про залишення позовної заяви без руху
13 жовтня 2020 року м. Київ № 320/9466/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
Київської обласної державної адміністрації
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Київської обласної державної адміністрації у якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії по вирішенню спірних питань щодо визнання статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження у 1986 році Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, яке оформлене протоколом від 26.07.2018 № 195, про визнання посвідчення категорії 3 серії Б (дублікат) № НОМЕР_1 від 16.03.1995 року таким, що видане безпідставно;
- визнати незаконним Рішення ГУ ПФУ у Київській області № 28 від 29.10.2018 про утримання з пенсії позивача ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача ГУ ПФУ у Київській області припинити відрахування з пенсії позивача на підставі вказаного рішення та донарахувати і виплатити позивачу раніше незаконно утримані згідно цього рішення виплати.
Пунктом третім частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктом п'ятим частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у даній справі є Рішення комісії по вирішенню спірних питань щодо визнання статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження у 1986 році Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, яке оформлене протоколом від 26.07.2018 № 195 та Рішення ГУ ПФУ у Київській області №28 від 29.10.2018 про утримання з пенсії позивача ОСОБА_1 .
Як зазначила позивач у позові, Головним управлінням ПФУ у Київській області пораховано переплату в сумі 117 931, 72 грн. за період з 15.12.2006 по 30.09.2018 та винесено Рішення по утриманню надміру виплачених сум пенсій від 29.10.2018 №28. Таким чином з грудня 2018 року проводяться відрахування з її заробітної плати в розмірі 20 відсотків.
Також, позивач зазначила, що відповідно до рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11.06.2019 та ухвали про виправлення описки від 02.09.2019 встановлено факт проживання позивача в с. Синява Рокитнянського району Київської області в період з жовтня 1989 по 17 вересня 1990 року.
Відтак, позивач вважає, що було спростовано висновки Північного офісу Держаудитслужби щодо необґрунтованості видачі позивачу посвідчення громадянина, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 3 серії НОМЕР_2 (дублікат) та рішення вищезазначеної комісії при Київській обласній державній адміністрації, оформленого протоколом №195 від 26.07.2018. При цьому, позивач зазначила, що вона отримала посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_3 від 30.01.2020 року.
Водночас, суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування рішень відповідачів від 26.07.2018 № 195 та від 29.10.2018 №28 пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Водночас, у прохальній частині позовної заяви, позивач просить суд поновити строк оскарження рішень відповідачів, проте не надав будь яких доказів на підтвердження обставин, що перешкоджали позивачу у строк визначений законодавством реалізувати своє право на звернення до суду.
У той же час, до суду позивач звернувся лише 01.10.2020, що підтверджується відомостями відбитку штампу на конверті, у якому надійшов позов до суду, тобто за межами процесуальних строків, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд зауважує, що позивач звернувся до суду через два роки з моменту порушення його прав, проте не надав до суду доказів на підтвердження обставин, що перешкоджали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду та не зазначив, які об'єктивні обставини перешкоджали позивачеві звернутися до суду у строк встановлений процесуальним законодавством.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист, зокрема стихійні лиха, хвороба, тощо.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачеві слід надати до суду письмові пояснення щодо обставин та докази на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина третя).
Водночас, позивач не є звільненим від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом. Проте, позивачем не долучено до позовної заяви документу про сплату судового збору.
Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви, позивач просить звільнити від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір», яке мотивовано складним зверненням до суду зверненням до суду щодо захисту соціальних прав.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша). Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга).
Згідно частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
За приписами статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (частина перша). Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга).
Отже, вичерпний перелік підстав відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору визначено частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» і суд не має права відступати від положень вказаного закону.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом 2 частини шостої статті 6 Закону України «Про судовий збір» обумовлено, що у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Зі змісту позову вбачається, що позивачем заявлено в межах даного позову дві вимоги немайнового характеру (дві вимоги з урахуванням однієї похідної вимоги).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 на рівні 2102,00 грн.
Отже, судовий збір за подання позивачем даного позову складає 2х840,80= 1681,60 грн.
Доказів на підтвердження наявності обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», позивачем до адміністративного позовну не додано. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
З огляду на викладене, позивачу слід надати до суду докази сплати судового збору в розмірі 1681,60 грн. за звернення з даним позовом до суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:
- письмових пояснень щодо обставин пропуску строку звернення до суду та докази на підтвердження обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України;
- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 1681,60 грн. за належними реквізитами щодо його сплати.
Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.