01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Гаращенко В.В.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
27 жовтня 2020 року Справа № 580/2078/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України
в Черкаській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.04.2020 у справі № 971010133190 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 28.11.2019 на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у розмірі 70 відсотків суми заробітку, який зазначений в довідці Господарського суду Черкаської області від 22 січня 2019 року № 02/727/2019, а також виплатити різницю між нарахованими та фактично отриманими сумами.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року позов задоволено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент смерті чоловіка ОСОБА_1 вважалась непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника та відповідала вимогам, які передбачені статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, тому набула право на перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника з дати її призначення, тобто з 28.11.2019 на підставі статті 37 Закону №3723-ХІ у розмірі 70 відсотків суми заробітку, який зазначений в довідці господарського суду Черкаської області від 22 січня 2019 року №02/727/2019 та з урахуванням фактично виплаченої пенсії.
Крім того, приходячи до висновку про наявність підстав для задоволення позову, суд зазначив, що ОСОБА_1 вже була призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника і у межах спірних у цій справі правовідносин вона звернулася до відповідача із заявою від 07.04.2020, в якій просила здійснити перерахунок вже призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а не просила призначати їй пенсію, тому відповідач помилково розглядав її заяву, як підставу для призначення іншого виду пенсії.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається саме на підставі Закону № 1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника і іншого вказаним Законом не передбачено.
Крім того, у своїй скарзі апелянт наполягає на тому, що особи, які були на утриманні державного службовця, не мають права на пенсію по втраті годувальника.
Також апелянт вказує, що померлому годувальнику позивача пенсія не призначалася згідно із Законами України «Про державну службу» № 3723-ХІІ або № 889-VІІІ.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості та безпідставності доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є дружиною ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг шістдесяти п'яти річного віку та Постановою ВР України від 12.11.2015 № 788-VІІІ «Про звільнення суддів» відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України був звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
24.11.2015 Головою Господарського суду Черкаської області видано наказ №145-к «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату господарського суду Черкаської області» у зв'язку із звільненням з посади судді у відставку.
01.12.2015 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням тієї обставини, що на дату звернення мав стаж роботи безпосередньо на посаді судді 32 роки 9 місяців 10 днів.
У зв'язку з відмовою у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 звернувся до суду.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.02.2016 у справі № 712/988/16-а, яке набрало законної сили 28.04.2016, встановлено, що ОСОБА_2 , набув право на відставку та на щомісячне грошове утримання судді отримав ще у 2003 році, яке реалізував шляхом одержання поряд із заробітною платою щомісячного грошового утримання, яке йому виплачувалося, по 01.01.2012.
Цим рішенням суду зобов'язано УПФУ в м. Черкасах Черкаської області прийняти рішення про призначення та виплату судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 у розмірі 90 % грошового утримання судді господарського суду Черкаської області згідно довідки господарського суду Черкаської області від 30.11.2015 №02/14225/2015, починаючи з 01.12.2015 року.
Також вказаним судовим рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 на момент виходу у відставку відповідав критеріям віку та стажу для призначення пенсії державних службовців, тому мав право на її призначення на підставі частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та з 28.11.2019 отримує пенсію по втраті годувальника, внаслідок смерті її чоловіка ОСОБА_2
07.04.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок її пенсії по втраті годувальника, в якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника з дати її призначення, на підставі статті 37 Закону № 3723-XI у розмірі 70 відсотків суми заробітку, який зазначений в довідці Господарського суду Черкаської області від 22.01.2019 № 02/727/2019 та з урахуванням фактично виплаченої їй пенсії.
Листом від 16.04.2020 № 2300-0303-8/15263 відповідач повідомив позивача, що відділ з питань перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 13.04.2020 прийняв рішення у справі № 971010133190 про відмову у призначенні їй пенсії по втраті годувальника.
Позивач, вважаючи своє право на перерахунок пенсії порушеним, звернулася до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 2453-VІ (у редакції, чинній до лютого 2015 року) (далі - Закон № 2453-VІ), «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII (далі - Закон № 192-VIII).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 138 Закону № 2453-VІ судді який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-ХІІ або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на отримання щомісячного грошового утримання чи за його вибором призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-ХІІ.
Пунктом 10 статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім'ї - 90% відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
У лютому 2015 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12 лютого 2015 року, розділ 10 якого визначав статус судді у відставці.
Згідно зі статтями 141-142 цього Закону суддя у відставці мав право на призначення йому пенсії на умовах передбачених статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, або за його вибором право на отримання щомісячного довічного утримання.
Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02 березня 2015 року, яким змінено назву статті 37 Закону України «Про державну службу» на нову назву «Пенсійне забезпечення державних службовців».
Відповідно до змісту частини десятої статті 37 Закону № 3723-ХІІ право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, які отримували або мали право на пенсію за цим законом.
Закон № 3723-ХІІ втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» №889- VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII) за винятком статті 37 Закону України № 3723-ХІІ, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону № 889 -VIII.
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889 -VIII та Закону № 2453-VІ державні службовці, які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
При цьому, пункт 13 розділу 11 Закону № 889 -VIII передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону №3723-ХІІ зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
Про реалізацію права судді на відставку за нормами Закону №2453-VI передбачено і в пункті 25 частини другої розділу 12 Остаточних і перехідних положень Закону № 1402-VІІІ.
З 08.06.2016 у зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», визнано неконституційними окремі норми статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зокрема, частиною четвертою резолютивної частини Конституційний Суд України вказав наступний порядок виконання рішення: частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до частини першої, тринадцятої, чотирнадцятої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягай віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє стверджувати, що право судді у відставці на отримання за його вибором щомісячного довічного грошового утримання або пенсії на підставі норм частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ, зберіглося після набрання чинності нормами Закону № 192-VIII.
Разом з тим, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ регламентовано можливість призначання пенсії у зв'язку з втратою годувальника не лише члену сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом, а й особи, яка мала право на таку пенсію.
При цьому, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається не від розміру пенсії померлого годувальника, а від розміру його заробітку, і норми Закону № 3723-ХІІ є спеціальними для вирішення питання про призначення пенсії члену сім'ї померлого годувальника.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що чоловік позивача ОСОБА_2 на момент виходу у відставку відповідав критеріям віку та стажу для призначення пенсії державних службовців, тому мав право на її призначення на підставі частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Водночас, позивач на момент смерті її чоловіка мала правовий статус непрацездатного члена сім'ї померлого годувальника та відповідала вимогам, які передбачені статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, тому набула право на перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника з дати її призначення, тобто з 28.11.2019 на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІ у розмірі 70 % суми заробітку, який зазначений в довідці Господарського суду Черкаської області від 22.01.2019 № 02/727/2019 та з урахуванням фактично виплаченої їй пенсії.
Доводи апелянта про те, що особи, які були на утриманні державного службовця, не мають права на пенсію по втраті годувальника, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки така пенсія позивачу вже призначена (28.11.2019) і предметом спору в цій справі є рішення відповідача, яке прийнято за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок такої пенсії, а не про її призначення.
Тобто, у межах спірних саме в цій справі правовідносин судом здійснюється перевірка наявності/відсутності правових підстав для перерахунку призначеної позивачу пенсії по втраті годувальника.
Твердження апелянта про те, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається саме на підставі Закону № 1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника і іншого вказаним Законом не передбачено, апеляційний суд відхиляє з підстав, наведених вище.
Доводи апелянта про те, що померлому годувальнику позивача пенсія не призначалася згідно із Законами України «Про державну службу» № 3723-ХІІ або № 889-VІІІ, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки, як убачається з вищенаведених правових норм, чоловік позивача ОСОБА_2 на момент виходу у відставку відповідав критеріям віку та стажу для призначення пенсії державних службовців, тому мав право на її призначення на підставі частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а в свою чергу, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ регламентовано можливість призначання пенсії у зв'язку з втратою годувальника не лише члену сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом, а й особи, яка мала право на таку пенсію.
Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду у справі № 562/1156/17 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки обставини цієї справи та предмет спору є різними ніж ті, що були спірними у вказаній справі.
Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 27 жовтня 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: