справа № 380/7075/20
про передачу справи до іншого суду
27 жовтня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому просить скасувати постанову від 11.08.2020 про накладення штрафу прийняту головним державним виконавцем Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бідак О.Є. під час відкритого близько 4 -х років ВП № 52018356.
Ухвалою від 07.09.2020 суддя залишила позовну заяву без руху.
Ухвалою від 28.09.2020 суддя прийняла позовну заяву та відкрила провадження в адміністративній справі.
Представник позивача подав заяву від 23.10.2020 (вх. № 54785) про розгляд справи у письмовому провадженні.
Представник відповідача подав заяву від 23.10.2020 (вх. № 54785) про розгляд справи у письмовому провадженні.
23.10.2019 суд перейшов до письмового провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.
У Мостиському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на виконанні перебуває виконавче провадження № 52018356 з примусового виконання виконавчого листа № 462/8452/14-ц, виданого 04.03.2015 Залізничним районним судом м. Львова про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.12.2014 і до досягнення дитиною повноліття.
04.04.2019 ОСОБА_3 (стягувач у виконавчому провадженні) звернулась з клопотанням про зобов'язання ОСОБА_1 надати декларацію про доходи та майно за 2017 та 2018 роки відповідно до форм ДВС.
16.04.2019 державним виконавцем винесено вимогу про подання декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою встановленою Міністерством юстиції України за 2017 та 2018 роки). Вимогу державного виконавця виконати до 23.04.2019.
У Мостиський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшла відповідь представника позивача від 15.05.2019 ( вх № 2254/15.22-25 від 22.05.2019), до якої додано декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік.
Оскільки скерована податкова декларація про майновий стан і доходи боржника, не відповідала вимогам додатку 1 до Інструкції з організації примусового виконання рішень, 02.08.2019 державний виконавець повторно скерувала вимогу щодо надання декларації про доходи та майно боржника (згідно додатку). Вимогу державного виконавця виконати до 16.08.2020.
ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суд м. Львова з скаргою просив скасувати вимогу від 02.08.2019 за № 11526 про надання Декларації про доходи та майно боржника прийняту Головним державним виконавцем Бідак О.Є., визнати дії Головного державного виконавця Бідак О.С. протиправними, які виявились у: порушенні строків надіслання оскаржуваної вимоги від 02.08.2019 за № 11526 про надання Декларації про доходи та майно боржника юридичної особи, та незаконним і безпідставним винесенням головним державним виконавцем Бідак О.С. вимоги від 02.08.2019 за № 11526 про надання Декларації про доходи та майно боржника юридичної особи.
Ухвалою Залізничного районного суд м. Львова у справі № 462/8452/14-ц у задоволенні скарги адвоката Билень Тараса Ярославовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ВДВС Мостиського РУЮ ГТУЮ у Львівській області, ОСОБА_3 , на дії Головного державного виконавця Бідак О.Є., щодо вимоги від 02.08.2019 за № 11526 про надання Декларації про доходи та майно боржника юридичної особи - відмовлено.
07.05.2020 державний виконавець виніс вимогу № 9224 про подання декларації про доходи та майно (згідно додатку затвердженого Міністерством юстиції України). Вимогу державного виконавця виконати до 15.05.2020.
Вимога державного виконавця від 07.05.2020 № 9224 направлена на адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (номер відправлення 8130002042029).
Згідно з витягом поштового відправлення № 8130002042029 - вручено особисто 08.05.2020.
Представник позивача надіслав у Мостиський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відповідь на вимогу від 15.05.2020 (вх. № 3192/15.22-25 від 20.05.25020) до якої долучив оригінал декларації про майновий стан та доходи гр. ОСОБА_1 .
Головний державний виконавець Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бідак О.Є. винесла постанову від 11.08.2020 про накладення штрафу ВП № 52018356, керуючись статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання вимоги державного виконавця № 9224, якою накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 850 грн.
Позивач вважає постанову відповідача про накладення штрафу протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», зі змінами та доповненнями у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом першим ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За містом ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушенняпередбачає відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
При цьому статтею 76 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону.
Так, згідно з цією статтею за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
У свою чергу статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як видно зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач оскаржує постанову головного державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бідак О.Є. про накладення штрафу від 11.08.2020 у виконавчому провадженні № 52018356.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання вимоги державного виконавця № 9224 та накладено штраф у розмірі 850 грн на підставі ст. 188-13 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення».
Суд зазначає, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інших порядок судового провадження.
Положеннями ст. 20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів та наведено виключний перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, розгляд позовної заяви про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності належить до компетенції місцевого загального суду як адміністративного суду, визначеного з дотриманням правил територіальної юрисдикції.
Також суд зазначає, що згідно з положеннями статті 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Поряд з цим, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Як видно з матеріалів справи позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 та відповідач знаходиться за адресою вул. Галицька, 7, м. Мостиська, Львівська область, 81300, що відноситься до територіальної юрисдикції Мостиського районного суду Львівської області
Таким чином, зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку про необхідність передачі даної адміністративної справи до Мостиського районного суду Львівської області.
Керуючись ст.ст. 19, 20, 25, 29, 243, 248, 256, 294, КАС України, суддя -
ухвалив:
передати адміністративну справу № 380/7075/20 за позовом ОСОБА_1 до Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанови на розгляд до Мостиського районного суду Львівської області (вул. Грушевського, 1/9, м. Мостиська, Львівська область, 81300).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Суддя Кедик М.В.