Справа № 523/9950/20
Провадження № 2/503/645/20
26 жовтня 2020 року м. Кодима
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Калашнікової Т.О.
при секретарі Поліковській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
АТ «ТАСКОМБАНК» звернувся до суду з вказаною заявою та посилається на те, що ним пред'явлений позов про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 66791 гривні 52 копійок. Відповідач навмисно не виконує покладені на нього зобов'язання по сплаті суми боргу та процентів за його користування за кредитним договором №5632983379 від 27.08.2018 року. Крім того, ОСОБА_2 має намір позбавитись належного йому майна з метою уникнення сплати боргу, що утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Тому представник позивача ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на 1/2 частку в праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві спільної приватної часткової власності.
На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення та виклику учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із здійсненням розгляду справи за відсутності учасників справи в порядку ч.1 ст.153 цього ж Кодексу.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що заява представника АТ «ТАСКОМБАНК» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 23.10.2020 року до Кодимського районного суду Одеської області за підсудністю від Суворовського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, разом із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою судді Кодимського районного суду Одеської області від 26.10.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.3 ст.152 цього ж Кодексу види забезпечення позову мають бути спів-мірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Встановлено, що АТ «ТАСКОМБАНК» не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідач має намір відчужити належну його частку у праві приватної власності на житловий будинок та з цією метою вживає заходи: розміщує оголошення, об'яви в засобах масової інформації, розшукує покупців та веде з ними переддоговірну діяльність тощо. Само по собі пред'явлення позову жодним чином не свідчить про наявність реальної загрози невиконання рішення суду про задоволення позову. Доводи позивача полягають лише у припущеннях, які не можуть бути підставою для обмеження конституційних прав громадян.
Крім того, АТ «ТАСКОМБАНК», заявляючи майнову вимогу в розмірі 66 791 гривні 52 копійок, просить накласти арешт на частину житлового будинку, вартість якої значно переважає розмір боргу за кредитним договором. Ця обставина додатково свідчить про те, що обраний позивачем вид забезпечення позову є неспівмірним заявленим позовним вимогам.
З огляду на це суддя вважає, що підстави для забезпечення позову відсутні.
Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Встановлено, що виконання рішення суду про задоволення позову є кінцевою метою цивільного судочинства. Безсумнівно, забезпечення цієї мети становить суспільний інтерес. Водночас, накладення арешту на частину житлового будинку відповідача призведе до втручання держави в його право на мирне володіння власним майном. Таке втручання на підставі лише припущень АТ «ТАСКОМБАНК» буде свавільним та становитиме порушення ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд вважає, що запобігання такого порушення є додатковою, але не менш вагомою підставою для відмови у задоволенні заяви.
Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.258, ст.260 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви представника Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» Пономаря С.Г. про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст ухвали суду складений 26 жовтня 2020 року.
Суддя
Кодимського районного суду Т.О. Калашнікова