27 жовтня 2020 року Справа № 160/10650/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
04.09.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якому просить:
- рішення, оформлене листом відділу з питань призначення та перерахування пенсій № 5 управління застосування пенсійного законодавства Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.08.2020 р. № 15652-16036/Т-03/8-0400/20 про відмову виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 у зв'язку з незарахуванням до спеціального (педагогічного) стажу періодів роботи: з 29.08.1979 р. по 27.08.1980 р. на посаді викладача з класу фортепіано в Солонянській дитячій музичній школі; з 01.09.1984 р. по 29.08.1986 р. на посаді концертмейстера в Дитячій музичній школі № 1 м. Воронежа; з 03.09.1986 р. по 30.08.1997р. на посаді викладача з класу фортепіано в Дніпропетровській дитячій музичній школі № 13; з 01.09.1997 р. по 28.10.2009 р. на посаді викладача з класу фортепіано в Дніпропетровській дитячій музичній школі № 2; з 29.10.2009 р. по 19.07.2018 р. (дата досягнення пенсійного віку) на посаді директора Міського комунальною закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 12" Дніпровської міської ради визнати протиправним і скасувати;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу, а саме з 01.09.1984 р. по 29.08.1986 р. на посаді концертмейстера в Дитячій музичній школі № 1 м. Воронежа; з 03.09.1986 р. по 30.08.1997 р. на посаді викладача з скласу фортепіано в Дніпропетровській дитячій музичній школі № 13; з 01.09.1997р. по 28.10.2009 р. на посаді викладача з класу фортепіано в Дніпропетровській дитячій музичній школі № 2; з 29.10.2009 р. по 19.07.2018 р. (дата досягнення пенсійного віку) на посаді директора Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 12" Дніпровської міської ради;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв'язку з тим, що вона має педагогічний стаж більш ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.07.2020 року позивач звернулася до підрозділу Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме до відділу з питань перерахунків пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за призначенням грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій згідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працівник освіти, що має стаж понад 30 років та вийшла на пенсію за віком. 21.08.2020 року позивач отримала лист з відділу з питань перерахунків пенсій № 1 Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.08.2020 року за № 15652-16036/Г-03/8-0400/20, яким їй було відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій згідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкові державне пенсійне страхування». Підставою для відмови у виплаті грошової допомоги стало не зарахування до спеціального педагогічного стажу всіх періодів роботи позивача, через те, що відповідач вважає, що ОСОБА_1 працювала в закладах культури, що не входять до системи освіти України. З таким рішенням відповідача позивач не згодна та просить суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до 09.10.2020 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
29.09.2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов в обґрунтування якого зазначено, що згідно із пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Згідно розділу І «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, закладів охороні здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію з вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, які працюють зокрема, у позашкільних навчальних закладах на посадах: директори, їх заступники навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій т інших форм гурткової роботи. Виплата грошової допомоги за законом, згідно Переліку надається закладам освіти, а не культури. Враховуючи вищезазначене, управління немає законних підстав для виплати позивачу грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 20.07.2018 року ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.
17.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працівник освіти, що має стаж понад 30 років та вийшла на пенсію за віком.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.08.2020 року № 15652-16036/Т-03/8-0400/20 позивачу було надано відповідь, якою відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У вказаному листі зазначено, що позивачу призначена пенсія за віком з 20.07.2018 року, яка обчислена відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIІI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148). Згідно із пунктом 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 (далі-Порядок). Порядком передбачено зарахування в страховий стаж, який дає право на виплату грошової допомоги, періодів роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, які передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік). Для визначення права на виплату грошової допомоги дає право закладам освіти, а не культури.
Не погодившись з відмовою відповідача у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій у зв'язку з незарахуванням до спеціального (педагогічного) стажу періодів роботи: з 29.08.1979 р. по 27.08.1980 р., з 01.09.1984 р. по 29.08.1986 р.; з 03.09.1986 р. по 30.08.1997 року ; з 01.09.1997 р. по 28.10.2009 р.; з 29.10.2009 р. по 19.07.2018 р. позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-VII, пенсійне забезпечення осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через пенсійні та корпоративні фонди, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі за текстом Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
В Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2002 року № 1436), зазначено такі посади в позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Посада викладача та концертмейстера в позашкільних закладах освіти цим Переліком не передбачена.
Разом із тим, за приписами ст. 28 Закону України "Про освіту" система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Згідно з статтею 29 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 року № 1060-XII позашкільна освіта разом із загальною середньою, професійно-технічною, вищою та іншими освітами становить структуру (систему) освіти в Україні.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 року № 1841-III та Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 року № 433, до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші.)
Статтею 21 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачено, що права, обов'язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" посада викладача та концертмейстера музичної школи включена до переліку посад педагогічних працівників.
Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року N 8-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас, положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2020 року у справі № 876/5312/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що викладач та концертмейстер музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. "е" ст. 55 Закону № 1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 протягом спірного періоду вона працювала на наступних посадах:
- з 29.08.1979 р. по 27.08.1980 р. - на посаді викладача з класу фортепіано в Солонянській дитячій музичній школі;
- з 01.09.1984 р. по 29.08.1986 р. - на посаді концертмейстера в Дитячій музичній школі № 1 м. Воронежа;
- з 03.09.1986 р. по 30.08.1997 р. - на посаді викладача з класу фортепіано в Дніпропетровській дитячій музичній школі № 13;
- з 01.09.1997 р. по 28.10.2009 р. - на посаді викладача з класу фортепіано в Дніпропетровській дитячій музичній школі № 2;
- з 29.10.2009 р. по день подання позову - на посаді директора Міського комунального закладу культури «Дніпровська дитяча музична школа № 12» Дніпровської міської ради (з 20.10.2016 р. Міський комунальний заклад культури «Дніпропетровська дитяча музична школа № 12» було перейменовано в Міський комунальний заклад культури «Дніпровська дитяча музична школа № 12» Дніпровської міської ради).
Позивач зазначає, що підставою відмови у виплаті грошової допомоги стало незарахування до спеціального стажу педагогічного стажу всіх періодів педагогічної роботи позивача, у зв'язку з тим, що вона працювала в закладах культури, що не входять до системи освіти України, що викладено у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.08.2020 року № 15652-16036/Т-03/8-0400/20.
Проте, суд вважає такий висновок відповідача помилковим, з огляду на те, що право працівників освіти (в тому числі і викладачів та концертмейстерів музичних шкіл) на пенсію за вислугу років, передбачено п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який є чинним як на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії, так і на час розгляду справи в суді.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального стажу роботи позивача, що надає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" наступні періоди її роботи: з 29.08.1979 р. по 27.08.1980 р., з 01.09.1984 р. по 29.08.1986 р.; з 03.09.1986 р. по 30.08.1997 року ; з 01.09.1997 р. по 28.10.2009 р.; з 29.10.2009 р. по 19.07.2018 р.
Враховуючи викладене, спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 33 роки 10 місяців 16 днів.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв'язку з тим, що вона має педагогічний стаж більш ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком суд зазначає наступне.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Як встановлено під час розгляду адміністративної справи, за заявою позивача, з 13.07.2018 року їй було призначено пенсію за віком, як особі, яка продовжила працювати.
За таких обставин, враховуючи викладені правові норми та те, що на момент призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, досягши необхідного пенсійного віку вона продовжувала працювати на посаді, яка відноситься до закладів та установ державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та мала страховий стаж більше 30 років (33 роки 10 місяців 16 днів) на таких посадах, а також до цього не отримувала будь-яку пенсію, суд вважає протиправним рішення, оформлене листом відповідача від 13.08.2020 р. № 15652-16036/Т-03/8-0400/20 про відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 840,80 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.08.2020 р. № 15652-16036/Т-03/8-0400/20 про відмову виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій на день її призначення ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), що надає їй право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" наступні періоди її роботи: з 29.08.1979 р. по 27.08.1980 р., з 01.09.1984 р. по 29.08.1986 р.; з 03.09.1986 р. по 30.08.1997 року ; з 01.09.1997 р. по 28.10.2009 р.; з 29.10.2009 р. по 19.07.2018 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна