28 жовтня 2020 року Справа № 160/10092/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсервісстрой" про зобов'язання вчинити певні дії,
25.08.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсервісстрой", в якій просить:
- зобов'язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради вчинити дії спрямовані на дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсервісстрой", код ЄДРПОУ 33248818, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, охорони культурної спадщини під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:309:0096.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час дослідження прийнятих документів на офіційному сайті Дніпровської міської ради встановлено, що 18.12.2019 року Дніпровською міською радою прийнято рішення №138/52 про затвердження проекту землеустрою, розробленого ТОВ "НВФ ГЕОКАД", щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1784 га (кадастровий номер 210100000:03:309:0096) по АДРЕСА_1 Затверджено умови передачі земельної ділянки, визначені під час погодження проекту землеустрою щодо її відведення, і передано ТОВ "Укрсервісстрой", код ЄДРПОУ 33248818, земельну ділянку, площею 0,1784 га (кадастровий номер 1210100000:03:309:0096), за рахунок земель, раніше наданих гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , та за рахунок земель, не переданих у власність або користування, по АДРЕСА_1 в оренду строком на десять років по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна та для будівництва багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 03.10 (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку)).
Відповідно до відповіді на запит позивача, управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради зазначено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 розташована в межах історичного ареалу «Центральний», затвердженого наказом Міністерства культури, молоді та спорту України від 03.02.2020 № 478 «Про затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Дніпра».
Згідно з історико-архітектурним опорним планом міста Дніпра, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 25.03.2020 № 108/55 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра», будинок за адресою: вул. Шевченка, 41, м. Дніпро, віднесено до категорії «значна історична забудова».
Враховуючи наведене, в порушення п.п. 14, 17 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» ТОВ "Укрсервісстрой" проводяться будівельні роботи по АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:309:0096 без погодження з Міністерством культури, молоді та спорту України.
Позивач зазначає, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради не здійснено достатніх заходів спрямованих на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням товариством вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, охорони культурної спадщини під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:309:0096.
Отже, через бездіяльність Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради на території, яка відноситься до історичного ареалу «Центральний» міста Дніпра, та знаходиться в межах «значної історичної забудови», за адресою: АДРЕСА_1 розпочалося незаконне будівництво.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі й справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 22.09.2020 року.
25.08.2020 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 27.08.2020 року заяву про забезпечення позову призначено до розгляду на 31.08.2020 року.
Ухвалою суду від 01.09.2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
22.09.2020 року від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
22.09.2020 року судом оголошено перерву у судовому засіданні до 30.09.2020 року.
30.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач ОСОБА_1 не звертався до управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради з будь-якими листами або зверненнями щодо проведення перевірки вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою : АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:309:0096. Таким чином, в цій частині права позивача управлінням не було порушено. Разом з тим, зазначає, що на підставі звернення ОСОБА_4 , яке надійшло до «Дніпропетровського регіонального контактного центру Урядової гарячої лінії 1545» від 14.07.2020 р. № ВА- 10924630/Д1 через Дніпровську міську раду від 15.07.2020 р. вх. № В- 841/2 (від 21.07.2020 р. вх. № В-10/2) управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради видано наказ від 21.07.2020 № 242п «Про проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва «Нове будівництво багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення по АДРЕСА_3 , що розташований, зокрема, за адресою: кадастровий номер 1210100000:03:309:0096 по АДРЕСА_1 а також виписано направлення від 22.07.2020 року № 0230 для проведення позапланової перевірки, зокрема, за зазначеною адресою. Cкладено акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 23.07.2020 року № 00000000029. В подальшому, згідно п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управлінням наказом від 15.09.2020р. №40/СК було скасовано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI)/ про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI) від 01.06.2020р. № ДП 061201530314, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI)/ про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 01.06.2020 року № ДП 061201530294. Крім того, зазначає, що Постановою КМУ «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13.03.2020 року №219 зупинена дія Постанови КМУ від 23.05.2011 р. № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю». Таким чином, управління не має законних підстав вчинити будь-які дії, спрямовані на дотримання ТОВ «Укрсервісстрой», код ЄДРПОУ 33248818, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, охорони культурної спадщини під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:309:0096. Також зауважує, що всупереч ст. 6 КАС України позивачем не наведено обґрунтування яким рішенням, дією чи бездіяльністю Управління порушені його права, свободи або інтереси.
30.09.2020 року розгляд справи перенесено на 20.10.2020 року.
07.10.2020 року від третьої особи надійшло пояснення, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Зазначає, що позивач обґрунтовує свій позов тим, що начебто оскільки він є громадянином України, членом територіальної громади міста Дніпра, відповідачем грубо порушуються його конституційні права шляхом ігнорування приписів чинного законодавства, а також створення загроз його життю та здоров'ю, а також усіх інших мешканців міста Дніпра. Так, позивач вважає бездіяльність відповідача на території, яка знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 39Г, 41 у місті Дніпрі, незаконною. Третя особа звертає увагу суду, що позивачем при поданні позову зазначено місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 . Вказаний адрес відноситься до Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпра. У свою чергу, будівельний майданчик за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у Жовтневому районі міста Дніпра. Відповідно до відомостей онлайн сервісів гео-локації (Google Maps, 2GIS, тощо) відстань від місця проживання позивача ( АДРЕСА_4 ) до будівельного майданчику АДРЕСА_1 складає 13 кілометрів. Жодних документів, які б підтверджували будь-яку приналежність позивача до будівлі за адресою: АДРЕСА_3 або хоча б сусідньої забудови, позивачем до суду не надано. Так, з огляду на проживання позивача на значній відстані від здійснюваного будівництва, а саме щонайменше за 13 кілометрів та навіть на іншому березі Дніпра (оскільки АНД район розташовано на лівому березі міста), громадянин ОСОБА_1 не має жодного відношення до забудови будівельного майданчика по АДРЕСА_3 , чим саме і обґрунтовується його позов. Зазначає, що за наведених обставин справи, враховуючи заявлені підстави позову у сукупності з доданими до позову документами, позивачем не доведено наявність будь-якого порушеного права, свобод або законних інтересів, які можуть підлягати судовому захисту в межах заявлених позовних вимог. Також вказує на те, що жодних доказів на доведення власних вимог позивачем не надано, а ті два документи, що подані, ніяким чином не доводять ані факту якихось порушень прав позивача, ані необхідності вжиття будь-яких заходів з цього приводу.
20.10.2020 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У судове засідання 20.10.2020 року учасники справи не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
20.10.2020 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
18.12.2019 року Дніпровською міською радою прийнято рішення №138/52 про затвердження проекту землеустрою, розробленого ТОВ "НВФ ГЕОКАД", щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1784 га (кадастровий номер 210100000:03:309:0096) по АДРЕСА_1 Затверджено умови передачі земельної ділянки, визначені під час погодження проекту землеустрою щодо її відведення, і передано ТОВ "Укрсервісстрой", код ЄДРПОУ 33248818, земельну ділянку, площею 0,1784 га (кадастровий номер 1210100000:03:309:0096), за рахунок земель, раніше наданих гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , та за рахунок земель, не переданих у власність або користування, по АДРЕСА_1 в оренду строком на десять років по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна та для будівництва багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 03.10 (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку)).
Доказів виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: м. Дніпро, АДРЕСА_1 позивачем не надано.
15.09.2020 року Наказом №40/СК Управління державного архітектурно-будівельного контролю скасовано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ДП061201530314 від 01.06.2020 по об'єкту: «Реконструкція гаражу АДРЕСА_1» та повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ДП 061201530294 від 01.06.2020 по об'єкту: «Реконструкція гаражу АДРЕСА_5 ».
Позивач, вважаючи, що відповідачем не здійснено достатніх заходів спрямованих на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням ТОВ "Укрсервісстрой" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, охорони культурної спадщини під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:309:0096, чим порушено його права, звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У рішенні Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року суд офіційно розтлумачив цю конституційну норму і вирішив, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (п. 1 рішення).
Отже, конституційне право на доступ до правосуддя не є безмежним. Метою суду (правосуддя) є захист порушених прав, свобод та інтересів, належних безпосередньо особі, яка звертається за захистом (її суб'єктивних прав).
У ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Цю конституційну норму необхідно застосовувати з урахуванням її офіційного тлумачення, наданого Конституційним Судом України у рішенні № 6-зп від 25.11.1997 року.
Зокрема, Конституційний Суд України офіційно розтлумачив ч. 2 ст. 55 Конституції України. Її необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді (ч. 1 п. 1 рішення).
Обґрунтовуючи свою позицію, Конституційний Суд зазначив, що ст. 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність. Тим самим створено механізм реалізації конституційного права особи на судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Відтак, Конституцією України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод (ч. 9 п. 2 рішення).
З наведеного офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України випливає, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права, свободи та інтереси чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Таким чином, право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, про яке йдеться у ч. 2 ст. 55 Конституції України, має спеціальну мету і призначення - правовий захист порушених прав та свобод особи, усунення перешкод у їх реалізації.
Також у справі про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини Конституційний Суд України проаналізував особливості застосування ст. 55 Конституції України в контексті адміністративного судочинства (рішення КС України №19-рп/2011 від 14.12.2011 року). Конституційний Суд виходив із того, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини), і офіційно розтлумачив, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом (п. 1 рішення КС України №19-рп/2011 від 14.12.2011).
Отже, і в цьому рішенні Конституційний Суд звернув увагу на те, що предметом судового захисту є суб'єктивні права, свободи та інтереси особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з викладеного, завдання адміністративного судочинства не можуть бути реалізовані у разі звернення особи до суду за захистом прав, свобод та інтересів, які не належать їй особисто.
Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, складовою якого є право звернення до суду (право на доступ до судової процедури), не є абстрактним, а пов'язане з правом конкретної особи, в інтересах якої виникає судовий процес, і з її переконанням у тому, що держава (в особі органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) протиправно втрутилася у її права або свободи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення (індивідуальний акт) стосується. Якщо позивач не є учасником (суб'єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оскаржуваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення, відповідно, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом (постанови ВП ВС від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 року у справі №800/489/17, від 06.02.2019 року у справі №9901/815/18).
Для звернення до суду особа (позивач) повинен мати матеріально-правову заінтересованість у вирішенні спору. Матеріально-правовий інтерес у порушенні справи - це зв'язок позивача із зазначеним у позовній заяві предметом судового захисту, питання про наявність або відсутність якого вирішується суддею під час попереднього дослідження матеріальної правоздатності позивача, заявленої до суду вимоги та її підстави.
Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд - встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
Права особи - це її можливості, змістом яких є домагання щодо вчинення дій (або утримання від них), які забезпечуються юридичним обов'язком іншої сторони. У публічних правовідносинах такою стороною є держава або територіальна громада в особі відповідних суб'єктів владних повноважень.
Свободи особи - це можливості, змістом яких є спроможність діяти відповідно до своїх інтересів і мети, це можливість власного, незалежного вибору того чи іншого рішення, поведінки (дії або бездіяльності).
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Юридична зацікавленість (інтерес) у зверненні до суду повинна мати об'єктивну основу. Для вирішення справи недостатньо лише суб'єктивного твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
Відсутність матеріально-правового інтересу у справі повинна мати наслідком відмову у задоволені позовних вимог, оскільки відсутній "юридичний" (публічно-правовий) спір, а отже, справа не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також відповідно до ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.03.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції не гарантує безумовного доступу до суду. ЄСПЛ звертав увагу, що застосування §1 ст. 6 можливе лише для захисту у цивільних правовідносинах, залежить від наявності "спору", спір має стосуватися "прав та обов'язків", які хоча б суперечливо мають визнаватися національним законодавством; ці "права та обов'язки" мають бути "цивільними" згідно з Конвенцією (Джеймс та інші проти Сполученого Королівства), §81).
Стаття 6 не застосовується у провадженнях, у яких немає спору між сторонами, чи у односторонніх провадженнях, у яких немає двох сторін спору, та за відсутності прав у якості предмету спору (Алавердян проти Вірменії), §35).
Спір повинен бути справжнього і серйозного характеру (Спорронґ і Льоннрот проти Швеції), §81). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine, dec.). Відповідно, незначний зв'язок чи непов'язані наслідки є недостатніми обставинами для застосування §1 ст. 6 (Boulois v. Luxembourg [GС], §90). Конкретне право повинне мати законодавчу базу у національному законодавстві (Szucs v. Austria, §33).
Суд визнає можливість застосування §1 ст. 6 у провадженнях, які розглядаються національним законодавством у контексті "публічного права", і рішення у яких є вирішальними для прав та зобов'язань фізичних осіб. Ст. 6 не застосовується у спорах, які не мають стосунку до цивільних прав та обов'язків (Paksas v. Lithuania [GС], §§ 65-66).
Таким чином, коли існує спір стосовно цивільних прав та обов'язків, визначених за перерахованими критеріями, ст. 6 Конвенції гарантує особі право подати на розгляд суду скаргу, що стосується його прав та обов'язків. Зазначена стаття не гарантує права на справедливий суд (зокрема, і доступ до суду як його складову) абстрактно, без зв'язку із цивільними правами та обов'язками, які є спірними і на захист яких особа звернулася до суду.
Як встановлено судом, 18.12.2019 року Дніпровською міською радою прийнято рішення №138/52 про затвердження проекту землеустрою, розробленого ТОВ "НВФ ГЕОКАД", щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1784 га (кадастровий номер 210100000:03:309:0096) по АДРЕСА_1. Затверджено умови передачі земельної ділянки, визначені під час погодження проекту землеустрою щодо її відведення, і передано ТОВ "Укрсервісстрой", код ЄДРПОУ 33248818, земельну ділянку, площею 0,1784 га (кадастровий номер 1210100000:03:309:0096), за рахунок земель, раніше наданих гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , та за рахунок земель, не переданих у власність або користування, по АДРЕСА_1 в оренду строком на десять років по фактичному розміщенню об'єктів нерухомого майна та для будівництва багатофункціонального комплексу житлового і громадського призначення, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 03.10 (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку)).
Позивач у позовній заяві стверджує, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради не здійснено достатніх заходів спрямованих на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням товариством вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, охорони культурної спадщини під час виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:309:0096.
Проте, судом встановлено, що відповідачем відповідно до його повноважень Наказом №40/СК від 15.09.2020 року скасовано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ДП061201530314 від 01.06.2020 по об'єкту: «Реконструкція гаражу АДРЕСА_6 » та повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ДП 061201530294 від 01.06.2020 по об'єкту: «Реконструкція гаражу АДРЕСА_5 », що спростовує зазначене твердження позивача.
Крім того, фактично позивач у позовній заяві посилається на протиправність рішення Дніпровської міської ради №138/52 від 18.12.2019 року, яке не є предметом спору у цій справі.
Разом з тим, позивачем у позові не наведено обґрунтування протиправності рішення, дій чи бездіяльності саме відповідача, якими було б порушено його права, свободи або інтереси та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції.
Так, матеріали справи не містять доказів того, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради будь-яким чином порушено права позивача, його свободи та інтереси.
Виходячи з викладеного, публічно-правовий спір між позивачем і відповідачем відсутній.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, суд робить висновок про те, що позивачем не доведено, що рішенням, діями або бездіяльністю Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради порушено його права, свободи, отже, позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Що стосується вирішення питання щодо судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі відмови у задоволенні позову, судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсервісстрой", про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський