26 жовтня 2020 року № 320/6408/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 27 лютого 2020 року за №376 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно її заяви від 19 лютого 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити ОСОБА_1 , як судді апеляційного суду Київської області у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, зазначеної у довідці ліквідаційної комісії апеляційного суду Київській області № 05/29/20 від 12 лютого 2020 року з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року;
- в частині присудження виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконати негайно.
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили подати суду звіт про виконання судового рішення в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки ліквідаційної комісії апеляційного суду Київській області № 05/29/20 від 12 лютого 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Таким чином, скільки з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, а тому, виникли правові підстави для проведення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідачем протиправно відмовлено їй у здійсненні такого перерахунку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність законних підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області від 12.02.2020 №05/29/20, оскільки станом на 01.01.2020 чинними залишались положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», а з моменту визнання їх неконституційними зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбулося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 №1513-VІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Київської області з поданням заяви у відставку.
З 23.09.2016 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ.
У зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді із 01.01.2020, 19.02.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку Ліквідаційної комісії апеляційного суду Київської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12.02.2020 №05/29/20.
Згідно з вказаною довідкою Ліквідаційної комісії апеляційного суду Київської області від 12.02.2020 №05/29/20, суддівська винагорода ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 становить 210200,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 131375,00 грн., доплата за вислугу років - 78825,00 грн.
За результатами розгляду заяви позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 27.02.2020 №376 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку у зв'язку з тим, що позивачем не додано до заяви про перерахунок пенсії документів щодо результатів кваліфікаційного оцінювання або результатів конкурсу щодо призначення на посаду судді.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушених конституційних прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить із наступного.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 125 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ.
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ зокрема передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
З наведеного убачається, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ передбачались особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
У відповідності до пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
У свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ.
У вказаному рішенні зокрема зазначено: «Судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України».
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Враховуючи, що зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду у Київській області щодо відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2020 №376 є протиправним та підлягає скасуванню, що є підставою для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Київській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 12.02.2020 №05/29/20.
Вказана позиція суду відповідає правовим висновкам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20, адміністративне провадження №Пз/9901/5/20, до якої вказана справа є типовою.
Як убачається із прохальної частини позову, позивач просить здійснити їй перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, оскільки таке відсоткове значення їй було визначено при призначенні пенсії, з приводу чого суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Положеннями пункту 25 розділу ХІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ (які визнано неконституційними, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020) передбачалося, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Зі змісту наведених норм з'ясовується, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислювався із розрахунку 80% суддівської винагороди + 2% за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років у разі, коли розмір суддівської винагороди розраховувався відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року.
Як убачається зі змісту наданої позивачем довідки від 12.02.2020 №05/29/20, розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 розраховано відповідно до положень 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ.
Відтак, відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 становить 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді + 2% за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років.
Отже, доводи позивача про те, що змінною величиною при перерахунку її пенсії повинен бути лише розмір суддівської винагороди, а відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання є незмінним, є помилковими та не обґрунтовуються правовим чином.
Посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного суду від 16.10.2019 №240/5401/18 суд також до уваги не бере, оскільки дана позиція стосується іншого кола правовідносин та відповідно іншого правового регулювання.
Щодо вимоги позивача про звернення рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Враховуючи, що предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, та за рішенням суду не вирішується питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішується питання щодо зобов'язання вчинити відповідача дії по перерахунку та виплаті пенсії, такі вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Окрім цього, позивач у прохальній частині позову просив суд зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.
Суд вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення, а тому підстави для встановлення судового контролю, - відсутні.
За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, на користь ОСОБА_2 належить присудити сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 27 лютого 2020 року за №376 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно її заяви від 19 лютого 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити ОСОБА_1 , як судді апеляційного суду Київської області у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки ліквідаційної комісії апеляційного суду Київській області № 05/29/20 від 12 лютого 2020 року з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).
У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.