про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
28 жовтня 2020 р. № 400/4667/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Державної нотаріальної контори міста Миколаєва про визнання протиправним та скасування заповіту,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до державного нотаріуса Державної нотаріальної контори міста Миколаєва про визнання протиправним та скасування заповіту.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Аналіз наведених норм процесуального закону є підставою для висновку, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Нормами Цивільного кодексу України регулюється питання спадкування за заповітом.
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Отже, за своєю сутністю заповіт є одностороннім правочином - дією особи, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Суд зазначає, що посвідчення заповіту чи вчинення інших нотаріальних дій не є здійсненням владної управлінської функції.
Правовідносини, що виникають між нотаріусами та іншими суб'єктами нотаріальної діяльності, є суто процесуальними за своєю сутністю і не можуть характеризуватися як владні відносини у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що з позовної заяви вбачається, що підставою виникнення спору є складання, на думку позивача, заповіту його бабусею ОСОБА_2 з порушенням вимог його посвідчення та його подальшого скасування, що може свідчити про наявність підстав для визнання заповіту нікчемним. Тобто, скасування державної реєстрації вказаного заповіту в Спадковому реєстрі не скасовує вищезгадану підставу щодо визнання його нікчемним, а отже не усуває спір між сторонами і не призводить до правової визначеності.
Аналізуючи заявлені у справі позовні вимоги, суд доходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 спрямований на поновлення порушеного, на його думку, права на отримання спадщини бабусі ОСОБА_2 .
Між тим, правовідносини щодо спадщини не є правовідносинами, врегульованими адміністративною юрисдикцією, а спір, що виник на підставі них не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З врахуванням наведеного суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Вказана позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.08.2018 року у справі №219/5238/17 (провадження № 11-593апп18).
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, має розглядатися за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, у відкритті провадження в адміністративній справі №400/4667/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до державного нотаріуса Державної нотаріальної контори міста Миколаєва про визнання протиправним та скасування заповіту, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 243, 248 КАС України, суд, -
У відкритті провадження по адміністративній справі №400/4667/20, за позовною заявою ОСОБА_1 до державного нотаріуса Державної нотаріальної контори міста Миколаєва про визнання протиправним та скасування заповіту - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.В. Лебедєва