Справа № 640/22178/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
28 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф», -
Відповідно до п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю з наступних підстав.
На підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 29.07.2009 року Позивачу на праві приватної власності належать нежилі приміщення з № 1 по №13 (групи приміщень №206а) загальною площею 82,70 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем згідно з підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54. та пунктом 286.5. статті 286. Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення - рішення форми «Ф» від 26 квітня 2016 року, 04 травня 2017 року, 11 квітня 2018 року, 26 квітня 2019 року №№682-1305, 45103-1305, 55155-1305-2655, 3159887-1305-2615, якими Позивачу визначено податкові зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у сумі 55674,80 грн., 15737,41 грн., 15737,41 грн. та 23606,11 грн. відповідно.
Відповідно до п. 269.1. ст. 269. Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно зі ст. 270. Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до п. 274.1. ст. 274. Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Позивачем Державній податковій службі України подано Звернення для отримання індивідуальної податкової консультації стосовно сплати земельного податку у випадку, якщо платник податку є власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлено.
Розглянувши звернення Позивача від 25.06.2020 (вх. ДПС №26416/6 від 06.07.2020) Державною податковою службою України надано Індивідуальну податкову консультацію та повідомлено Позивача, що відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Згідно з п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями ст. 270 Податкового кодексу України є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини) з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки (п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України). Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України. Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ст. 124 Земельного кодексу України). Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 Земельного кодексу України). При, цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо. З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 Податкового кодексу України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом запису. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок. Враховуючи зазначене, у разі відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, Позивач не являється платником плати за землю до моменту виникнення відповідних прав на цю земельну ділянку. Також слід зазначити, що дана позиція викладена в Наказі Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю».
Відповідно до пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Відповідно до п. 52.2. ст. 52 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Згідно з частиною п'ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
А як зазначено в Постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі №810/2842/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити дії, відповідно до пунктів 53.1 та 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Обов'язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Отже, отримання позивачем індивідуальної податкової консультації, зміст якої відповідає нормам діючого законодавства, є юридичним фактом, що є підставою для звільнення від відповідальності платника податку, який діяв у відповідності до наданих такою консультацією роз'яснень з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.
Отримання Позивачем індивідуальної податкової консультації від 12.08.2020 №3328/ІПК/99-00-04-05-03-06 є юридичним фактом, наслідком якого є звільнення його від відповідальності, оскільки вона діяла відповідно до наданих такою консультацією роз'яснень з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені Позивачем податкові повідомлення-рішення Відповідача є протиправними і підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
А відповідно до частини другої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року скасовується та ухвалюється нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольняється повністю.
Згідно з частиною другою ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дану справу розглянуто у порядку письмового провадження.
А згідно з п. 2 частини п'ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п'ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків.
Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року скасувати, прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві форми «Ф» від 26 квітня 2016 року №682-1305, від 04 травня 2017 року №45103-1305, від 11 квітня 2018 року №55155-1305-2655 та від 26 квітня 2019 року №3159887-1305-2615.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код за ЄДРПОУ 43141267) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2768 (дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 90 коп. судового збору, сплаченого Квитанціями від 11 листопада 2019 року №0.0.1518731776, від 23 липня 2020 року №ПН728 та від 27 серпня 2020 року №1323\з3.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскаржена бути не може, крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п'ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків.
Постанову складено в повному обсязі 28.10.2020року.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.