27 жовтня 2020 року справа №320/4240/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-452574-54У від 29.05.2019 на суму 21030,90 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірною вимогою йому визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 21030,90 грн.
Позивач не погоджується з правомірністю прийняття спірної вимоги, оскільки він як адвокат у період з 15.11.2010 по 11.07.2019 не здійснював незалежну професійну діяльність, перебував у трудових відносинах з ТОВ "АДМ Трейдінг" та не був зобов'язаний здійснювати сплату єдиного соціального внеску, оскільки відповідний внесок за нього сплачував його роботодавець.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є платником єдиного соціального внеску, а тому, незважаючи на сплату ЄСВ за ОСОБА_1 його роботодавцем, позивач зобов'язаний здійснювати сплату єдиного соціального внеску, який з 01.01.2017 не може бути менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році - не менше 704,00 грн. на місяць, у 2018 році - не менше 819,06 грн. на місяць, у 2019 році - не менше 918,06 грн. на місяць.
За таких обставин, відповідач зауважує, що спірна вимога була винесена правомірно, оскільки визначена нею сума ЄСВ є заборгованістю позивача за період з І кварталу 2017 року по І квартал 2019 року включно.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Яворівським РВ УМВС України у Львівській області 27.03.2001 (а.с.63-67).
Судом встановлено, що на підставі рішення Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.05.2012 №29 позивачу було видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №932 від 01.06.2012 (а.с.69).
Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 29.07.2013 №669 позивач 15.07.2013 був взятий на облік в органі Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області як платник єдиного внеску (а.с.71).
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Київській області було виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2019 №Ф-452574-54, відповідно до якої станом на 30.04.2019 у позивача наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,00 грн. (а.с.153).
Вказана вимога була відправлена на адресу позивача рекомендованою поштовою кореспонденцією, однак повернута на адресу контролюючого органу (а.с.154).
Отже, вимога позивачеві вручена не була, а про її існування він дізнався після постановлення Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постанови від 18.05.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у рамках виконавчого провадження №61153786, яке було відкрито постановою від 21.02.2020 з виконання вимоги від 29.05.2019 №Ф-452574-54.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:
- роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1);
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п.5).
Частиною першою статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1);
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” мінімальну заробітну плату з 1 січня 2017 року установлено у місячному розмірі на рівні 3200 гривень.
Згідно зі статтею 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року дорівнював 3723 гривні.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 року становить 4173,00 гривні.
Отже, розмір мінімального страхового внеску дорівнював:
- у 2017 році - 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн. х 22%), 2112,00 грн. на квартал (704,00 грн. х 3);
- у 2018 році - 819,06 грн. на місяць (3723,00 грн. х 22%), 2457,18 грн. на квартал (819,06 грн. х 3);
- у 2019 році - 918,06 грн. на місяць (4173,00 грн. х 22%), 2754,18 грн. на квартал (918,06 грн. х 3).
За таких обставин, загальна сума ЄСВ за період з 01.01.2017 по 30.03.2019, яка підлягає сплаті особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, складає 21030,90 грн. (8448,00 грн. (704,00 грн. х 12) + 9828,72 грн. (819,06 грн. х 12) + 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3)), яка і була визначена спірною вимогою.
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця або провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності Законом №2464 не врегульовано.
Верховний Суд у постановах від 05.03.2020 у справі №824/509/19-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88062063) та від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85964928) зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З урахуванням зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, правовий висновок, викладений у вищевказаних постановах, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Як вбачається з трудової книжки позивач з 15.11.2010 по 11.07.2019 працював на посаді юриста в Товаристві з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг" (у подальшому перейменоване у ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" та ТОВ «АДМ Юкрейн») (а.с.72-81).
Так, наказом директора ТОВ "Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)" від 15.11.2010 №194 позивача прийнято на посаду юриста (а.с.104).
Наказом ТОВ "АДМ Юкрейн" від 11.07.2019 №24-К припинено трудовий контракт з позивачем (а.с.105).
Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу, форма ОК-7, а.с.82-83) позивачу у період з І кварталу 2017 року по І квартал 2019 року включно був, зокрема, нарахований дохід (заробітна плата) у таких розмірах:
- за І квартал 2017 року - 218611,93 грн.;
- за ІІ квартал 2017 року - 218568,16 грн.;
- за ІІІ квартал 2017 року - 220872,37 грн.;
- за IV квартал 2017 року - 221940,03 грн.;
- за І квартал 2018 року - 230629,42 грн.;
- за ІІ квартал 2018 року - 252800,72 грн.;
- за ІІІ квартал 2018 року - 250005,79 грн.;
- за IV квартал 2018 року - 241615,55 грн.;
- за І квартал 2019 року - 337927,17 грн.
Таким чином, враховуючи встановлену статтею 8 Закону №2464 ставку ЄСВ на рівні 22% бази нарахування, суми ЄСВ, обов'язок по утриманню та перерахуванню до бюджету яких покладено на роботодавця позивача, перевищує суму мінімальних страхових внесків за цей період, що свідчить про безпідставне визначення позивачу недоїмки за спірною вимогою.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом зазначає, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 19.05.2020 №31793056 (а.с.8).
Крім того, позивачем за звернення до суду із заявою про забезпечення позову було сплачено судовий збір у розмірі 630,61 грн., про що свідчить квитанція від 19.05.2020 №31793139 (а.с.42).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову та зупинено стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2019 №Ф-452574-54У до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Враховуючи, задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 1471,41 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2019 №Ф-452574-54.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1471,41 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят одна грн. 41 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.