Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 жовтня 2020 р. Справа№200/8624/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії щодо опрацювання нової довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії щодо опрацювання нової довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, зобов'язання вчинити певні дії. Просив суд: 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не включення відносно ОСОБА_1 до довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців, нараховану та виплачену винагороду згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року № 18 та Постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року; 2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 опрацювати відносно ОСОБА_1 оновлену довідку про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців, до якої включити нараховану та виплачену винагороду згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року № 18 та згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року; 3) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 опрацьовану оновлену довідку відносно ОСОБА_1 про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців з включенням нарахованої та виплаченої винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року № 18 та згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року, направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у серпні 2020 року він письмово звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою про включення щомісячних винагород, що виплачується йому згідно постанови КМУ № 18 та постанови КМУ №889 до «довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців». Проте, позивачу листом № 10/796 від 01.09.2020 року було відмовлено у задоволенні його вимоги, а отже до ГУ ПФУ в Донецькій області оновлена довідка про грошове забезпечення з урахуванням винагород за постановою КМУ № 18 та постановою КМУ № 889 направлена не була.
Отже, позивач вважає що такими діями, ІНФОРМАЦІЯ_2 порушив його права, у зв'язку із чим він змушений звернутися до суду.
22 вересня 2020 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача, був належним чином повідомлений про розгляду справи судом, про що свідчить поштове повідомлення, свої правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з чим суд приходить висновку про необхідність вирішення спору за наявними матеріалами справи
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив службу в Збройних силах України, має військове звання підполковник, є учасником бойових дій.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач перебуває на військовій службі з 30.07.1989 року, в період з 05.05.2015 року по 08.08.2018 року на посаді заступника військового комісару - начальника мобілізаційного відділення Волноваського районного комісаріату Донецької області. 08.08.2018 року позивач виключений зі списків особового складу Волноваського районного комісаріату Донецької області, з 09.08.2018 року звільнений з військової служби у відставку за пунктом «Б» за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби на підставі наказу командувача сухопутних військ Збройних сил України № 277 від 26.06.2018 року.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2018 року позивач проходив військову службу в Волноваському районному комісаріаті Донецької області та перебував на фінансовому забезпеченні в Донецькому обласному військовому комісаріаті.
Отримавши у серпні 2020 року від ГУ ПФУ в Донецькій області копії документів, які Донецький обласний військовий комісаріат направляв до ГУ ПФУ в Донецькій області для призначення ОСОБА_1 пенсії, позивач встановив, що для обрахунку його пенсії відповідачем до довідки про його грошове забезпечення не включено винагороди, що виплачувались у період проходження служи згідно Постанови Кабінету Міністрів України (далі - ПКМУ) № 18 та ПКМУ № 889.
Листом від 25.08.2020 року ОСОБА_1 письмово звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою про включення щомісячних винагород, що виплачувалася позивачу згідно ПКМУ № 18 та ПКМУ 889 до «довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців».
Листом № 10/796 від 01.09.2020 року позивачу було повідомлено про те, що законних підстав включити ОСОБА_1 винагороди, що виплачувались позивачу у період проходження служи згідно ПКМУ № 18 та ПКМУ № 889, в довідку про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії не має.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Як установлено підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889) щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення); які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад), - посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до законодавства України.
Аналогічні норми щодо не включення винагород до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, містила також Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, що виданий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій. У подальшому тотожне регулювання цього питання запроваджено з прийняттям Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України 24 жовтня 2016 року № 550 (надалі - Інструкція № 550).
Разом з тим, частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Суд ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки останні 24 місяців перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, а індексація грошового забезпечення - останні 24 місяці перед звільненням, підстави вважати такі виплати одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Судом враховано висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17.
За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889, та індексацію грошового забезпечення.
З урахуванням вищевикладеного та встановлених під час розгляду справи обставин суд зазначає, що чинним законодавством України, яке регулює соціальне та пенсійне забезпечення військовослужбовців, передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.05.2019 у справі № 820/5285/17.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновків, що ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені ПКМУ № 18 та ПКМУ № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер, тому відповідач протиправно не включив цю винагороду до довідки для нарахування ОСОБА_1 пенсійного забезпечення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії щодо опрацювання нової довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, зобов'язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецького обласного військового комісаріата (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, 67, код ЄДРПОУ 08301764) про зобов'язання вчинити дії щодо опрацювання нової довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не включення відносно ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців, нараховану та виплачену винагороду згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року № 18 та Постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) опрацювати відносно ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) оновлену довідку про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців, до якої включити нараховану та виплачену винагороду згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року № 18 та згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) опрацьовану оновлену довідку відносно ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії за останніх 24 місяців з включенням нарахованої та виплаченої винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року № 18 та згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року, направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Але не більше строку дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення короновірусної хвороби.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко