06 жовтня 2020 року Справа № 915/2151/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль C.М.,
за участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,
від позивача: не присутні;
від відповідача: не присутні;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”,
01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 14)
в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту),
54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23;
до товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”,
54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/26,
про визнання протиправними дії з односторонної відмови від виконання зобов'язань за договором., -
Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (далі - Адміністрація) пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ”, з такими вимогами:
“1. Визнати протиправними дії Відповідача з односторонньої відмови від виконання зобов'язання за Договором № 70-П-МИФ-15 від 14.07.2015р., що полягає у не підписанні з боку Відповідача приймально-здавальних актів.
2. Зобов'язати Відповідача припинити протиправні дії з односторонньої відмови від виконання зобов'язання за Договором № 70-П-МИФ-15 від 14.07.2015
3. Зобов'язати Відповідача виконати зобов'язання за Договором № 70-П-МИФ-15 від 14.07.2015р. шляхом підписання та надіслання на адресу Позивача приймально-здавальні акти № 80835 від 31.05.2019р. на суму 14 195 грн. та № 80938 від 30.06.2019р. на суму 14 195,00 грн.
4. Стягнути з Відповідача пеню за порушення господарського зобов'язання у розмірі 2 626,08 (дві тисячі шістсот двадцять шість гривень 08 коп.) та штраф за прострочення понад тридцять днів - 1 987,30 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім гривень 30 коп.).”.
Такі позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ) “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” неналежно виконує умови договору в частині підписання приймально-здавальних актів .
За такими вимогами ухвалою суду від 11.11.2019 відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.03.2020 року, у цей день розгляд справи по суті відкладено на 18.03.2020 року об 11 год 15 хв.
У зв'язку із перебуванням судді на лікарняному, судове засідання, призначене на 18.03.2020 року об 11 год. 15 хв. не відбулось.
Ухвалою суду від 07.04.2020р., постановлено, зокрема: провести розгляд справи поза межами встановленого ч.ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу “COVID-19”; запропонувати учасникам справи ініціювати розгляд справи №915/2151/19 без участі осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних документів, у зв'язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.202р. "Про запобігання поширенню на території України короновірусу “COVID-19”, подавши до Господарського суду Миколаївської області відповідне клопотання (заяву); про дату та час розгляду справи №915/2151/19 повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з урахуванням змін, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
У зв'язку з викладеними обставинами прийнято Закон України від 30.03.2020 № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)”, у відповідності до якого, зокрема, розділ X “Прикінцеві положення” ГПК України з 02.04.2020 доповнено пунктом 4 наступного змісту:
“Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.
В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020), визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, усі процесуальні строки, продовжені відповідно до пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, закінчилися через 20 днів після набрання чинності цим Законом ? тобто з 07.08.2020.
Сторони повідомлені належним чином про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення ухвали суду від 15.09.2020, повноважних представників не направили.
Ураховуючи викладене, а також те, що відповідачем, належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, не скористався правом для надання відзиву, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України - за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
17.04.2015р. між державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та товариством з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” укладено договір № 70-П-МИФ-15 (надалі - договір).
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 26.07.2016р. до Договору змінено преамбулу Договору та викладено в наступній редакції «... і Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” (як правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” згідно розподільчому балансу (передавальному акту), затвердженому 01.07.2016р.), назване в подальшому “Поклажодавець”.
Згідно п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання протягом строку дії цього Договору майно Поклажодавця, що вказане в Додатку № 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно п. 1.2 договору майно, що передається за цим договором залишається у власності поклажодавця і не переходить до власності зберігача.
Поклажодавець приймає надані послуги зі зберігання майна та оплачує їх згідно з умовами цього Договору (п. 1.3 Договору).
Зберігач зобов'язаний прийняти майно на зберігання на підставі акту прийому-передачі (п. 2.1.1 Договору).
Згідно п. 2.1.2 Договору Зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього на підставі акту прийому-передачі.
Відповідно до п. 2.1.5 договору до 2-го числа місяця, наступного за звітним, протягом строку дії цього Договору оформлювати та передавати поклажодавцю на підписання приймально - здавальний акт у двох примірниках. Відповідальною особою за складання та підписання сторонами актів прийому-передачі майна, приймально-здавальних актів є головний технолог зберігача.
Пунктом 2.1.6 договору передбачено, що після отримання підписаних поклажодавцем приймально-здавальних актів до 10-го числа місяця, наступного за звітним, надати поклажодавцю акт наданих послуг у двох примірниках та рахунок на оплату наданих послуг.
Згідно п. 2.2.1 договору поклажодавець зобов'язаний передати зберігачу майно на зберігання за актом прийому-передачі.
Пунктом 2.2.2 договору передбачено забрати майно у Зберігача одразу після закінчення строку дії цього договору за актом прийому - передачі.
Відповідно до п. 2.2.3 договору поклажодавець зобов'язаний приймати у виконавця надані послуги згідно розділу 4 договору.
При передачі майна Сторони оформлюють належним чином акт прийому-передачі із зазначенням в ньому найменування майна і кількості з підписанням його в термін двох робочих днів.
Згідно п. 4.1 договору, до 2-го числа місяця, наступного за звітним, протягом строку дії договору, зберігач оформлює та передає поклажодавцю на підписання приймально-здавальний акт у двох примірниках. Поклажодавець підписує даний акт, скріплює печаткою та повертає зберігачу один примірник цього акту протягом 2-х робочих днів з дати його одержання.
Позивачем на адресу відповідача направлено приймально здавальні акти: №80835 від 31.05.2019р. на суму 14 195 грн. без ПДВ; №80938 від 30.06.2019р. на суму 14195 грн. без ПДВ; акт № 80835 від 31.05.2019р. було направлено разом із супровідним листом від 10.06.2019р. № 1972/18-03-03/Вих/18, який був отриманий представником позивача 24.06.2019р. (а.с.35).
Акт № 80938 від 30.06.2019р. направлено за супровідним листом від 04.07.2019р. № 2270/18-03-03/Вих/18, який отриманий відповідачем 09.07.2019р.
У листах позивач просив відповідача підписати приймально-здавальні акти наданих послуг по зберіганню майна технологічним комплексам служби портових операцій протягом двох робочих днів з дати їх одержання згідно вимог Розділу 4 “Порядок здавання-приймання послуг” Договору № 70-П-МИФ-15 від 14.07.2015р.
Згідно п 4.2 договору на підставі підписаного сторонами приймально-здавального акту зберігач до 10-го числа місяця, наступного за звітним, надає поклажодавцю акт наданих послуг у двох примірниках та рахунок на оплату наданих послуг.
Акти наданих послуг підписують уповноважені особи від поклажодавця та зберігача (п. 4.3 Договору).
Поклажодавець у термін 3-х робочих днів з дня одержання двох примірників акту наданих послуг зобов'язаний повернути зберігачу один примірник підписаного та скріпленого печаткою акту наданих послуг (п. 4.4 договору).
Відповідно до п. 4.5 договору у випадку мотивованої відмови від прийому послуг поклажодавцем він зобов'язаний у той же термін вирішити питання щодо наявних недоліків чи претензій до наданих послуг з представником зберігача. Виправлення недоліків фіксується складеним сторонами актом з переліком необхідних доробок і терміном їх виконання.
Відповідачем приймально-здавальні акти не підписані та не надіслані на адресу позивача, що на думку позивача є протиправними діями, які виражаються в односторонній відмові від виконання зобов'язання за договором, що виявляється у вчиненні перешкод позивачу у здійсненні свого права надати акт наданих послуг та рахунок на оплату за послуги, які були надані позивачем у відповідності до умов договору.
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 5.1.1. Договору порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання умов, визначених змістом цього Договору.
Згідно п. 5.1.2 Договору сторона не несе відповідальності за порушення Договору, якщо воно сталося не з її вини.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: примусове виконання обов'язку в натурі та відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Дана норма кореспондується з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, якою визначено тотожні способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, у тому числі, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, присудження до виконання обов'язку в натурі, застосування штрафних санкцій.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Спосіб захисту повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або бездіяльністю учасниками справи.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).
Частинами 1, 2 ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до приписів ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За нормами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем доведено неналежне виконання зобов'язань, а саме що дії відповідача щодо ухилення від складання, підписання та надання позивачу Актів наданих послуг (виконаних робіт) за Договором, - є протиправними, внаслідок чого позивачем зобов'язано відповідача виконати зобов'язання за договором № 70-П-МИФ-15 від 14.07.2015р. шляхом підписання та передання державному підприємству “Адміністрація морських портів України” приймально-здавальних актів від 31.05.2019 р. №80835 на суму 14 195 грн. та від 30.06.2019р. № 80938 на суму 14 195,00 грн., а тому позовні вимоги цій частині позовних вимог є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Вимога щодо зобов'язання відповідача припинити протиправні дії з односторонньої відмови від виконання зобов'язання за Договором, не підлягає задоволенню, оскільки задоволення даних вимог жодним чином не відновить порушене відповідачем право чи законний інтерес позивача.
Законодавством передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Умовами укладеного сторонами у справі договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавства України (п. 5.1 договору).
Сторони в договорі не передбачили інші господарські санкції, а тому за невиконання або неналежне виконання зобов'язань вони повинні нести відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч.2 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, ч. 2 ст.231 ГК України встановлює розмір пені та штрафу за прострочення виконання робіт, надання послуг, а не за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст.22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність Цих суб'єктів.
Відповідач є державним підприємством, заснованим Міністерством інфраструктури України, 100% статутного капіталу якого належить державі, а тому він є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.
Сторонами у п. 4.4 договору передбачено, що поклажодавець у термін 3-х робочих днів з дня одержання двох примірників акту наданих послуг зобов'язаний повернути зберігачу один примірник підписаного та скріпленого печаткою акту наданих послуг.
Поданий позивачем розрахунок пені у сумі 1419 грн. 50 коп. за період прострочення 27.06-04.10.2020 (100 днів) та штрафу у сумі 1206 грн. 58 коп., суд визнає правильним.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем доведено неналежне виконання зобов'язань щодо ухиляння від складання та своєчасного підписання актів наданих послуг, внаслідок чого позивачем нараховано пеню та штраф в порядку абз. 3 ч.2 ст. 231 ГК України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 1419 грн. 50 коп. та штрафу у сумі 1206 грн. 58 коп є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Отже, позов державного підприємства “Адміністрація морських портів України” належить задовольнити частково.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (п.2 ч.1 ст.129, ч.9 ст.129 ГПК України).
Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти на нього судовий збір у повному обсязі, а саме в сумі 7684 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” з односторонньої відмови від виконання зобов'язання за договором №70-П-МИФ-15 від 14.07.2015, що полягає в ухиленні від підписання актів приймально здавальних актів.
3. Товариству з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” виконати зобов'язання за договором №70-П-МИФ-15 від 14.07.2015 шляхом: підписання та надання Державному підприємству “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” приймально-здавальних актів від 31.05.2019 № 80835 на суму 14195 грн. та від 30.06.2019 № 80938 на суму 14195 грн.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/26, ідентифікаційний код 40618543) на користь державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, пр-т Перемоги, 14, м. Київ, ідентифікаційний код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (54020, вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 38728444), грошові кошти в загальній сумі 2626 грн. 08 коп., із яких: 2626 грн. 08 коп.- пеня; 428331 грн. 59 коп. - пеня; 1987 грн. 30 коп.- штраф; а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 7684 грн.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 19.10.2020.
Суддя С.М.Коваль.