"15" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1961/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Мисан В.М.,
від відповідача - Костинюк Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" до фізичної особи-підприємця Захарчишина Михайла Петровича про стягнення 458640,00 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Захарчишина Михайла Петровича про стягнення 458640,00 грн., у т.ч. 229320,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 229320,00 грн. збитків. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з виконання підготовчих робіт, розробки технічної документації, закупівлі матеріалів та виготовлення інструменту до 14.09.2017 р. за договором № 06062017 від 01.06.2017 року.
Так, позивач вказує, що під час розгляду справи № 916/1701/18 за позовом ТОВ "Разек Черкаси" до ФОП Захарчишина М.П. про стягнення коштів господарськими судами були встановлені обставини щодо укладення між сторонами 01.06.2017 р. договору № 06062017, за умовами якого виконавець зобов'язується виготовити штампи та передати у власність замовнику, а замовник - прийняти і оплатити узгоджену продукцію, іменовану надалі "Інструмент" по виставленим рахункам (п. 1.1 договору). Також, як зазначає позивач, судами встановлено, що 07.07.2017р. позивач та відповідач укладали додатки до договору № 06062017 від 01.06.2017 р., а саме: № № 5, 6, 7, 8, 9, 10, за умовами яких сторони узгодили технічні завдання та протоколи специфікацій, за якими домовились, що загальна вартість розробки та виготовлення інструменту складає 327600,00 грн. та 17.07.2017 р. на виконання умов зазначених додатків до договору від 01.06.2017 р. позивач перерахував на рахунок відповідача авансову оплату на виготовлення інструменту у розмірі 70% від загальної вартості, а саме 229320,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом платіжного доручення № 2899. Відповідач у строк, встановлений п. 3.1 договору, свої зобов'язання з виконання підготовчих робіт, розробки технічної документації, закупівлі матеріалів та виготовлення інструменту до 14.09.2017 р. не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією щодо повернення авансу, а 07.08.2018 р. з відповідним позовом до господарського суду.
Наразі позивач зазначає, що вищенаведені обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України звільняються від доказування.
При цьому позивач вказує, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 р. рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2018 р., яким частково задоволено позов, було скасовано частково та його резолютивну частину викладено в іншій редакції, згідно якої позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 229320,00 грн., в решті позову відмовлено. Вказана постанова апеляційного суду від 04.04.2019 р. мотивована тим, що аванс з припиненням терміну дії договору підряду втрачає ознаки авансу, а стає безпідставно набутим майном, тому вимоги позивача про стягнення сплаченого авансу мають бути задоволені через стягнення на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутих коштів, при цьому нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат на такі кошти є безпідставним, також нарахування пені є безпідставним у зв'язку з тим, що пеня стягується лише за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а в даній справі мало місце невиготовлення відповідачем інструменту.
В подальшому постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 р. постанову апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду. Скасовуючи постанову апеляційного суду і направляючи справу на новий апеляційний розгляд, колегія суддів касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 р. зазначила, що апеляційним судом до спірних правовідносин було застосовано статтю 1212 Цивільного кодексу України, проте договірний характер відносин виключає її застосування, а апеляційним судом не встановлено, що зобов'язання за договором є припиненими. Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, судом зазначено, що апеляційному суду необхідно дослідити можливість застосування відповідних норм права, зокрема, статей 230, 231 Господарського кодексу України, що визначають правову природу штрафу. Вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є похідними від суми авансу, тому висновки апеляційного суду з цього приводу є передчасними.
Також позивач зазначає, що 02 грудня 2019 р. між ТОВ "Разек Черкаси" та ТОВ "Разек А5 Україна" було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Разек Черкаси" відступило ТОВ "Разек А5 Україна" усі права вимоги до фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича (боржника), належні ТОВ "Разек Черкаси" за договором № 06062017 від 01.06.2017 р., в т.ч. право вимагати від боржника виконання умов договору № 06062017 від 01.06.2017 р., право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, право вимагати розірвання договору, право вимагати сплати грошових коштів у сумі 229320,00 грн., а також право вимоги до боржника щодо сплати пені, інфляційних та 3% річних за весь час прострочення виконання боржником свого зобов'язання. Права вимоги переходять в момент підписання цього договору (п.п. 1.1, 1.3 договору).
Водночас, як вказує позивач, про відступлення права вимоги відповідача повідомлено письмово, що підтверджується копією повідомлення від 02.12.2019 р. № 2 з доказами відправлення.
Так, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 р. № 916/1701/18 було здійснено заміну позивача - ТОВ 2Разек Черкаси" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" на підставі договору про відступлення права вимоги від 22.05.2019 р. № 22/05/19.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 р. рішення суду першої інстанції від 12.11.2018 р. скасовано в частині стягнення суми авансу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові, в іншій частині рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 59623,20 грн. та вказана постанова апеляційного суду від 20.11.2019 р. мотивована тим, що припинення строку дії договору не припиняє обов'язків сторони за договором, докази відмови замовника від договору відсутні, умовами договору також не передбачено права замовника вимагати повернення сум авансу, тому його вимоги про повернення авансу є безпідставними, а вимоги про стягнення трьох відсотків річних і інфляційних втрат є похідними від вимог про стягнення авансу і не можуть бути задоволені, вимоги про стягнення пені з урахуванням перерахунку апеляційним судом її суми, є обґрунтованими.
Між тим, як зауважує позивач, постановою Верховного Суду від 17.02.2020 р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 р. залишено без змін та у цій постанові Верховний Суд зазначив, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення передбачених ним зобов'язань, оскільки приписами законодавства визначено такою підставою його виконання, проведене належним чином. У разі припинення зобов'язань сторін за договором, позивач міг би розраховувати на стягнення з відповідача сплаченого йому авансу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов'язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим. Як вказано апеляційним судом, позивачем не надано доказів того, що договір № 06062017 від 01.06.2017 р. розірвано сторонами або визнано недійсним у судовому порядку, також відсутні докази відмови замовника від цього договору, отже відсутні докази припинення вказаного договору підряду, припинення зобов'язань між сторонами.
У зв'язку з наведеними обставинами в червні 2020 р. TOB "Разек А5 Україна" направило відповідачу листом описом вкладення заяву від 15.06.2020 р. про відмову від договору № 06062017 від 01.06.2017 р., в якій, керуючись ст.ст. 846, 849, 852 Цивільного кодексу України, відмовилось від договору № 06062017 від 01.06.2017 р. та вимагало від відповідача сплатити 458640,00 грн., в т.ч. 229320,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 229320,00 грн. збитків. Вказана заява, за ствердженнями позивача, отримана відповідачем 30.06.2020 р., що підтверджується копією поштової квитанції з описом вкладення та роздруківкою по штрихкодовому ідентифікатору.
Посилаючись на ч. 2 ст. 598, ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 4 ст. 631, ч.ч. 1, 3 ст. 651, ч.ч. 2, 4 ст. 653, ч. 1 ст. 837, с. 846, ч. 2 ст. 849 ЦК України, позивач наголошує, що як встановлено судами та підтверджується матеріалами вищевказаної справи, відповідач у строк, встановлений п. 3.1 договору, свої зобов'язання з виконання підготовчих робіт, розробки технічної документації, закупівлі матеріалів та виготовлення інструменту до 14.09.2017 р. не виконав, у зв'язку з чим у позивача виникло право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Право на таку відмову встановлено законом (ч. 2 ст. 849 ЦК України).
При цьому позивач стверджує, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 01.06.2017 р. позбавило позивача як замовника підрядних робіт права отримати необхідний йому матеріальний результат після належного виконання умов договору, а тому позивач має право стягнути з відповідача на підставі статті 224 ГК України та ч. 2 ст. 849 ЦК України суму збитків у розмірі оплаченого та неотриманого результату підрядних робіт 229320,00 грн., заподіяних відповідачем внаслідок неналежного виконання умов договору підряду, а саме через те, що підрядником не було розпочато підрядні роботи.
Також позивач вважає, що оскільки зобов'язання сторін за договором від 01.06.2017 р. є припиненими внаслідок відмови позивача від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, позивач також має право на стягнення з відповідача сплаченого йому авансу у сумі 229320,00 грн. на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов'язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 р. у справі № 916/1701/18).
Відтак, оскільки відповідач не сплатив кошти, які позивач вимагав в заяві від 15.06.2020 р. про відмову від договору № 06062017 від 01.06.2017 р., відповідно ці обставини стали підставою для звернення до господарського суду із заявленим позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.07.2020 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1961/20 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 30.07.2020 р.
01.09.2020 р. від відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти заявлених вимог ТОВ "Разек А5 Україна" та просив в їх задоволенні відмовити. Так, відповідач заперечує проти вказаних позивачем у позові обставин про направлення йому заяви від 15.06.2020 року про відмову від договору № 06062017 року з посиланням на копію поштової квитанції з описом вкладення і роздруківку по штриховому ідентифікатору, оскільки, на думку відповідача, роздруківка по штриховому ідентифікатору не є належним доказом, не містить підписів, печатки пошти, не передбачена діючим законодавством та не може слугувати доказом отримання ФОП Захарчишиним М.П. листа про розірвання договору. Крім того, як зауважує відповідач, в роздруківці не зазначено кому саме вручено лист. До того ж, на думку відповідача, зазначену роздруківку не можна вважати "електронним доказом", адже ст. 96 ГПК передбачений певний порядок та форма подання електронних доказів, який позивачем дотриманий не був. Також, як вказує відповідач, у позовній заяві не обґрунтована сума стягнення, адже зазначено 229320 грн. безпідставно отриманих коштів та 229320 грн. збитків, проте мова йде про повернення 229320 грн. авансу.
При цьому відповідач зазначає, що між сторонами існували тривалі стосунки щодо виготовлення обладнання пресс-форм - Інструменту (відповідно до договору). Так, до первісної позовної заяви додані додатки № 1-10 до договору, що відображають умови виготовлення штампів, (80x30), (50x20), (110x30), (60x30), (30x30). При цьому, як наголошує відповідач, позивачем заявлені вимоги з підстав невиконання умов додаткових угод № 5-10, а щодо додаткових угод 1-4 позивач вимоги не висуває. Вказані додаткові угоди № 1-4 стосувалися виготовлення штампів (80x30) та (50x20), які були виготовлені раніше та за які замовник отримав, але не підписав акт виконаних робіт та не здійснив розрахунок у повному обсязі, мотивуючи це нібито існуючими недоліками. Зазначені штампи незалежно від формальних розмірів мають одну технологію виробництва, тобто схожі між собою на 99%, а отже ті самі претензії та відмова від сплати послідували б і щодо тих виробів, що зазначені у позові. Між тим, як додає відповідач, усі ці додаткові угоди не існували у вигляді окремих договорів, а були додатковими угодами до договору № 06062017, яким були передбачені взаємні права та обов'язки ТОВ "Разек Черкаси" та ФОП Захарчишин М.П., що виникають у процесі виготовлення штампів та узгодженої продукції - Інструменту. Так, відповідач вказує, що до підписання акту виконаних робіт сторони мають вчинити взаємні дії щодо організації випробувань інструменту на обладнанні та території замовника, а отже логічно, що саме замовник має повідомити виконавця про випробування та організувати їх належним чином, оскільки відбуваються випробування саме на його території та його обладнанні. Про вказаний порядок, зокрема, свідчить п. 2.3 договору, яким визначено, що у вартість робіт входить проведення вимірів та випробування інструменту на території обладнання замовника.
За ствердженнями відповідача, саме відмова замовника від підписання актів виконаних робіт та оплати штампів (80x30) та (50x20), які були виготовлені першими, відповідно до додаткових угод № 1-4, і стала однією з причин затримки з переданням замовнику штампів (110x30), (60x30), (30x30). З цих підстав відповідач надіслав ТОВ "Разек Черкаси" лист № 3743 від 27.11.2017 р. про необхідність сплати залишку 30% від вартості штампів (80x30) та (50x20), але ані сплати, ані відповіді не надійшло. Також відповідач додає, що у 2018 році ФОП Захарчишин М.П. надсилав ТОВ "Разек Черкаси" свої заперечення щодо зауважень, що надійшли від ТОВ "Разек Черкаси" щодо неналежного виконання робіт по штампах (80x30) та (50x20), але відповідь надана не була та у подальшому ФОП Захарчишин М.П. надсилав ТОВ "Разек Черкаси" лист-претензію № 4731 від 12.06.2018 р. з проханням забезпечити випробування виготовленого обладнання, але будь-якої відповіді він не отримав.
Крім того, як стверджує відповідач, відповідно до п. 5.2 договору випробування інструменту проводиться на території та обладнанні замовника у присутності уповноважених представників сторін, проте вказаний обов'язок замовника з організації випробування дотриманий не був, оскільки, отримавши повідомлення про готовність інструменту від виконавця, замовник не спромігся на вчинення буд-яких дій щодо організації сумісних випробувань та повідомлення виконавця про зручний час та місце такого випробування.
До того ж, як зауважує відповідач, відповідно до п. 4.8 договору для проведення випробування замовник зобов'язується забезпечити виконавця сировиною, деталями проміжних операцій та матеріалів на повний цикл випробування, проте зазначений обов'язок, за ствердженнями відповідача, замовником також виконаний не був, тобто виконавець не отримав від замовника ані сировини, ані деталей проміжних операцій, ані матеріалів на повний цикл випробування, що не дало з боку виконавця навіть спланувати час та порядок проведення випробувань. У дійсності ж, як вказує відповідач, інструмент у повному обсязі та у належний час виготовлявся та передавався замовнику, про що свідчать акти № 1,2 від 22.05.2018 р. "Про доопрацювання інструменту до договору № 06062017 від 01.06.2017 року". Наразі відповідач зазначає, що вказані акти № 1,2 від 22.05.2018 р. не оформлені належним чином, так як не підписані виконавцем, тобто не породжують наступних зобов'язань для виконавця щодо подальшого корегування технічної документації, доопрацювання інструменту та повторних випробувань, як то передбачено п.п. 5.5, 5.6 договору. Натомість, за ствердженнями відповідача, ці акти достовірно підтверджують факт своєчасної передачі замовнику інструменту, адже містять інформацію щодо місця складання актів: м. Черкаси, пр-т. Хіміків, 74 - ТОВ "Разек Черкаси", а також, відповідно до п. 5.4 договору ці акти підтверджують той факт, що випробування були проведені замовником одноособово, без виклику та повідомлення виконавця, тобто у порушення встановленого договором порядку, оскільки зазначені випробування мали б проводитися спільно за присутності виконавця, за наявності відповідних матеріалів, зокрема спеціальної труби.
Також відповідно до п. 4.9 договору замовник повинен оперативно вирішувати питання з виконавцем щодо усунення недоліків у конструкції інструменту, які можуть виникати у процесі їх виготовлення та випробування. Тобто, відповідач вважає, що саме на замовника покладений обов'язок вирішення проблемних та спірних питань щодо недоліків при виготовленні та випробуванні інструменту, порядку та етапів виготовлення інструменту, який ним виконаний не був. Так, відповідач наголошує, що у дійсності ж претензії з боку ТОВ "Разек Черкаси", викладені у актах № 1, 2 від 22.05.2018 р. є надуманими та такими, що не відповідають вимогам договору та технічного завдання.
При цьому відповідач зауважує, що виконавець неодноразово пропонував різні шляхи рішення питань, виникаючих у процесі виготовлення та випробування штампів, для досягнення взаємного результату й належного виконання обома сторонами умов договору, однак співробітники ТОВ "Разек Черкаси" перешкоджали реалізації поставлених цілей, що ускладнювало реалізацію договору у повному обсязі. З огляду на вищевикладене, відповідач вказує, що усе обладнання відповідно до договору, а саме інструмент, було виготовлено і передано замовнику у повному обсязі, а також у належні терміни, про 90% готовність штампів був складений акт огляду обладнання № 1 від 01.06.2017 р. Наразі відповідач зауважує, що з цього приводу ним надавались пояснення до справи № 916/1701/18, де не заперечував проти готовності інструменту, але вважав, що строк його передачі вже минув.
Крім того, як вказує відповідач, ФОП Захарчишин М.П. неодноразово звертався до ТОВ "Разек Черкаси" з пропозиціями мирного врегулювання зазначених питань (лист від 12.06.2018 р.), але будь-якої реакції від замовника не послідувало.
Наразі відповідач стверджує, що здійснив усе, залежне від нього і передбачене договором, однак через порушення умов договору і неналежну поведінку позивача частина інструменту за договором замовнику все ще не підлягає передачі, адже не пройшла етап випробувань, організація якого належить до зони відповідальності замовника-позивача з підстав, зазначених вище. Так, за ствердженнями відповідача, у позивача наявна заборгованість перед відповідачем в сумі 146308,50 грн, яка складається з суми недоплати 30% остаточного платежу за п'ять форм - штампів, а саме: за форму - штамп № 1 (80x30) - 119250,00 грн. * 0,3 = 35775,00 грн.; за форму - штамп № 2 - 139125,00*0,3 = 41737,50 грн.; за форму - штамп № 3-5 - 229320*0,3 = 68796,00 грн.
Таким чином, відповідач вважає, що у даному випадку мають бути застосовані ст. ст. 612, 613, 615 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського Кодексу України, відповідно до яких прострочення боржника не настає, якщо воно сталося через прострочення кредитора. Як вказує відповідач, кредитор-позивач у даному випадку прострочив, оскільки не вчинив дій, передбачених договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, а отже підстави для стягнення за договором з відповідача відсутні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.09.2020 р. у справі № 916/1961/20 поновлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов, продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, також підготовче засідання відкладено на 01.10.2020 р.
17.09.2020 р. від позивача до господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги та заперечує проти доводів відповідача, наведених у відзиві на позов. Так, ствердження відповідача про те, що він не отримував заяву про відмову від договору № 06062017 від 01.06.2017 р., позивач вважає надуманими, оскільки позивач надав суду належні та допустимі докази вручення відповідачу заяви, а саме: накладну № 1802104986318, поштовий чек, опис вкладення та роздруківку по штрихкодовому ідентифікатору № 1802104986318, також згідно листа АТ "Укрпошта" від 10.09.2020 р. № 1853-Т-2020091010368-В відправлення № 1802104986318 від 25.06.2020 р. надійшло 27.06.2020 р. до відділення поштового зв'язку Одеса 69, індекс 65069, а 30.06.2020 р. вручене особисто адресату.
Також, посилаючись на ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, позивач зауважує, що 11 лютого 2020 року на офіційному сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет було розміщено повідомлення про відкриття провадження у справі № 925/1539/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси", а тому встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства 30 денний строк для подання конкурсними кредиторами письмові заяви з вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" у справі № 925/1539/19 розпочався з 12.02.2020 р. і закінчився 12.03.2020 р. При цьому, як вказує позивач, про заміну сторони у зобов'язанні - ТОВ "Разек Черкаси" на ТОВ "Разек А5 Україна" за договором про відступлення права вимоги № 02/12/19 від 02.12.2019 р. відповідач дізнався 30.06.2020 р., отримавши повідомлення про відступлення права вимоги, однак ФОП Захарчишин М.П. своїх вимог до ТОВ "Разек Черкаси" не заявляв, письмових вимог у справу № 925/1539/19 не подавав, про що свідчить текст ухвали від 02.04.2020 р. про затвердження вимог кредиторів з урахуванням ухвали від 05.05.2020 р. про виправлення описки. Тому, на думку позивача, викладене свідчить про відсутність у ФОП Захарчишина М.П. претензій до замовника за договором № 06062017 від 01.06.2017 р., всі інші ствердження відповідача, що викладені у відзиві на позов, свідчать про ухилення відповідача від виконання грошових зобов'язань перед позивачем.
Наразі позивач додає, що відповідач не виготовив продукцію згідно додаткових угод № 1-4 та умов договору, в установленому договором порядку не передав її позивачу, а тому його доводи про наявність боргу у позивача перед відповідачем є надуманими, оскільки TOB "Разек А5 Україна" не має заборгованості перед ФОП Захарчишиним М.П. та відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу обставин, на які він посилається у відзиві на позов.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2020 р. у справі № 916/1961/20 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15 жовтня 2020 р.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
01 червня 2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Захарчишиним Михайлом Петровичем (виконавець) укладено договір № 06032017, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується виготовити штампи та передати у власність замовнику, а замовник прийняти та оплатити узгоджену продукцію іменовану надалі інструмент по виставленим рахункам.
В п. 1.2 договору визначено, що інструмент розробляється та виготовляється у відповідності до технічного завдання замовником.
За умовами п. 1.3 договору технічне завдання це додаток, який є невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до п. 1.4 договору прийняття інструменту замовником оформляється актом виконаних робіт, після проведення випробування інструменту на обладнанні замовника і підписують уповноважені представники кожної із сторін даного договору.
В разі порушення виконавцем умов пункту 1.6 даного договору виконавець відшкодовує замовнику спричинені збитки у повному обсязі (п. 1.7 договору).
Згідно п. 2.1 договору загальна вартість договору складається із загальної вартості додатків до договору, які є невід'ємною його частиною.
За умовами п. 2.2 договору вартість з виготовлення інструменту погоджується сторонами та затверджується Протоколом специфікацією. Протокол специфікація це додаток, що є невід'ємною частиною даного договору до кожного інструменту окремо.
За положеннями п. 2.4 договору платежі по даному договору здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця, зазначений у розділі 3 цього договору та у строки, встановлені дійсним договором.
В п. 3.1 договору сторони визначили, що виконавець зобов'язується виконати підготовчі роботи, розробку технічної документації, закупівлю матеріалів та виготовлення інструменту не пізніше, ніж за 60 календарних днів з моменту сплати авансу в розмірі 70% від загальної вартості, що вказана в додатку (протокол специфікація) згідно даного договору.
Відповідно до п. 4.1 договору замовник надає виконавцю технічне завдання для розгляду технічної можливості виготовлення даного інструменту.
Згідно п. 4.6 договору виконавець зобов'язаний виготовити інструмент відповідно до затвердженої технічної та конструкторської документації та у строки, що вказані в пункті 3.1 даного договору.
Відповідно до п. 4.7 договору виконавець зобов'язаний провести випробування інструменту на обладнанні замовника в присутності уповноваженого представника замовника.
В п. 4.13 договору передбачено, що після підписання уповноваженими особами акта виконаних робіт виконавець надає замовнику видаткову накладну, повний комплект технічної та конструкторської документації в електронному та паперовому вигляді, гарантійний талон. Після отримання видаткової накладної замовник зобов'язаний негайно її підписати та направити виконавцю. У випадку неотримання виконавцем належним чином оформленої зі сторони замовника видаткової накладної протягом 15 робочих днів видаткова накладна вважається такою, що підписана замовником, а інструмент вважається прийнятим замовником.
В п. 5.1 договору визначено, що виконавець зобов'язаний за 2 (два) робочих дні повідомити замовника про можливу дату проведення випробування виготовленого виконавцем інструменту.
За умовами п. 5.2 договору випробування інструменту проводяться на території та обладнанні замовника в присутності уповноважених осіб кожної із сторін. За результатами проведених випробувань інструменту уповноваженими особами кожної із сторін складається акт виконаних робіт і інструмент передається замовнику (п. 5.3 договору).
Згідно п. 5.4 договору якщо за результатами проведених випробувань інструмент не виконує технічне завдання на обладнанні замовника тоді сторони складають акт про доопрацювання інструменту.
За положеннями п. 6.1 договору протягом 7 (семи) календарних днів після підписання даного договору, замовник здійснює авансову оплату на виготовлення інструменту у розмірі 70% від загальної вартості, що вказана у додатку (протокол специфікація) та рахунку-фактурі.
За умовами п. 6.2 договору після проведення випробування інструменту, підписання акту виконаних робіт та передачі інструменту замовнику, замовник впродовж 7 (семи) банківських днів сплачує виконавцю 30% від встановленої вартості.
Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що за невиконання, або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до даного договору, кожна із сторін несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення строку виконання робіт згідно п. 3.1 даного договору, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості робіт за кожен день прострочення виконання.
В п. 9.1 договору визначено, що суперечки, що виникають або можуть виникнути між сторонами даного договору щодо його виконання, зобов'язань за даним договором вирішуються у встановленому законодавством порядку у господарському суді за місцем знаходження відповідача.
В п. 11.1 договору передбачено, що останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2017 року. В частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Пунктом 11.3 договору передбачено, що даний договір може бути припинений достроково за наступних обставин:
- грубе порушення умов договору однією зі сторін (під "грубим порушенням? сторони розуміють систематичне (три і більше разів) не виконання стороною будь-якого обов'язку за договором);
- наявності взаємної згоди сторін;
- ліквідації (банкрутства) сторони;
- за рішенням господарського суду в порядку, визначеному законодавством України.
Так, сторонами до договору № 06032017 від 01.06.2017 року було підписано додаток № 1 "Технічне завдання на виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 80*30 стінкою 2,5 мм, кроком 50 мм, вид перфорації Н)"; додаток № 2 "Протокол специфікація узгодження вартості робіт з виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 80*30 стінкою 2,5 мм, кроком 50 мм, вид перфорації Н)", загальна вартість за яким становить 119250,00 грн.; додаток № 3 від 04.07.2017 р. "Технічне завдання на виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 50*20 стінкою 2,0 мм, кроком 12,5 мм, вид перфорації отвір О 8,5 мм)"; додаток № 4 від 04.07.2017 р. "Протокол специфікація узгодження вартості робіт з виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 50*20 стінкою 2,0 мм, кроком 12,5 мм, вид перфорації отвір О 8,5 мм), загальна вартість за яким становить 139125,00 грн.; додаток № 5 від 07.07.2017 р. "Технічне завдання на виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 110*30 стінкою 2,5 мм, кроком 50 мм, вид перфорації Н)"; додаток № 6 від 07.07.2017 р. "Протокол специфікація узгодження вартості робіт з виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 110*30 стінкою 2,5 мм, кроком 50 мм, вид перфорації Н), загальна вартість за яким становить 109200,00 грн.; додаток № 7 від 07.07.2017 р. "Технічне завдання на виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 60*30 стінкою 2,5 мм, кроком 50 мм, вид перфорації Н)"; додаток № 8 від 07.07.2017 р. "Протокол специфікація узгодження вартості робіт з виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 60*30 стінкою 2,5 мм, кроком 50 мм, вид перфорації Н), загальна вартість за яким становить 109200,00 грн.; додаток № 9 від 07.07.2017 р. "Технічне завдання на виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 30*30 стінкою 2,0 мм, кроком 50 мм, вид перфорації Н)"; додаток № 10 від 07.07.2017 р. "Протокол специфікація узгодження вартості робіт з виготовлення Інструменту (штамп пробивний для профільної труби 30*30 стінкою 2,0 мм, кроком 50 мм, вид перфорації Н), загальна вартість за яким становить 109200,00 грн.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір, який за свою правовою природою відноситься до договору підряду, є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказані договір обов'язкові для виконання їх сторонами.
Також відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Положеннями ст. 839 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності з п. 6.1 договору позивачем було сплачено 17.07.2017 р. на рахунок відповідача авансову оплату на виготовлення інструменту у розмірі 70% від загальної вартості в сумі 229320,00 грн. згідно платіжного дорученням № 2899 від 17.07.2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с 32).
Так, згідно умов п. 3.1 договору виконавець зобов'язується виконати підготовчі роботи, розробку технічної документації, закупівлю матеріалів та виготовлення інструменту не пізніше, ніж за 60 календарних днів з моменту сплати авансу в розмірі 70% від загальної вартості, що вказана в додатку (протокол специфікація) згідно даного договору.
Між тим, як свідчать матеріали справи, відповідач у строк, встановлений п. 3.1 договору, свої зобов'язання з виконання підготовчих робіт, розробки технічної документації, закупівлі матеріалів та виготовлення інструменту до 14.09.2017 р. не виконав, у зв'язку з чим ТОВ "Разек Черкаси? 22.05.2018 р. звернувся до відповідача з претензією щодо повернення авансу, а 07.08.2018 р. з відповідним позовом до господарського суду Одеської області про стягнення з ФОП Захарчишина М.П. заборгованості у розмірі 229320,00 грн., пені у розмірі 70630,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 22450,04 грн., 3 % річних у розмірі 5805,05 грн.
Так, рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2018 р. у справі № 916/1701/18 позов ТОВ "Разек Черкаси? задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти, перераховані у вигляді авансу, - 229320,00 грн., 41736,21 грн. пені, 22450,04 грн. інфляційних втрат, 5805,25 грн. - 3% річних. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 р. у справі № 916/1701/18 вказане рішення суду першої інстанції скасовано частково, викладено резолютивну частину в іншій редакції; позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь ТОВ "Разек Черкаси? 229320,00 грн.; в решті позову відмовлено. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 р. у справі № 916/1701/18 вказану постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а зазначену справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Так, Верховним Судом в постанові від 16.08.2019 р. зазначено, що апеляційним судом до спірних правовідносин було застосовано статтю 1212 Цивільного кодексу України, проте договірний характер відносин виключає її застосування, а апеляційним судом не встановлено, що зобов'язання за договором є припиненими. Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій судом зазначено, що апеляційному суду необхідно дослідити можливість застосування відповідних норм права, зокрема, статей 230, 231 Господарського кодексу України, що визначають правову природу штрафу. Вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є похідними від суми авансу, тому висновки апеляційного суду з цього приводу є передчасними.
Під час нового апеляційного перегляду справи № 916/1701/18 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 р. було замінено позивача - ТОВ "Разек Черкаси" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна". Вказана заміна була обумовлена тим, 02 грудня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 02/12/19, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе усі права вимоги до фізичної особи - підприємця Захарчишина Михайла Петровича (боржник), належні первісному кредитору за договором № 06062017 від 01.06.2017 р., в т.ч. право вимагати від боржника виконання умов договору № 06062017 від 01.06.2017 р., право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, право вимагати розірвання договору, право вимагати сплати грошових коштів у сумі 229320,00 грн., а також право вимоги до боржника щодо сплати пені, інфляційних та 3% річних за весь час прострочення виконання боржником свого зобов'язання.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 р. у справі № 916/1701/18 рішення суду першої інстанції у цій справі від 12.11.2018 р. скасовано в частині стягнення суми авансу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних; в цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові; в іншій частині рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 59623,20 грн.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 р. у справі № 916/1701/18 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 р. у справі господарського суду Одеської області № 916/1701/18 залишено без змін.
Залишаючи без змін постанову апеляційного суду від 12.11.2018 р., КГС ВС в постанові від 17.02.2020 р. зазначено, що у разі припинення зобов'язань сторін за договором позивач міг би розраховувати на стягнення з відповідача сплаченого йому авансу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов'язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим. При цьому суд зауважив, що позивачем не надано доказів того, що договір № 06062017 від 01.06.2017 р. розірвано сторонами або визнано недійсним у судовому порядку, також відсутні докази відмови замовника від цього договору, отже, відсутні докази припинення вказаного договору підряду, припинення зобов'язань між сторонами. Також судом зазначено, що посилання позивача в касаційній скарзі на те, що він, пред'явивши претензію 22.05.2018 р., фактично відмовився від договору та просив повернути кошти, не спростовують вказаних вище висновків, оскільки вимоги про повернення авансу не можуть з урахуванням встановлених судами обставин справи розцінюватись як вимога про розірвання договору чи як заява про відмову від договору, вона повинна бути заявлена чітко, тобто таким чином, щоб однозначно сприймалась іншими особами. Щодо вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, то суд вказав, що у зв'язку з тим, що вони похідні від суми авансу, а тому також є безпідставними.
Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 06032017 від 01.06.2017 р. щодо виконання підготовчих робіт, розробки технічної документації, закупівлі матеріалів та виготовлення інструменту у строк, встановлений спірним договором, встановлені судовими рішеннями у справі № 916/1701/18, не підлягають доведенню у даній справі. Також не підлягають доведенню у даній справі набуття ТОВ "Разек А5 Україна" всіх прав за договором № 06032017 від 01.06.2017 р.
Так, судом встановлено, що після закінчення розгляду справи № 916/1701/18 ТОВ "Разек А5 Україна" звернувся до ФОП Захарчишина М.П. із заявою від 15.06.2020 р. про відмову від договору № 06062017 від 01.06.2017 р., в якій позивач повідомив відповідача про відмову від договору № 06062017 від 01.06.2017 р. на підставі ст.ст. 846, 849, 852 Цивільного кодексу України у зв'язку з невиконанням відповідачем у строк, встановлений п. 3.1 договору № 06062017 від 01.06.2017 р., своїх зобов'язань з виконання підготовчих робіт, розробки технічної документації, закупівлі матеріалів та виготовлення інструменту до 14.09.2017 р. Також у вказаній заяві ТОВ "Разек А5 Україна" вимагало від ФОП Захарчишина М.П. сплатити на користь заявника 458640,00 грн., в т.ч. 229320,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 229320,00 грн. збитків.
Вказана заява була направлена ТОВ "Разек А5 Україна" 25.06.2020 р. ФОП Захарчишину М.П., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 25.06.2020 р. та накладною № 1802104986318 від 25.06.2020 р. При цьому разом із вказаною заявою відповідачу було направлено повідомлення про відступлення права вимоги від 02.12.2019 р. № 2. Про отримання заяви та повідомлення ФОП Захарчишиним М.П. 30.06.2020 р. свідчить інформація з офіційного веб-сайту Укрпошти. При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що роздруківка по штриховому ідентифікатору не є належним доказом отримання ФОП Захарчишиним М.П. вказаного листа, оскільки відстеження про отримання поштового відправлення здійснюється на офіційному веб-сайті Укрпошти, а тому інформація, що міститься в ньому, є офіційною та підтвердженою Укрпоштою.
Відтак, позивач, вважаючи себе замість ТОВ "Разек Черкаси" новим кредитором відповідача, просить суд стягнути з відповідача 229320,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 229320,00 грн. збитків, які не були сплачені відповідачем на вимогу позивача.
Разом з тим, враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем робіт, які є предметом договору № 06062017 від 01.06.2017 р., а також враховуючи, що такі роботи мали бути виконані протягом 60 календарних днів з дня оплати авансового платежу, суд доходить висновку, що ФОП Захарчишиним М.П. були порушені прийняті на себе зобов'язання у спірних правовідносинах як виконавцем щодо виготовлення інструменту та передачу його замовнику.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно положень ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач як на підставі позову, передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналіз наведених норм, якими встановлено наслідки порушення зобов'язання загалом і наслідки порушення зобов'язання підрядника щодо строку виконання робіт зокрема, дає підстави для висновку, право замовника відмовитися від договору підряду та право вимагати відшкодування збитків не є взаємопов'язаними між собою правами, а підрядник на власний розсуд може скористатись кожним із цих прав окремо або разом за наявності передбачених в частині 2 статті 849 ЦК України підстав.
Так, враховуючи, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 р., залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 р., у справі № 916/1701/18 стягнуто з ФОП Захарчишина М.П. на користь ТОВ "Разек А5 Україна" пеню за договором № 06062017 від 01.06.2017 р. саме за прострочення виконання робіт з 16.09.2017 р. по 16.03.2018 р. у розмірі 59623,20 грн., а відтак таке прострочення виконання робіт наділяє позивача як замовника робіт правом на відмову від договору та відшкодування відповідачем збитків на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.
На підставі викладеного, враховуючи встановлений судами факт спливу погодженого сторонами строку виконання робіт за договором, який не продовжувався сторонами відповідними додатковими угодами, та за відсутності доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд доходить висновку про наявність підстав для вимоги позивача про відшкодування відповідачем збитків на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.
Підстави та порядок заявлення управленою стороною вимог про відшкодування збитків, якому кореспондує обов'язок відшкодувати збитки, врегульовані нормами ЦК України, а також нормами ГК України.
Так, судом встановлено, що між сторонами за договором виникли господарсько-правові правовідносини, на які розповсюджуються норми ЦК України та ГК України, а тому положення вказаних нормативних актів щодо змісту, підстав та порядку заявлення управленою стороною вимог про відшкодування збитків розповсюджуються і на правовідносини за договором підряду.
Частинами 1, 2, 3 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною 2 статті 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Так, позивач, сплативши відповідачу на виконання умов договору авансовий платіж на заявлену суму 229320,00 грн., тим самим поніс витрати, тоді як відповідач свого зобов'язання за умовами договору не виконав (зокрема не виготовив штампи пробивні для профільних труб), чим порушив право (замовника) позивача отримати вказані інструменти з метою їх подальшого використання (ст. 839 ЦК), а тому суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивач є управненою стороною, а відповідач - учасником відносин, який порушив вказане господарське зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми збитків на підставі статті 224 ГК України та ч. 2 ст. 849 ЦК України в розмірі 229320,00 грн. авансового платежу. Так, зазначена сума збитків покриває втрату позивачем майна (авансу) у розумінні частини 2 статті 224 ГК України. Відповідна правова позиція стосовно того, що сплачений замовником робіт аванс підлягає стягненню саме в якості відшкодування збитків з виконавця/підрядника викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 910/23262/16.
Наразі наведені відповідачем у відзиві на позов доводи стосовно виготовлення ним обумовленого договором інструменту судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищенаведені висновки суду про порушення відповідачем умов договору. Тим більш вказаним доводам відповідача вже була надана оцінка судом під час розгляду попередньої справи № 916/1701/18. Відтак, суд не вбачає підстав для повторного дослідження обставин, пов'язаних зі ступенем виконання відповідачем зобов'язань з виготовлення інструменту.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Щодо вимог позивача про стягнення 229320,00 грн. безпідставно отриманих коштів, які є авансовим платежем за вказаним договором, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
У спірних правовідносинах суть вимог позивача полягає саме у поверненні сплачених ним коштів авансового платежу за вищевказаним договором у зв'язку з відмовою заявника від цього договору.
Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, саме з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Поряд з цим у статті 849 ЦК України, на яку позивач послався, обґрунтовуючи підстави позову, визначено права замовника на відмову від договору, зокрема частиною 2 цієї норми передбачено окрему (самостійну) підставу для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Так, Верховний Суд неодноразово звертав увагу суду, що для правильного вирішення даного спору необхідно з'ясувати обставини виникнення у замовника (позивача) права на відмову від договору підряду, яке відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України не є безумовним і пов'язано із діями підрядника (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим), з урахуванням умов укладеного між сторонами договору підряду та, відповідно встановити наявність чи відсутність підстав для стягнення збитків (постанова ВС від 20.05.2020 р. у справі № 909/240/19, від 19.12.2019 р. у справі № 911/1570/18).
Наразі обставини щодо наявності підстав для реалізації позивачем права на відмову від договору саме на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та застосування наслідків такої відмови (відшкодування збитків за порушення договірного зобов'язання) і отримання її відповідачем судом розглянуто лише під час вирішення даної справи. В свою чергу оскільки вимоги позивача про стягнення сплачених коштів авансу задоволені в порядку відшкодування збитків згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України за порушення саме умов договору, відповідно підстави для застосування поряд з цим положень ст. 1212 ЦК України відсутні. Адже, положення ст. 1212 ЦК України застосовуються до кондиційних зобов'язань, зокрема, коли договірні відносини сторін вже припинені, зокрема, вказані положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов'язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим.
Більш того, у даному випадку задоволення обох вимог позивача, спрямованих на повернення сплачених коштів авансового платежу за вищевказаним договором, свідчать про подвійне стягнення з відповідача однієї і тієї ж суми, яка за своєю правовою природою є сумою авансового платежу.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача стягнення 229320,00 грн. авансового платежу як безпідставно отриманих коштів у даному випадку є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів та збитків частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 3439,80 грн. (229320,00 грн. задоволено х 6879,60 грн. /458640,00 грн. заявлено).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" до фізичної особи-підприємця Захарчишина Михайла Петровича про стягнення 458640,00 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця Захарчишина Михайла Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідент.код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" (18018, м. Черкаси, проспект Хіміків, буд. 74; код ЄДРПОУ 34349966) 229320/двісті двадцять дев'ять тисяч триста двадцять/грн. 00 коп. збитків; витрати по сплаті судового збору в сумі 3439/три тисячі чотириста тридцять дев'ять/грн. 80 коп.
3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" до фізичної особи-підприємця Захарчишина Михайла Петровича відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2020 р.
Суддя В.С. Петров