справа №380/6168/20
22 жовтня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого-судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,
за участю: представника позивача Таран О.П.,
представників відповідача Тістечка Ю.Я., Івасечко Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Галицької митниці Держмитслужби (далі - Галицька митниця Держмитслужби, відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №25/7.4-19/209000 від 23.07.2020 р., яким визначено до сплати суму податкових зобов'язань за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 14993,32 грн. та 3748,33 грн. штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення №26/7.4-19/209000 від 23.07.2020 р. яким визначено до сплати суму податкових зобов'язань за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів в розмірі 32985,32 грн. та 8246,33 грн. - штрафні санкції.
Протиправність оскаржуваних податкових повідомлень рішень, ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. З акту перевірки на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.2 ч.2 ст.52, п.1 та підпункту 5 пункту 8 ст. 257 п.1 ст. 279 Митного кодексу України, а також підпункту 185.1 ст.185, пункту 187.8, пункту п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу. Порушення виявились в тому, що позивач занизив митну вартість товару, який ввозився на територію України, що потягнуло за собою недоплату обов'язкових платежів. Такого висновку податковий орган дійшов порівнюючи та перевіряючи автентичність копій документів, отриманих від митного органу Республіки Литва. Вказані висновки позивач вважає необґрунтованими, а рішення прийняті митним органом на їх підставі незаконними з огляду на те, що Галицька митниця, взяла до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом ОСОБА_1 .
З наведених міркувань позивач вважає, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами вчинення ОСОБА_1 порушень зазначених в акті перевірки. Такі документи лише свідчать, що литовська компанія UAB "GELGOTOS TRANSPORTAS" задекларувала, але не здійснила експорт транспортного засобу з ЄС.
Галицька митниця Держмитслужби надала відзив на позов. Із заявленими вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають. Вказує, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару позивачем надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару і як наслідок при декларуванні товару занижено митну вартість на суму 149933,25 грн., вказані обставини і стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
В судовому засіданні по розгляду справи представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечили з підстав викладених у відзив, просили відмовити у його задоволенні повністю.
Заслухавши доводи сторін, всебічно та повно дослідивши наявні докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
23.06.2017 року посадовою особою м/п «Луцьк» Волинської митниці ДФС за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205100/2017/001414, де декларантом (митним брокером) ТзОВ «ЗБС», являвся громадянин ОСОБА_2 , було проведено митне оформлення товару «автомобіль легковий, марки. «Volkswagen», модель «Passat», номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 1968 см , потужність двигуна - 103 kw, тип кузова - седан, бувший у використанні, колісна формула - 4x2, календарний рік виготовлення: 2012, модельний рік виготовлення: 2012, колір - чорний, дата введення в експлуатацію - 03.05.2012».
Згідно попередньої накладної №2017-01315 від 16.06.2017 року вартість транспортного засобу становила 5500 євро, його продавцем виступала компанія UAB "Gelgotos Transportas", покупцем ОСОБА_3 .
За митне оформлення цього автомобіля при його митній вартості у 172693,58 гривні було нараховано та сплачено 77709,59 гривень митних платежів.
Державною фіскальною службою України отримано запит литовських митних органів від 29.05.2019 року про підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів, серед яких також був вищевказаний транспортний засіб.
За результатами проведеного опрацювання зазначеного звернення митних органів Литовської Республіки та товаросупровідних документів до нього було встановлено, що автомобіль марки «Volkswagen», модель «Passat», номер кузова НОМЕР_1 був проданий компанією UAB «Gelgotos Transроrtas» громадянину ОСОБА_4 за ціною 11099 євро.
Відповідно до службової записки відділу адміністрування митних платежів та митно- тарифного регулювання Волинської митниці ДФС від 14.08.2019 №2022/03-70-19-02-25, за митне оформлення автомобіля марки «Volkswagen», модель «Passat», номер кузова НОМЕР_1 при його митній вартості у 322 626,83 гривень необхідно було сплатити митні платежі у загальній сумі 125688,23 гривень, тобто різниця між платежами які було сплачено і платежами, які необхідно було сплатити становить 47978,64 грн.
З 01.06.2020 р. по 02.06.2020 р. працівниками Галицької митниці ДМС проводилась документальна невиїзна перевірка ОСОБА_1 на дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, своєчасності та достовірності сплати митних платежів за митною декларацією № UA205100/2017/001414 від 23.06.2017 р.
За наслідками перевірки був складений акт № 15/7.4-19/ НОМЕР_2 від 03.07.2020 р.
Згідно акту перевіркою було встановлено наступні порушення:
- п. 2 ч. 2 ст. 52, п. 1 та пп. 5 п. 8 ст. 257, п. 1 ч. 1 ст. 279 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита та митною декларацією №UA205100/2017/001414 від 23.06.2017р. на загальну суму 14993,32 грн.;
- пп. В) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податку на додану вартість за митною декларацією від 23.06.2017 р. №UA205100/2017/001414 на загальну суму 29244,04 грн.
Податковий орган прийшов до висновку, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару ОСОБА_1 надано документи, що містять неправдиві відомості про вартість товару, внаслідок чого при декларуванні занижено митну вартість на суму 149933,25 грн.
На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення №25/7.4-19/209000 від 23.07.2020 р., яким визначено до сплати суму податкових зобов'язань за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 14993,32 грн. і 3748,33 грн. штрафні санкції та податкове повідомлення-рішення №№26/7.4- 19/209000 від 23.07.2020р. яким визначено до сплати суму податкових зобов'язань за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів в розмірі 32985,32 грн. та 8246,33 грн. - штрафні санкції.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, якими донараховано митні платежі та застосовано фінансові санкції, вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 54 цього ж Кодексу передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Згідно із частиною першою статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Частиною першою статті 351 цього ж Кодексу визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Як передбачено пунктом другим частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно з пунктом другим частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, що декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.
Згідно із статтею 352 Митного кодексу України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Частиною шостою статті 345 цього ж Кодексу визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів.
Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів ґрунтується на підставі інформації, отриманої від митних органів Литовської Республіки щодо ввезеного на митну територію України транспортного засобу.
Тобто, саме на підставі аналізу наданих литовськими митними органами органів експортної митної декларації № 17LTKR5000EK019426, рахуноку-фактури (Sakaita-Faktura) серії GA №2017-01333 від 16.06.2017 року відповідач встановив, автомобіль марки «Volkswagen», модель «Passat», номер кузова НОМЕР_1 був проданий компанією UAB «Gelgotos Transроrtas» громадянину ОСОБА_4 за ціною 11099 євро та, з урахуванням наведеного зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці і не виключає можливості переходу права на автомобіль після такого оформлення до інших осіб.
При цьому, суд враховує, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами у даній справі.
Крім того, в акті перевірки жодним чином не обумовлено підстав надання відповідачем переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, ніж тим, що подані позивачем до митного оформлення на митниці.
Митне оформлення транспортного засобу проведено відповідно до декларації ІМ40ДЕ №UA205100/2017/001414, в якій митна вартість автомобіля визначена за 6 (резервним) методом.
Таке митне оформлення, в тому числі, визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів, завершене, його результати не оспорені у встановленому порядку і не скасовані.
Суд наголошує, що в досліджуваній справі рішення про коригування митної вартості в порядку ст.55 МК України митницею не виносилось.
В акті перевірки посадові особи митниці жодним чином не обумовили підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, аніж тим, що подані до митного оформлення на Волинській митниці ДФС.
При цьому суд бере до уваги, що рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 27 березня 2019 року у справі №163/2040/19, постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС від 02.10.2019 року в справі про порушення митних правил №2517/20500/19 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу визнано протиправною і скасувано, провадження в справі за протоколом про порушення митних правил №2517/20500/19 закрито.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області встановлено, зокрема, що «самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушені митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару».
Отже, встановлені рішенням Любомльського районного суду Волинської області обставини також доводять безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів та в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом під час вирішення даного спору.
Так, відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи та, надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми обов'язкових платежів, виходячи з первинних (реєстраційних) документів. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов'язання під час здійснення митних процедур.
Ключовим при вирішенні спору, суд вважає те, що митним органом не надано беззаперечних доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи непідтвердження під час розгляду справи обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував свої твердження про порушення позивачем вимог статті 49, частини першої статті 51, пункту другого частини другої статті 52, статті 53, частини першої статті 257, статті 278, статті 279, статті 280, статті 280, статті 289 Митного кодексу України, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статі 190 Податкового кодексу України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є підставним та обґрунтованим, та підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень не дотримано приписи пп.1, 3, 5, 6 ч.2 ст.2 КАС України, у зв'язку з чим такі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №25/7.4-19/209000 від 23.07.2020 р. Галицької митниці Держмитслужби.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №26/7.4-19/209000 від 23.07.2020 р. Галицької митниці Держмитслужби.
Стягнути з бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ 43348711) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено 27.10.2020.
Суддя В.М. Сакалош