів перевірки майнового стану боржника в оскаржуваний період, що передував зверненню стягувача до суду зі скаргою, як щодо виявлення рахунків, так і щодо виявлення рухомого та нерухомого майна боржника, а також майнових прав, отримання інформації про доходи боржника в установленому законом порядку та з установленою законом періодичністю суду не надано.
Матеріали справи не містять інформації щодо здійснення таких перевірок та доказів здійснення державним виконавцем запитів і до Державної фіскальної служби України з метою виявлення нових рахунків боржника, відкритих у банківських установах та встановлення наявності/відсутності грошових коштів на них. Відсутні також і докази направлення платіжних вимог до банківських установ, прийняття/повернення платіжних вимог банківськими установами.
Як встановлено судом та про, що наголошує скаржник, державним виконавцем остання перевірка щодо виявлених рахунків боржника була здійснена лише 30.06.2020 та у подальшому до звернення стягувача до суду зі скаргою такі заходи не проводилася, тоді як згідно Закону повинні проводитися не рідше, ніж один раз на два тижні.
Доказів вчинення інших передбачених законом заходів щодо вчасного та повного виконання рішення суду, шляхом розшуку майна, на яке можна звернути стягнення, направлення до всіх органів влади запитів, які відповідно до законодавства володіють інформацією про наявність майна, матеріали справи взагалі не містять.
Державним виконавцем матеріали виконавчого провадження до суду не представлені, доказів в підтвердження здійснення виконавчих дій в оскаржуваний період не надано та доводи викладені у скарзі не спростовано.
Таким чином, за наслідками розгляду скарги судом встановлено, що державним виконавцем у виконавчому провадженні №62437220 належних, повних та об'єктивних виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 19.09.2018 у справі №905/958/18 в оскаржуваний період не вчинено, що свідчить про бездіяльність державного виконавця. Доказів зворотнього суду не надано.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Отже, саме на виконавця покладаються функції держави щодо виконання судового рішення, а вчинення повних та достатніх виконавчих дій у порядку, встановленому законом, є обов'язком, а не правом державного виконавця.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до статті 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
У поданій скарзі заявник просить суд витрати на правову допомогу в сумі 2000,00грн. покласти на Кальміуський відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).
До скарги додано: копію договору про надання правових послуг адвоката від 12.10.2020, укладеного між ПрАТ “Агропромислова компанія” та адвокатом Кальченко А.В., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №657 від 28.12.2007, копію акту від 13.10.2020 виконаних робіт про надання правової допомоги до договору про надання правових послуг адвоката від 12.10.2020 (детальний опис послуг, наданих адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги); копію видаткового касового ордеру від 13.10.2020 на суму 2000,00грн.
За умовами пункту 3.3. договору про надання правових послуг адвоката сторони погодили, що вартість послуг, наданих адвокатом складає: 1000,00грн. за одну годину роботи, 2000,00грн. за участь у одному судовому розгляді.
Відповідно до частини 1 пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2020 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Згідно з актом виконаних робіт про надання правової допомоги від 13.10.2020, підписаним без жодних зауважень замовником та виконавцем, виконавець передав, а замовник прийняв відповідно до договору такі роботи та надані послуги: підготовка скарги на бездіяльність Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), щодо виконання наказу Господарського суду Донецької області від 19.09.2018 №905/958/18., вартість яких склала 2000,00грн.
Державним виконавцем та органом державної виконавчої служби не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Враховуючи підтвердження обсягу виконаних робіт та їх вартості, співмірність розміру цих витрат з виконаною роботою, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд дійшов висновку про задоволення вимог про покладення на Кальміуський відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) судових витрат скаржника на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00грн.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 234, 235, 339, 342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Скаргу Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь, Запорізька область б/н від 13.10.2020 на бездіяльність Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) під час виконання судового рішення у справі №905/958/18, задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконаця Зарагулової Н.В. Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо виконання наказу Господарського суду Донецької області від 19.09.2018 №905/958/18, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із урахуванням норм Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язати державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Зарагулову Н.В. усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу Господарського суду Донецької області від 19.09.2019 №905/958/18 в порядку та з дотриманням строків встановлених Законом України "Про виконаче провадження".
Стягнути з Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (87513, Донецька область, м.Маріуполь, 24 квартал, буд. 17; код ЄДРПОУ 34908758) на користь Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Героїв України, 175; код ЄДРПОУ 31914947) 2000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набрала законної сили 28.10.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у строки, встановлені ГПК України.
Суддя М.О. Лейба