Справа № 503/901/20
Провадження № 2-а/503/5/20
27 жовтня 2020 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима, за правилами загального позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області Лужанського Богдана Ігоровича про скасуванняпостанови в справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області Лужанського Богдана Ігоровича серії ЕАМ № 2703069 від 18.06.2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП з накладенням на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., а також стягнути судовий збір сплачений ним при поданні позову до суду. В обґрунтування поданого позову позивач ОСОБА_1 зазначив, що 18.06.2020 року інспектор Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області Лужанський Б.І. оскаржуваною постановою притягнув його до адміністративної відповідальності з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, внаслідок порушення ним пункту 8.4.(в) Правил дорожнього руху України, а саме за невиконання 18.06.2020 о 10.42 годині за адресою: м. Кодима, вул. Соборна, 43 ним, як водієм керуючим транспортним засобом AUDI A6 НОМЕР_1 , вимоги дорожнього знаку 3.35 «Стоянку заборонено», внаслідок здійснення стоянки в зоні дії даного знаку. Однак, позивач незгодний з оскаржуваною постановою та вважає її незаконною, так як 18.06.2020 о 10.49 годині керуючі транспортним засобом AUDI A6 НОМЕР_1 зупинився в зоні дії дорожнього знаку 3.35 «Стоянку заборонено» для посадки пасажира, що і побачив зазначений вище працівник поліції, який рухався позаду нього на службовому автомобілі. Після зупинки працівник поліції одразу підійшов до нього і не представившись попросив пред'явити документи, а після їх надання почав складати оскаржувану постанову з порушеннями процедури, а саме на вимогу позивача не пред'явив службове посвідчення, не ознайомив його зі змістом ч.1 ст. 122 КУпАП і значенням дорожнього знаку 3.35 «Стоянку заборонено» та не пред'явив доказів на підтвердження вчинення правопорушення. У зв'язку з чим позивач вважає, що інспектор Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області Лужанський Б.І. грубо порушив його права та вимоги ст. 278, 279 КУпАП. Також після складення оскаржуваної постанови, в порушення вимог ст. 254 КУпАП, йому не було видано її копію. Крім цього, працівник поліції своїми діями не надав йому часу та можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою тощо. Позивач посилається на те, що дорожній знак 3.35 «Стоянку заборонено» забороняє стоянку та дозволяє зупинку транспортного засобу на час до 5 хвилин для посадки або висадки пасажирів та розвантаження або завантаження вантажу, та цей час може бути не обмеженим якщо це пов'язано з посадкою чи висадкою пасажирів та завантаженням або розвантаженням вантажу. Тим самим, позивач вважає, що не порушив вимоги дорожнього знаку 3.35 «Стоянку заборонено», оскільки зупинив свій автомобіль для посадки пасажира. Оскаржувану постанову вважає необґрунтованою та винесеною з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а викладений в ній висновок інспектора не відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідач - інспектор Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області Лужанський Б.І. відзиву на позовну заяву (відзиву), із викладенням в ньому своїх заперечень проти позову, не подав в строк, передбачений ч.5 ст. 162 КАС України та встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження від 29.09.2020, яка була вручена представнику Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області безпосередньо в суді 30.09.2020 під відповідну розписку. При цьому, до судового засідання відповідач не повідомив суду причини ненадання ним відзиву, зокрема їх поважність. Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч.2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Заяви, клопотання від учасників справи (сторін) до суду не надходили. Надіслані учасникам справи копії ухвали про відкриття провадження у справі отримані безпосередньо в суді під відповідні розписки позивачем 29.09.2020 (а.с.21), а Кодимським ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області разом із копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів 30.09.2020 (а.с.22), інші процесуальні дії у справі не здійснювались.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений в порядку, передбаченому ч.1 і 3 ст. 126, ч.1 ст. 129 КАС України, а саме шляхом вручення повістки безпосередньо в суді 08.09.2020 під відповідну розписку (а.с.21). При цьому, позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив про підтримання позовних вимог і просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Згідно першого речення ч.3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки його явка не була визнана судом обов'язковою.
Відповідач - інспектор Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області Лужанський Б.І. в судове засідання також не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений в порядку, передбаченому ч.1 і 3 ст. 126 КАС України, а саме шляхом вручення повістки представникуКодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області безпосередньо в суді 30.09.2020 під відповідну розписку (а.с.22). Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно пункту 1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Крім того, ч.3 ст. 268 КАС України передбачає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Оскільки всі учасники справи у судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судовогозасідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідив матеріали справи суд встановив наступне.
18.06.2020 року 10.49 годині інспектором Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області Лужанським Б.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕАМ № 2703069, згідно змісту якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП , із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., за невиконання 18.06.2020 о 10.42 годині за адресою: м. Кодима, вул. Соборна, 43 ним, як водієм керуючим транспортним засобом AUDI A6 НОМЕР_1 , вимоги дорожнього знаку 3.35 «Стоянку заборонено», внаслідок здійснення стоянки в зоні дії даного знаку.
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків, правил зупинки.
Згідно пункту 8.4.(в) ПДР України, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
В свою чергу, згідно у розділі «33. Дорожні знаки» ПДР України передбачено заборонний дорожній знак 3.35 «Стоянку заборонено», який забороняє стоянка усіх транспортних засобів.
При цьому, пункт 1.10. ПДР України, визначає, що терміни наведені у цих Правилах, мають таке значення, зокрема:
зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);
стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, п.1 ч.2 ст. 255 КУпАП визначає уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Відповідно до ч.1-2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, відповідач був зобов'язаний довести те, що позивачем дійсно було порушено відповідне положення Правил дорожнього руху України за яке передбачено адміністративну відповідальність.
Судом у відповідності до положень ст. 79, 162, 171 ч.9 п.8, 175 КАС України було роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов та наявні у нього докази. Відповідач таким правом не скористався, відзив не подав.
Відповідно до положень другого речення ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Із оскаржуваної постанови не вбачається, на яких доказах вона ґрунтується, а відповідач доказів у порядку ст. 77 КАС України суду не надав.
Сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути розцінена судом як беззаперечна підстава вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип невинуватості особи та орієнтує на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Водночас із цим зміст пунктів та 6 копії оскаржуваної постанови інспектора Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області Лужанського Б.І. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕАМ № 2703069 (а.с.15), наданої суду позивачем ОСОБА_1 , підтверджують ті обставини, що 18.06.2020 позивач ОСОБА_1 здійснив зупинку керованого ним транспортного засобу AUDI A6 НОМЕР_1 о 10:42:01 годині, а розгляд справи відбувся вже через 10:49:33 годині, тобто проміжок часу від вчинення пред'явленого особі порушення до розгляду її справи з винесенням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності тривав лише 7 хвилин 32 секунди.
Згідно змісту положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 (надалі за текстом - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених зокрема частиною першою 122 КУпАП.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Інструкція, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема частиною першою 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, згідно пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
В свою чергу пункт 9 розділу ІІІ Інструкції передбачає, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
При цьому, в суду викликає сумнів та обставина, що за проміжок часу, який становить небільше 2 хвилин 32 секунди (з урахуванням часу для зупинки транспортного засобу - у щонайменше 5 хвилин, передбаченого пунктом 1.10. ПДР України) поліцейський мав можливість у повному обсязі виконати вимоги пункту 9 розділу ІІІ Інструкції та ч.1 ст. 268 КУпАП.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що під час доведення винуватості особи не має залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Виходячи з положень ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, беручи до уваги зміст статті 77 КАС України, відсутність доказів, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, у зв'язку з чим пред'явлений позивачем позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, що є підставою передбаченою п.1 ст. 247 КУпАП.
Згідно з вимогами ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач, при поданні до суду позовної заяви, сплатив судовий збір в розмірі 420,4 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у повному розмірі.
Керуючись ст. 3, 9, 10, 11, 242, 246 КАС України,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 до інспектора Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області Лужанського Богдана Ігоровича; місцезнаходження: Одеська область, м. Кодима, вул. Соборна, 107,про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову інспектора Кодимського ВПБалтського ВП ГУНП в Одеській області Лужанського Богдана Ігоровича від 18.06.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕАМ № 2703069, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Закрити справу про адміністративне правопорушення у відношенні Лужанського Богдана Ігоровича за ч.1 ст. 122 КУпАП на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,4 грн.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Д. В. Вороненко