Справа № 502/1771/20
28 жовтня 2020 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді Масленикова О.А.
за участю:
секретаря судового засідання - Савченко А.І.
розглянувши подання
державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
про
розшук боржника
19.10.2020 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшло подання державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білогаш-Позднякової К. Є. про оголошення в розшук громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до виконання ним зобов'язань за виконавчим листом по справі № 2-4121/2010, виданого 23.12.2010 року Кілійським районним судом Одеської області про стягнення аліментів.
В обґрунтування подання зазначено, що 21.01.2011 року на примусове виконання до Кілійського районного відділу ДВС надійшов виконавчий лист № 2-4121/2010 від 23.12.2010 року, виданий Кілійським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.07.2010 року до повноліття дитини.
Згідно виконавчого листа № 2-4121/2010, адреса боржника ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_1 .
21.01.2011 року державним виконавцем Кілійського відділу ДВС було відкрито виконавче провадження № 24258778 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу та направлено сторонам до відому.
Постанова про відкриття виконавчого провадження була відправлена боржнику ОСОБА_1 за адресою, що зазначена у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 .
Також, як зазначено у поданні, з 26.01.2011 року по 30.01.2016 року аліменти утримувалися із заробітної плати боржника в ДПТ НЗ «Кілійський професійний ліцей».
30.01.2016 року боржника було звільнено з місця роботи.
У період з 30.01.2016 року по 13.10.2020 року включно, аліменти замість боржника ОСОБА_1 , сплачувала його сестра, проте не в повній мірі, що призвело до заборгованості, яка станом на 30.09.2020 року становить - 27610,50 гривень.
При виході державним виконавцем за адресою місця проживання боржника, зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , було встановлено, що боржник ОСОБА_1 , за вказаною адресою не проживає. Зі слів стягувача боржник у 2017 році виїхав за межі України до Придністровської Молдавської Республіки.
Таким чином, у державного виконавця відсутні відомості про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника ОСОБА_1 та місце його фактичного проживання чи перебування не відоме та встановити державним виконавцем не представляється можливим.
Вказані обставини значно ускладнюють виконання рішення по справі та застосувати передбачені Законом заходи впливу чи примусового виконання державним виконавцем не має до кого, оскільки боржник відсутній, що робить виконання рішення по справі майже неможливим.
В той же час заборгованість по аліментам ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за рішенням Кілійського районного суду Одеської області у справі № 2-4121/2010 не погашено та станом на 15.10.2020 року становить 27 974, 50 гривень.
На підставі вищезазначеного, державний виконавець просить суд винести ухвалу про оголошення в розшук громадянина України: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доручити здійснення вказаного розшуку органам внутрішніх справ.
Державний виконавець Кілійського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Білогаш-Позднякова К. Є., в судове засідання не з'явився.
Дослідивши подання та матеріали подані на його обґрунтування, проаналізувавши відповідні положення діючого законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 23.12.2010 року по справі № 2-4121/2010 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Одеської області на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.07.2010 року до повноліття дитини, ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнуто з відповідача судові витрати.
11.01.2011 року Кілійським районним судом Одеської області видано виконавчий лист по справі № 2-4121/2010.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції від 21.01.2011 року відкрито виконавче провадження серії ВП № 24258778 з виконання вищезазначеного рішення по справі № 2-4121/2010.
Відповідно до акту державного виконавця від 25.06.2018 року встановлено, що старшим державним виконавцем Кілійського РВ ДВС ГТУЮ Одеської області за виходом за адресою, вказаною у виконавчому документі, було з'ясовано що майна належного боржнику, яке підлягає опису в рахунок погашення боргу, не виявлено, /а. с. 49/.
Згідно акту державного виконавця відділу ДВС Кілійського РВ ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) від 13.10.2020 року встановлено, що стягувач ОСОБА_2 повідомила, що боржник вже декілька років як виїхав із України. Його фактичне місцезнаходження їй не відоме, /а. с. 50/.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наданого державним виконавцем Кілійського РВ ДВС ПМУМЮ (м. Одеса), встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на жовтень 2020 року складає 27 974, 50 гривень, /а. с. 51/.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно вимог п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є одною із основних засад судочинства, отже невиконання судового рішення є порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод Європейського суду з прав людини як джерела права.
Згідно п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Згідно ч.1 ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Виходячи з вищенаведених положень законодавства, подання про оголошення розшуку боржника не може бути задоволено судом якщо: державний виконавець не надавав суду достатніх і достовірних доказів про відсутність відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи. Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.
Судом встановлено, що у матеріалах подання відсутні належні докази того, що державний виконавець здійснював належним чином перевірку перебування боржника за місцем його проживання (реєстрації), що не дає підстав для оголошення розшуку вказаної особи.
Наданий державний виконавцем акт від 2 квітня 2019 року, складений на підставі виходу за адресою боржника, вказаною у виконавчому документі, не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки такий акт не містить відомостей щодо опитаних осіб; при цьому з часу його складання пройшло більше півтора року і державним виконавцем не надано доказів наступної перевірки перебування чи відсутності боржника за цією адресою.
З урахуванням викладеного та у зв'язку з відсутністю доказів факту ухилення боржника від явки до державного виконавця, а також відсутністю належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та відсутністю відомостей щодо належного встановлення майна боржника, відомостей щодо нарахування заробітної плати та інших відомостей необхідних для встановлення місця роботи чи проживання, суд не вбачає правових підстав для оголошення розшуку боржника та приходить до висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця, оскільки державним виконавцем не вжито усіх можливих заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для встановлення місця знаходження боржника, а тому дане подання є передчасним.
Керуючись ст. 438 ЦПК України, суд,-
У задоволенні подання державного виконавця Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про розшук боржника - відмовити.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников