"19" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2397/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Драганова А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд.88)
до відповідача: Державного підприємства "Хлібна база № 77" Державного агентства резерву України (67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівка)
про стягнення 32 269,80 грн
за участю:
від позивача: Ашихмін І.М. - довіреність №44/21/12 від 21.12.2019р.
від відповідача: не з'явився.
14.08.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Хлібна база № 77" Державного агентства резерву України, в якій просить суд стягнути з відповідача штраф за дострокове припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 32 269,80 грн, а також судовий збір.
Підставами позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" визначено недотримання відповідачем визначеного умовами договору про постачання електричної енергії споживачу та комерційної пропозиції порядку дострокового припинення дії договору, внаслідок чого останньому нараховано штраф у сумі 32 269,80 грн. - в розмірі вартості електричної енергії, замовленої споживачем як прогнозований місячний договірний обсяг споживання.
Ухвалою суду від 19.08.2019р. відкрито провадження у справі № 916/2397/20 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на "16" вересня 2020 р. о 17 год. 00 хв.
В судовому засіданні 16.09.2020р., в яке з'явився представник позивача, судом останньому було запропоновано надати "Обсяги очікуваного споживання (постачання) електричної енергії споживачу" (додаток №3 до договору про постачання електричної енергії споживачу); пояснення щодо можливості використання обсягів, обумовлених угодою "Обсяги розподілу та споживання електричної енергії" №35 від 14.11.2018р.; письмову довідку про непостачання електричної енергії з вересня 2019р.
Відповідач у судове засідання не з'явився.
Після надання представником позивача пояснень по суті справи, судом було оголошено перерву при розгляді справи по суті на 19 жовтня 2020р. о 16 год. 00 хв., про що відповідача повідомлено ухвалою суду в порядку ст.120 ГПК України.
15.10.2020р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення (а.с.42) з приводу поставлених судом у попередньому судовому засіданні питань. Крім того, в якості додатку до письмових пояснень позивачем також надано суду довідку про непостачання електричної енергії відповідачу з 01.09.2019р.
У судовому засіданні 19.10.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.
Відповідач про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Приймаючи до уваги, що ухвали суду від 19.08.2020р. та від 16.09.2020р. були отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення (а.с.35, 41), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.
Проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно до п. 1.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. за №312 (далі ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Відповідно до п.1.2.8. ПРРЕЕ (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.
Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.
При цьому, п.2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. за №312 визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог ПРРЕЕ здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Пунктом 4 даної постанови передбачено, що під умовами чинних договорів розуміється індивідуальні характеристики об'єкта потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо.
Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" та Державним підприємством "Хлібна база № 77" Державного агентства резерву України виникли в силу договору про постачання електричної енергії споживачу з комерційною пропозицією №3-ПВЦ "Попередня оплата-Стандарт 50Б" (а.с.18-25), який укладено шляхом підписання відповідачем 27.11.2018р. заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії з 1.01.2019р. (а.с.23).
Договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Цей договір є публічним договором приєднання, якщо укладений шляхом приєднання Споживача до розробленого постачальником договору, що розміщений на його сайті та на умовах комерційної пропозиції, що опублікована на сайті Постачальника (публічна комерційна пропозиція (п.1.1 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 2.2. договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність укладеного в установленому порядку з постачальником АТ "Одесаобленерго", що діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої згідно Постанови НКРЕКП від 06.11.2018р. №1345 "Про видачу АТ "Одесаобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електрично енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом", договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
За умовам п.3.1. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до п. 13.1. договору останній укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та/або сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а саме: заяву-приєднання (а.с.23), договір (а.с.18-21), комерційну пропозицію (а.с.24-25), суд вважає доведеним факт укладання між сторонами по справі договору про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно зі статтею 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про ринок електричної енергії" зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.
Споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником (пункт 6.1.1 ПРРЕЕ).
За змістом пункту 6.1.3. ПРРЕЕ зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. (аналогічна правова позиція викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 № 916/1684/18).
Відповідно до п.3.2. договору споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умовами цього договору.
Пунктом 6.1. договору до прав споживача віднесено, зокрема, право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника, у разі відсутності припинення постачання електричної енергії внаслідок наявності заборгованості за постачання електричної енергії перед діючим постачальником, та/або достроково призупинити чи розірвати цей договір у встановленому ним порядку.
За умовами п.10.1. договору споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).
Зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ та цим договором.
Як встановлено судом, 04.09.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" від АТ "Одесаобленерго" було отримано листа, яким повідомлено про зміну відповідачем з 01.09.2019р. електропостачальника.
При цьому, як вказує позивач та відповідачем жодним чином не спростовано, від Державного підприємства "Хлібна база № 77" Державного агентства резерву України до позивача жодних повідомлень про укладення договору з новим постачальником взагалі не надходило.
Відповідно до п. 13.3. договору за умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору.
Пунктом 12 комерційної пропозиції сторони передбачили, що у разі дострокового припинення (розірвання) договору про постачання електричної енергії за ініціативою споживача, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі вартості електричної енергії, замовленої споживачем, як прогнозований договірний обсяг споживання в місяці, в якому постачальником було отримано повідомлення про дострокове припинення (розірвання) договору. Штраф сплачується в тому випадку, коли повідомлення споживача про дострокове припинення договору здійснено пізніше ніж за 21 календарний день до передбачуваної дати дострокового припинення терміну (строку) дії чинного договору.
Враховуючи дострокове припинення відповідачем договору, з огляду на неповідомлення останнім у визначений комерційною пропозицією строк про розірвання договору, позивачем було нараховано Державному підприємству "Хлібна база № 77" Державного агентства резерву України штраф у сумі 32 269,80 грн., що дорівнює вартості місячного обсягу споживання - 15000 кВт х 2,15132 -тариф, що діяв у серпні 2019р.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначає, що штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок штрафу у сумі 32 269,80 грн, погоджується з ним та вважає його вірним.
При цьому, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу, виходячи з прогнозованого договірного обсягу споживання електричної енергії, наведеного в угоді "Обсяги розподілу та споживання електричної енергії" від 14.11.2018р. (а.с.22), оскільки саме такий обсяг було погоджено відповідачем з попереднім постачальником електричної енергії при укладанні договору, на умовах якого і було укладено договір між сторонами даної справи. Про погодження саме таких обсягів свідчить сплата рахунків, виставлених саме на встановлений в цій угоді обсяг (а.с.47, 48).
Водночас, суд вказує, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Враховуючи, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача не надано, та, більш того, вимоги про стягнення збитків взагалі позивачем не заявлялись, з метою дотримання інтересів обох сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, до 10 000 грн, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.
Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи наведені норми, суд покладає витрати по сплаті судового збору в повному обсязі на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Хлібна база № 77" Державного агентства резерву України (67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівка, код ЄДРПОУ 20947701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, код ЄДРПОУ 42114410) штраф у сумі 10 000 /десять тисяч/ грн, судовий збір у сумі 2 102 /дві тисячі сто дві/ грн.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст складено 26 жовтня 2020 р.
Суддя Ю.М. Щавинська