27 жовтня 2020 р. № 400/3248/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс Сістемс" про стягнення заборгованості в сумі 54 421, 37 грн.,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс Сістемс" (надалі - відповідач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс Сістемс" на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів загальну суму заборгованості 54 421, 37 грн., з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 53 228, 57 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 192, 80 грн.
Свої позовні вимоги Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтовує тим, що протягом 2019 року відповідач не працевлаштував 1 особу з інвалідністю відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв'язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.
Ухвалою від 17.08.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3248/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
21.09.2020 року за вх. № 18916 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс Сістемс" надійшов відзив на позовну заяву, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у 2019 році створив робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, про що у встановленому порядку повідомляв органи державної служби зайнятості. Крім того, вказав, що ним виконано норми Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", вжив всіх необхідних заходів для пошуку з метою працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому, на його думку, підстави для застосування до товариства адміністративно-господарських санкцій відсутні.
01.10.2020 року за вх. № 19742 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вказало, що у ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» починаючи з лютого місяця 2019 року відбулось збільшення чисельності штатних працівників (кількість штатних працівників у відповідача у січні 2019 року складала 6 працівників). В свою чергу, ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» після збільшення кількість штатних працівників в лютому місяці не створив жодного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас відповідно до листа Новоодеської районної філії МОЦЗ від 30.07.2020 року № 06-853/03 товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» звіт форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» до Новоодеської районної філії МОЦЗ був поданий лише 02.12.2019 року. Отже, як свідчить інформація, що зазначена в листі Новоодеської районної філії МОЦЗ від 30.07.2020 року № 06-853/03, ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» у 2019 році в період з лютого по листопад 2019 року (включно) не подавав до центру зайнятості звітності форми № 3-ПН «Інформацію про попит на робочу силу (вакансії)», в тому числі про створенні робочі місця для працевлаштування людей з інвалідністю та про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця людей з інвалідністю. Таким чином, ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» у 2019 році не Інформувало центр зайнятості в період з лютого по листопад 2019 року (включно) про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні відповідачу центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування. При цьому, саме з лютого 2019 року у відповідача виник обов'язок подавати звітність за формою № 3-ПН, оскільки, збільшення середньооблікової кількість штатних працівників у відповідача відбулось з лютого місяця 2019 року (16 осіб), а до цього була нижчою від мінімальної. Доводи відповідача, що він у 2019 році здійснив заходи щодо повідомлення державну службу зайнятості на підставі листа від 28 лютого 2019 року, жодним чином не свідчать про звернення відповідача до відповідного центру зайнятості із інформацією щодо попиту на робочу силу у 2019 році. При цьому пропонування державній службі зайнятості направляти на не створене робоче місце осіб з інвалідністю не звільняє роботодавця від обов'язку: створити робочі місця відповідно до встановленого нормативу та проінформувати органи працевлаштування про наявність вакантних місць, тобто не звільняє відповідача від обов'язку надавати до державної служби зайнятості звіти за формою № 3-ПН.
Представники сторін в судове засідання, призначене на 15.10.2020 року не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс Сістемс" зареєстровано в статусі юридичної особи 01.11.2018 року. Основним видом діяльності товариства є вантажний автомобільний транспорт.
У січні 2019 кількість працівників ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» збільшилась до 16 осіб.
Відповідач листом від 28.02.2019 року повідомив Новоодеську району філію Миколаївського обласного центру зайнятості, що у зв'язку із збільшенням кількості штатних працівників та необхідності дотримання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбаченого ст. 19 Закону №875, що поки не має вільних робочих місць, але має намір працевлаштувати осіб з інвалідністю, для чого просить центр зайнятості направляти до ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» осіб з інвалідністю.
В липні 2019 року подано форму звітності №10-ПІ, відповідно до якої загальна кількість працівників за 2019 року складала 21 особу, з яких норматив - 1 особа з інвалідністю.
Відповідачем в грудні 2019 року подано до Миколаївського обласного центру зайнятості звіт про наявність вакансій за формою 3-ПН та інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у яких відображено наявність вакансій, із зазначенням працевлаштування осіб з інвалідністю.
02.12.2019 року ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» влаштував особу з інвалідністю ОСОБА_1 на посаду підсобного працівника.
За розрахунком позивача, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників, відповідач у 2019 році мав працевлаштувати 1 особу з інвалідністю.
За невиконання вказаного нормативу позивач нарахував 53 228, 57 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1192, 80 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, що в сумі становить 54 421, 37 грн.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з наступного.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (зі змінами), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі - Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця осіб з інвалідністю та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування осіб з інвалідністю.
Згідно із частинами першою та другою статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (частина перша).
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга).
Відповідно до частини четвертої цієї статті адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно з частинами першою, другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина четверта статті 217 Господарського кодексу України).
Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом №875-XII, є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною третьою статті 19 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Частиною першою статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
З наведених норм статей 18, 19 Закону №875-XII вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування осіб з інвалідністю, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.
Частиною третьою статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.
За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме неподання звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.
Виходячи з наведених вище приписів Закону №875-XII, відповідач у 2019 році був зобов'язаний створити на підприємстві одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, працевлаштувати таку особу або повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантних місць для їх працевлаштування, а також, відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві.
На підтвердження факту вжиття належних заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем вказано, що ТОВ "Агрі Транс Сістемс" листом від 28.02.2019 року повідомило Новоодеську району філію Миколаївського обласного центру зайнятості, що у зв'язку із збільшенням кількості штатних працівників та необхідності дотримання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбаченого ст. 19 Закону №875, що поки не має вільних робочих місць, але має намір працевлаштувати осіб з інвалідністю, для чого просить центр зайнятості направляти до ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» осіб з інвалідністю.
В липні 2019 року подано форму звітності №10-ПІ, відповідно до якої загальна кількість працівників за 2019 року складала 21 особу, з яких норматив - 1 особа з інвалідністю.
Разом з тим, відповідно до листа Новоодеської районої філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 30.07.2020 року №06-853/03 протягом 2019 року звіти форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» до служби зайнятості не подавались. Звіт форми №3-ПН відповідачем подано лише 02.12.2019 року.
Як вже зазначалося судом, Порядком подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" передбачено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Вимог щодо повторного подання звіту за формою №3-ПН з інформацією про наявність тієї самої вакансії Порядком не передбачено.
А тому, обов'язок відповідача щодо повідомлення у 2019 році державної служби зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю вважався б виконаним шляхом подання вищезазначеного звіту до державної служби зайнятості з лютого 2019 року.
Отже, вищевикладені обставини свідчать, що будучи зобов'язаним створити 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю в лютому 2019 року, ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» не вжило заходів щодо досягнення відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників за місяць, так як вищезазначеними нормами чітко регламентовано, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту па робочу силу (вакансії), тобто обов'язок зі створення та повідомлення про наявність вільних робочих місць у відповідній кількості виникає у роботодавця виходячи саме з середньооблікової чисельності штатних працівників, а не з будь-яких інших показників та не в будь-який час за бажанням роботодавця.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 812/579/17, де суд зазначив, що обов'язок підприємства з вжиття заходів щодо створення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у визначеному ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII нормативі виникає у роботодавця з місяця де кількість штатних працівників становить ту чисельність при якій виникає обов'язок зі створення робочого місця, а відтак суд дійшов висновку, що не подання підприємством звіту форми № 3-ПН з відповідною кількістю вакансій виходячи з кількості штатних працівників саме в цьому місяці, є неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю та є порушенням норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Отже, звернення відповідача до державної служби зайнятості із звітом форми № 3-ПН від 02.12.2019 року свідчить про порушення ним вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 року № 1476), що полягає у не створенні робочих місць для осіб з інвалідністю та у неналежному інформуванні центру зайнятості про попиту на робочу силу(вакансії) з лютого 2019 року в кількості 1 робочого місця, що є порушенням вищезазначених норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно- господарських санкцій, так як, тільки коли своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи ненадання належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчасне звітування відповідачем до державного центру зайнятості за формою 3-ПН, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо належного інформування про створене на підприємстві робоче місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
З огляду на принцип альтернативності, штрафні санкції до відповідача є альтернативним зобов'язанням роботодавця, який повинен або виконати норматив робочих місць для осіб з інвалідністю, або сплатити адміністративно-господарських санкцій.
Згідно з наданим ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» звітом форми № 10-ПІ за 2019 рік фонд оплати праці штатних працівників (рядок 04) на підприємстві у 2019 році складавт 1 117,8 тис. гри.
Відповідно до п.3.6 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, у рядку 05 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою: рядок 05 = рядок 04 х 1000 / рядок 01.
Таким чином, розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника на ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» складає: (1 1178,8 х 1000) / 21 = 53 228,57 грн.
Отже, враховуючи вимоги ст.20 Закону № 875-XII, приймаючи до уваги інформацію ГУ ПФУ в Миколаївській області та інформацію отриману від ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» сума адміністративно-господарських санкцій за 1 призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю робоче місце становить: 53 228,57 х 1 = 53 228,57 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, в тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Проте, ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» у встановлений ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ строк адміністративно-господарські санкції не сплатило.
Положення ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ та п 3.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати» від 15.05.2007 року № 223 визначають, що порушення термінів сплати адміністративно- господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати,
нарахованої на повну суму недоїмки за кожен календарний день прострочення.
Оскільки, ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» адміністративно-господарські санкції у визначений строк, тобто до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу, сплачено не було, а відтак відповідно до вимог ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ та п 3.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати» від 15.05.2007 року № 223 відповідачу за період з 16.04.2020 року по 05.08.2020 року (включно) за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в сумі 1 192,80 грн. (53228,57 грн. х 0,02%) х 112 днів.
Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини п'ятої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Матеріали справи не містять доказів понесення Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРІ ТРАНС СІСТЕМС" (вул. Будівельників, 22, м. Нова Одеса, Новоодеський район, Миколаївська область, 56602, ідентифікаційний код 42586189) про стягнення заборгованості в сумі 54 421, 37 грн. - задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс Сістемс" на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів загальну суму заборгованості 54 421, 37 грн., з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 53 228, 57 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 192, 80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.10.2020 року.
Суддя Г. В. Лебедєва