Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 жовтня 2020 р. Справа№805/1148/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
23 липня 2020 року постановою Верховного Суду скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року; визнані протиправними та скасовані рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 16 грудня 2016 року, оформлене протоколом ОП №23; наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області №404 о/с від 20 грудня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”; поновлено на посаді поліцейського батальйону дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 23 грудня 2016 року.
Справу в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу направлено на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
06 серпня 2020 року ухвалою суду прийнято до провадження адміністративну справу в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Призначено підготовче засідання на 31 серпня 2020 року.
31 серпня 2020 року, 28 вересня 2020 року ухвалами суду відкладено розгляд справи до 28 вересня 2020 р оку, 02 жовтня 2020 року відповідно.
02 жовтня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23 жовтня 2020 року.
Позивачем надана заява з уточненими позовними вимогами, в якій зазначено, що 05.08.2020 згідно наказу ГУНП в Донецькій області за №333 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді, а 08.09.2020 наказам №380 о/с - звільнено за власним бажанням, виплата грошового забезпечення за цей період не здійснена. Просив стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.12.2016 по 05.08.2020 в сумі 297199,28 грн. Крім того, у зв'язку з тим, що з моменту поновлення позивача на службі по даний час існує затримка в розрахунках, яка згідно ст.117 Кодексу законів про працю України підлягає стягненню, просив стягнути з відповідача грошове забезпечення за затримку виплати заборгованості з 05.08.2020 по день постановки рішення з розрахунку середньоденного грошового забезпечення за кожен день затримки.
Суд не приймає заяву про уточнення позовних вимог та зазначає, що відповідно до ч.2 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України не допускаються зміна предмета, підстав позову, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 3 цієї статті зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Суд зазначає, що зміна фактичних обставин справи, з якою позивач пов'язує необхідність подання заяви про зміну позовних вимог (а саме, прийняття 05 серпня 2020 року наказу про поновлення на посаді) відбулася до підготовчого засідання, що проведено під час розгляду справи, яка направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з чим, відсутні підстави для її прийняття відповідно до вимог ч.2 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, 23 жовтня 2020 року позивачем подана заява про залишення без розгляду вимог в частині стягнення з відповідача грошового забезпечення за затримку виплати заборгованості з 05.08.2020 по день постановки рішення з розрахунку середньоденного грошового забезпечення за кожен день затримки.
З огляду на викладене суд розглядає адміністративну справу в частині позовних вимог щодо стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, в редакції, що визначена в позовній заяві.
Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що уточнення позовних вимог суперечить нормам ст. 173 КАС України. Зазначив, що позивач, при поданні рапорту про звільнення просив не виплачувати грошове забезпечення, що свідчить про необхідність залишення без розгляду уточненої позовної заяви. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
У судове засідання призначене на 23 жовтня 2020 року представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
За таких обставин, враховуючи не прибуття у судове засідання представників сторін, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження. Суд зауважує, що датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26 листопада 2016 року № 1945 “Про призначення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Донецькій області” призначено з 26 листопада 2016 року атестування поліцейських Управління. Керівників структурних підрозділів (відділень) поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області зобов'язано, зокрема, скласти атестаційні листи на підлеглих, які направляються на атестування, скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню.
За результатами проведеної атестації позивача атестаційною комісією № 1 Головного управління Національної поліції в Донецькій області складено протокол № 23 від 16 грудня 2016 року, за змістом якого за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення, атестаційною комісією прийнято рішення про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність. Це рішення прийняте з врахуванням того, що позивач показав низькі результати тестування, незадовільні результати складання підсумкових заліків, незадовільне знання законодавства та нормативної бази.
Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 20 грудня 2016 року за № 404 о/с “По особовому складу”, відповідно до розділу VІІ Закону України “Про Національну поліцію”, позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 (через службову невідповідність) з 22 грудня 2016 року.
Постановою Верховного Суду від 23 липня 2020 року визнано протиправним та скасовано рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 16 грудня 2016 року, оформлене протоколом ОП №23. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області №404 о/с від 20 грудня 2016 року у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”. Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського батальйону дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 23 грудня 2016 року.
В мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 23 липня 2020 року по справі №805/1148/17-а (адміністративне провадження № К/9901/24109/18) зазначено, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних про стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили фактичних обставин спору в цій частині.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі № 21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).
Тобто, оскільки нормами Закону України “Про Національну поліцію” не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями ст.9 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.
Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Питання про виплату грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988).
Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260)
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.04.2020 по справі №820/2727/17 (провадження №К/9901/56270/18), при визначенні суми стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту, який діяв на момент звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ.
Таким чином, при визначенні суми стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід застосовувати норми Порядку № 260, який діяв на момент звільнення позивача зі служби в поліції - 22 грудня 2016 року.
Відповідно до п.3 розділу І “Порядку і умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання”, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Згідно абз.3 п.23 розділу І Порядку № 260, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Відповідно до п.9 розділу І Порядку № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Отже, зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, слідує, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначається про те, що задовольняючи позовні вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. При цьому, законодавством не передбачено жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Зазначена правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-511цс16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58074094) та від 21.09.2017 у справі №334/290/15-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/69260773), постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18).
Згідно довідки від 08.09.2020 №807 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області середньомісячний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 складає 5564,17 грн., середньоденний - 182,43 грн.
Кількість днів вимушеного прогулу за період з 23 грудня 2016 року (дата з якої звільнено) по 23 липня 2020 року (дата рішення суду про поновлення на посаді) складає 1309 календарних дні.
Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 238800,87 грн. (182,43 грн. х 1309 к.д. = 238800,87 грн.), який підлягає стягненню з відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.
З урахуванням викладених обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6,90,132,139,193,242-244,246,255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 238800 (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот) грн. 87 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Кошкош