09 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3599/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема - Трейд", вул. Комарова,68, м. Кропивницький,25009
до відповідача: Дніпровської митниці Держитслужби, вул. Княгині Ольги,22, м. Дніпро,49038
про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держитслужби, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA110390/2020/000001/1 від 18.08.2020 року;
2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної вартості товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 110390/2020/00002/ від 18.08.2020 р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з метою митного оформлення придбаного за кордоном товару - феросиліцію ФС45. Позивач зазначає, що під час митного оформлення товару відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 МК України, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, а тому оскаржувані рішення, на його думку, є протиправним та підлягають скасуванню.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши, що прийняття оскаржуваних рішень здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України (а.с.68-71).
Ухвалою суду від 08.09.2020 року провадження в справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.60-61).
До судового засідання від представника позивача та відповідача надійшли письмові клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.108,110).
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності осіб, які належним чином повідомлялись про дату, час і місце її розгляду, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено частиною 4 статті 229 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16.01.2020 року між ТОВ "Урал-Союз", Росія (Продавець), та ТОВ "Феросистема-Трейд" (покупець) укладено контракт №УС-ФСТ/2020-D, відповідно до якого Продавець зобов'язався продати, а Покупець купити товар відповідно до Додатку, в строки та на умовах зазначених в контракті (а.с.21-24).
Відповідно до додатку №12 від 07.07.2020 року до контракту № УС-ФСТ/2020-D від 16.01.2020 р., ТОВ "Урал-Союз" зобов'язалось відвантажити на адресу позивача феросиліцій марки ФС45, вагою 59,400 умовних тон, за 630,50 доларів США за умовну тону враховуючи вартість упаковки та доставки (а.с.25-27).
Позивачем здійснено оплату на користь ТОВ "Урал-Союз" за вказаним контрактом, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №36 від 29.07.2020 (а.с.30).
Для митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту до Дніпровської митниці Держмитслужби позивачем подано 17.08.2020 року митну декларацію №UA110390/2020/000073, у якій декларантом визначено митну вартість товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, (феросиліція ФС45) - у розмірі 630,50 доларів США за базову тонну.
На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару позивачем, разом з митною декларацію за №UA110390/2020/000073, було подано: декларацію митної вартості; контракт № УС-ФСТ/2020-D від 16.01.2020; додаток до контракту № УС-ФСТ/2020-В від 16.01.2020 № 12 від 07.07.2020; Додаткову угоду до контракту №УС-ФСТ-2020-D від 16.01.2020 року від 31.07.2020; рахунок-проформу № 12 від 07.07.2020; рахунок-фактуру (універсальний передаточний документ) № 73001 від 30.07.2020; банківський платіжний документ про сплату вартості товару № 36 від 29.07.2020; висновок щодо експертного аналізу відповідності рівня цін Державного підприємства "Держзовнішінформ" від 09.07.2020 № 251/181 з додатками - листом ДП "Держзовнішінформ" від 07.07.2020 № 251/1191-е, листом ТОВ "Урал-Союз" від 08.07.2020р. № 612, відомостями про вартісні характеристики товару станом на 26.06.2020, 30.06.2020 та 06.07.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну №100820 від 10.08.2020; технічну довідку № 242від 14.08.2020; сертифікат виробника щодо якості продукції №700899 від 30.07.2020; експортну митну декларацію країни відправлення № 10511010/100820/0136986 від 10.08.2020; договір про надання транспортних послуг №28072020-ТР1 від 07.05.2020 з додатком - заявкою від 29.07.2020; рахунок на сплату транспортних послуг № 484 від 13.08.2020; довідку про транспортні виграти № б/н від 29.07.2020.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, у митного органу виник сумнів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару - феросиліцію ФС45.
Так, відповідач, за результатами здійснення митного контролю з урахуванням ризикованості операцій, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст.54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності до вимог ч.ч.2, ч.3 ст.53 та ст.335 МКУ, протягом 10 календарних днів додатково витребував (за наявності): каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; додатки до висновку ДП "Держзовнішінформ" від 09.07.2020 №251/181 про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією, які підтверджують цінову інформацію, яка в ньому наведена; договір-угоду із третіми особами, пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором; рахунки про сплату посередницьких послуг пов'язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації (а.с.10-11).
Позивачем, на виконання вимог відповідача надано лист № 245 від 17.08.2020 року, в якому зазначено, що вже надано вичерпний перелік документів на підтвердження митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу України (а.с.77).
18.08.2020 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110390/2020/000001/1, яким митну вартість феросиліцію ФС45 було скориговано до рівня 13969,13 доларів США, із застосуванням резервного методу (а.с.10-11).
Підставою для коригування митної вартості стало те, що в інформаційних ресурсах митних органів відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних товарів відповідно до вимог ст.59 МК України.
У відповідності до положень ст. 54, 55 МКУ, на підставі інформації, яка міститься в ПІК та враховуючи встановлену ст.57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товарів визначено, згідно вимог статті 60 МКУ, за ціною договорів щодо подібних товарів.
У органу доходів і зборів наявна інформація щодо митного оформлення «феросиліцію ФС-45 кусковий з масовою частку кремнію 43,00%, фракція - 50-200 мм» виробника АО "Челябинский электрометалургический комбинат", країна - виробник Росія, з рівнем митної вартості товарів за кодом УКТ ЗЕД 7202 29 90 00 та виявлен, що заявлені рівні митної вартості товарів нижчий, ніж вартості та рівні по митним оформленням, проведеним митницями України в митному режимі «імпорт» в максимально наближені терміни.
На підставі вказаного рішення митним органом було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110390/2020/00002(а.с.15-16)
У зазначеній картці відмови декларанту роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів.
Позивач, не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, скористався своїм правом застосувати положення частини 7 статті 55 Митного кодексу України та подав 18.08.2020 рку митному органу митну декларацію №UA110390/2020/000078, за якою товари були випущені у вільний обіг під фінансові гарантії.
Не погодившись із вказаними вище рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач оскаржив їх до суду.
Отже правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів й картки відмови в прийнятті митної декларації є предметом спору переданого на вирішення адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).
Згідно з частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою..
При цьому, згідно частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У свою чергу, частина 1 статті 54 Митного кодексу України передбачає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
До того ж, частиною 2 статті 54 Митного кодексу України наголошується, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Разом з тим, частина 3 статті 53 Митного кодексу України містить застереження, за яким у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Частиною 6 статті 54 Митного Кодексу України вичерпно визначені підстави, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частин 1, 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд звертає увагу на те, що аналіз норм Митного Кодекс України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.
Як встановлено судом, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару було надано: декларацію митної вартості; контракт № УС-ФСТ/2020-D від 16.01.2020; додаток до контракту № УС-ФСТ/2020-В від 16.01.2020 № 12 від 07.07.2020; Додаткову угоду до контракту №УС-ФСТ-2020-D від 16.01.2020 року від 31.07.2020; рахунок-проформу № 12 від 07.07.2020; рахунок-фактуру (універсальний передаточний документ) № 73001 від 30.07.2020; банківський платіжний документ про сплату вартості товару № 36 від 29.07.2020; висновок щодо експертного аналізу відповідності рівня цін Державного підприємства "Держзовнішінформ" від 09.07.2020 № 251/181 з додатками - листом ДП "Держзовнішінформ" від 07.07.2020 № 251/1191-е, листом ТОВ “Урал-Союз” від 08.07.2020р. № 612, відомостями про вартісні характеристики товару станом на 26.06.2020, 30.06.2020 та 06.07.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну №100820 від 10.08.2020; технічну довідку № 242від 14.08.2020; сертифікат виробника щодо якості продукції №700899 від 30.07.2020; експортну митну декларацію країни відправлення № 10511010/100820/0136986 від 10.08.2020; договір про надання транспортних послуг №28072020-ТР1 від 07.05.2020 з додатком - заявкою від 29.07.2020; рахунок на сплату транспортних послуг № 484 від 13.08.2020; довідку про транспортні виграти № б/н від 29.07.2020.
Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів. Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили усі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем товару та ціни.
Отже, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого статтею 53 Митного кодексу України, а тому суд не погоджується з висновком відповідача що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та /або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою, оскільки даний висновок спростовується дослідженими письмовими доказами.
Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставними, з таких підстав.
Як свідчить узагальнений зміст (вміст) графи 33 спірного рішення "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості", що направлений позивачу окремим повідомленням: митна вартість за ціною договору (контракту) не визнана відповідачем в результаті не підтвердження документально та не визначено кількісно і достовірно митну вартість товару, визначену позивачем, або відсутня її складова, яка є обов'язковою при її обчисленні (а.с. 11).
Зокрема, згідно рішення №UA110390/2020/000001/1 від 18.08.2020 (окремого повідомлення) (а.с.10-11) зазначено, що відповідно до п.2.3 вказаного контракту, з відвантаженим товаром продавець надає покупцю в т.ч. товарну накладну або універсальний передаточний документ. Вказаний документ до митного оформлення не надано.
Суд, зазначає, що це твердження не відповідає дійсності, адже універсальний передаточний документ - рахунок-фактура № 81001 від 10.08.2020 - надавався до митного оформлення одночасно з митною декларацією, більш того - посилання на даний документ присутнє вже в наступному реченні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що до митного контролю не надані платіжно-розрахункові документи від 29.07.2020 № 43111, посилання на які містяться в рахунку-фактурі ООО "Урал-Союз" від 10.08.2020 № 81001.
Так, відповідачем не заперечується той факт, що декларантом надано банківський платіжний документ про сплату вартості товару - платіжне доручення в іноземній валюті №36 від 29.07.2020, який підтверджує оплату позивачем вартості товару (а.с.30).
Отже, позивачем дотримано вимоги частини 2 статті 53 Митного кодексу України та надано, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Крім того, суд зауважує, що у Митному кодексі України не міститься положення щодо вимоги про подання до митного оформлення розрахунково-платіжних документів іноземного Продавця (постачальника) для підтвердження митної вартості товарів, відсутність вказаних документів не може бути підставою для невизначення митної вартості за ціною договору.
Також, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що в експертному висновку ДП "Держзовнішінформ" від 09.07.2020 №251/181 щодо оцінки товару, ввезеного на митну територію України на адресу ТОВ “Феросистема-Трейд” не надано відповідних додатків, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість наведених в ньому висновків.
Проте, суд зазначає, що дане твердження не є підставою для невизнання митної вартості, заявленої позивачем, з огляду на те, що відповідач не має законодавчих повноважень контролювати роботу ДП "Держзовнішінформ", яке здійснює моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджує динаміку цінових процесів на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон'юктурі світового ринку відповідно до наказу Мінекономрозвитку від 02.05.2018р. № 608. Відповідно до листа Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 07.10.1996 р. № 25-28/215 експертні висновки ДП "Держзовнішінформ" мають чинність офіційних експертиз стосовно умов виконання імпортно-експортних контрактів, рівнів цін за цими контрактами та повинні братися до уваги митними органами при здійсненні цінового контролю.
Крім того, дане твердження відповідача жодним чином не обґрунтовує наявність обставин визначених положенням частини 3 статті 53 Митного кодексу України, отже не обґрунтовує і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.
До того ж, згідно висновку №251/181 від 09.07.2020 щодо імпортних цін на феросиліцій марки, зокрема ФС45, використовувались спеціалізовані інформаційні джерела Argus Metals International i FerroAlloyNet.com, цінова інформація компанії-постачальника ТОВ "Урал-Союз", інформація з мережі Інтернет тощо (а.с.31).
У висновку вказано, що аналіз наявної інформації щодо рівня цін, що склався на дату підписання додатків № 11 від 06.07.2020 та № 12 від 07.07.2020 до контракту № УС-ФСТ/2020-D від 16.01.2020 на феросиліцій на європейському та китайському ринках, якісних характеристик, обсягів поставки феросиліцію, листа ООО "Урал-Союз" № 612 від 08.07.2020, свідчить про те, що контрактний рівень цін на феросиліцій, що поставляється на умовах поставки FСА Челябінськ (ІНКОТЕРМС 2010) у відповідності до додатків № 11 від 06.07.2020 та №12 від 07.07.2020 до контракту № УС-ФСТ/2020-D від 16.01.2020, у розмірі 630,50 дол. США/базова т для ФС45 (Si max 44%), у розмірі 860,00 дол. США/базова т для ФС65 (Si max 65%) відповідає рівню цін компанії-постачальника.
Що стосується визначення контролюючим органом митної вартості товарів за резервним методом, суд зазначає.
Відповідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, згідно частини 2 зазначеної статті, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частина 3 статті 57 Митного кодексу України визначає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частин 4 - 8 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Митного Кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (частини 4, 5 стаття 59 Митного Кодексу України).
Згідно частини 7 статті 59 МК України у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Положеннями статті 60 Митного Кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Так, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що в інформаційних ресурсах митних органів відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору ідентичних/подібних товарів відповідно до вимог статей 59, 60 Митного кодексу України.
В оскаржуваному рішенні вказано, що у органу доходів і зборів наявна інформація щодо митного оформлення «феросиліцію ФС-45 кусковий з масовою частку кремнію 43,00%, фракція - 50-200 мм» виробника АО «Челябинский электрометалургический комбинат», країна - виробник Росія, з рівнем митної вартості товарів за кодом УКТ ЗЕД 7202 29 90 00 та виявлен, що заявлені рівні митної вартості товарів нижчий, ніж вартості та рівні по митним оформленням, проведеним митницями України в митному режимі «імпорт» в максимально наближені терміни. У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного, прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.08.2020 UA110390/2020/000001/1. Митна вартість товару "Феросиліцій ФС-45" становитиме 13969,13 дол. США.
Відповідно до частини 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина 2 стаття 64 МКУ).
Разом з тим, застосувавши у спірних правовідносинах резервний метод визначення митної вартості, відповідач в обов'язковому порядку мав використати інформацію з ПІК ЄАІС, оскільки це прямо передбачено Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Мінфіну України від 24.05.2012р. №598 (надалі - Правила №598).
Згідно з пунктом 2.1 Правил №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.
Водночас відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Цілями застосування системи управління ризиками є: 1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи; 2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Однак, суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
При цьому, на думку суду зазначені вище обставини, а саме те, що в інформаційних ресурсах митних органів є інформація, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворюють підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядним (резервним) методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, постачальник, торгова марка, умови і обсяги поставок, загальна вартість контракту, наявність знижок тощо).
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах основного методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість феросиліцію ФС45 є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати неправильне визначення митної вартості товару.
Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні феросиліцію ФС45, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.
Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.
Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
До того ж, з аналізу положень Митного кодексу України у їх системному зв'язку вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів та застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів виникає лише у разі встановлення ним обставин, які прямо підтверджують неповноту та/або недостовірність відомостей про числові значення митної вартості товарів, однією з підстав виникнення яких є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах. Однак, такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару позивачем, разом із декларацією, подано митному органу документи, які містяться в матеріалах справи та описані вище.
Таким чином, відповідачем не надано доказів, які підтверджують законність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA110390/2020/000001/1 від 18.08.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110390/2020/00002 від 18.08.2020, тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 4204 грн. (а.с.57) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема-Трейд" (вул. Комарова, 68, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 37530038) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA110390/2020/000001/1 від 18.08.2020 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної вартості товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 110390/2020/00002/ від 18.08.2020 р.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема-Трейд" з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби судовий збір у сумі 4204,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2020 року
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко