вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1335/20
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Житлово-комунального підприємства «Немішаєве», Київська обл., Бородянський р-н, смт Немішаєве
про стягнення 282537,27 грн.
за участю представників:
сторін:не з'явились
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» (далі - відповідач) про стягнення 282537,27 грн., з яких 245514,93 грн. інфляційні втрати, 37022,34 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17 щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2020 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 11.06.2020 для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову. Запропоновано відповідачу у строк встановлений для подачі відзиву надати суду докази належного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17 щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором, контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з липень 2015 по листопад 2019, оскільки позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на суму простроченого боргу за зобов'язаннями листопада 2013 у розмірі 105141,45 грн., в той же час розрахунок 3% річних за вказаний період позивач здійснює на суму боргу в розмірі 58575,24 грн. Також відповідач зазначає, що позивач здійснює аналогічне нарахування інфляційних втрат за період з липня 2015 по листопад 2019 на суму простроченого боргу за зобов'язаннями грудня 2013, визначаючи суму основного боргу в розмірі 397033,18 грн., в той же час розрахунок 3% річних за вказаний період позивач здійснює на суму боргу в розмірі 225971,63 грн. Крім того, позивач зазначає, що загальна сума боргу, за зобов'язаннями липень 2013 та грудень 2013, згідно розрахунку інфляційних втрат, які здійснює позивач складає 502174,63 грн. З огляду на вказане позивачем, на переконання відповідача завищено суму основного боргу, розмір якого підтверджено рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі № 911/5266/15, яким стягнуто з відповідача у даній справі на користь позивача у даній справі, зокрема, суму основного боргу за зобов'язаннями липня 2013 та грудня 2013 в загальному розмірі 284546,87 грн.
В поданому відзиві міститься клопотання відповідача про застосування до заявлених вимог строку позовної давності, яке обґрунтовано тим, що п. 9.3 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17, сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років. Пунктом 6.1 вказаного договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки. Враховуючи те, що остання поставка позивача за вказаним договором була здійснена у грудні 2013, а зобов'язання з її оплати виникли з 14.01.2014, то з вказаної дати повинен обчислюватись п'ятирічний строк, в межах якого позивач вправі звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. З огляду на викладене, на переконання відповідача, останній день для звернення позивача до суду з вказаними вимогами є 13.01.2019, а враховуючи те, що позивач звернувся до суду з даним позовом лише у квітні 2020, він пропустив строк, в межах якого мав право звернутись до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2020 у даній справі відкладено підготовче судове засідання та встановлено позивачу строк до 02.07.2020 для подачі відповіді на відзив.
У встановлений судом строк від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач проти доводів відповідача викладених у відзиві заперечував, мотивуючи тим, що відповідачем не наведено у відзиві обґрунтованих підстав які б спростовували аргументи позивача, викладені у позовній заяві, з огляду на те, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатись й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При здійснені розрахунку інфляційних втрат, позивачем використовувалась методика розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожен місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця, що в свою чергу не суперечить правовій позиції викладеній у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Щодо клопотання відповідача про застосування до вимог позивача строку позовної давності, позивач також заперечував з огляду на те, що строк позовної давності щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних ним не було пропущено, оскільки позивач звертався до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені за інші періоди прострочення виконання грошового зобов'язання, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією рішення Господарського суду Київської від 12.01.2016 у справі № 911/5266/15, а відтак строк позовної давності, в силу ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України переривався пред'явленням позивачем до суду позову до відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2020 у даній справі відкладено підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк до 25.08.2020 для подачі заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач своїм правом на подачу заперечення на відповідь на відзив не скористався, заперечення на відповідь на відзив у строк встановлений судом не надіслав.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у даній справі закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання по суті представник позивача не з'явився, проте від нього надійшло клопотання від 19.10.2020, в якому позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд з метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.
Відповідач в судове засідання по суті не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язується передати у власність відповідачу - покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями та іншими споживачами, (далі - споживачам покупця).
Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 200 тис. куб. м. (двісті тисяч куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): у січні 2013 року - 35 тис. куб. м, у лютому 2013 року - 35 тис. куб. м, у березні 2013 року - 35 тис. куб. м, загалом за І квартал 2013 року - 105 тис. кум. м. У квітні 2013 року - 15 тис. куб. м, у травні 2013 року - 0,0 тис. куб. м, у червні 2013 року - 0,0 тис. куб. м, загалом за ІІ квартал 2013 року - 15 тис. куб. м. В липні 2013 року - 0,0 тис. куб. м, в серпні 2013 року - 0,0 тис. куб. м, у вересні 2013 року - 0,0 тис. куб. м, загалом за ІІІ квартал 2013 року - 0,0 тис. куб. м. В жовтні 2013 року - 15 тис. куб. м, в листопаді 2013 року - 30 тис. куб. м, у грудні 2013 року - 35 тис. куб. м, загалом за IV квартал 2013 року - 80 тис. куб. м.
Положеннями п. 3.1 договору визначено, що право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність пов'язану з правом власності на газ.
Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3509.00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305.60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. (триста шістдесят шість гривень 72 коп.).До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня, 74 коп.) гривень.
Пунктом 5.5 договору визначено, що загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 776956,00 грн., крім того ПДВ - 155392,00 грн., разом з ПДВ 932348,00 грн. (дев'ятсот тридцять дві тисячі триста сорок вісім грн. 00 коп.).
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Згідно з п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
Пунктом 1 додаткової угоди від 02.10.2013 № 1 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17 сторони погодили з 01 липня 2013 року викласти пункти 5.2 і 5.5 статті 5 «Ціна газу» у наступній редакції:
« 5.2 ціна за 1000 куб. м газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. (триста п'ятдесят чотири гривні 72 коп.). До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень 54 коп.) гривень»
« 5.5 загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості помісячних поставок газу.».
Відповідно до п. 3 додаткової угоди від 02.10.2013 № 1 до договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17 дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін і поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 липня 2013 року. Додаткова угода діє до повного здійснення сторонами своїх зобов'язань згідно з договором.
На виконання умов договору, позивач у період з січня 2013 року по грудень 2013 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1386296,59 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу : від 31.014.2013 на суму 260264,72 грн., від 28.02.2013 на суму 227460,09 грн., від 31.03.2013 на суму 264283,14 грн., від 30.04.2013 на суму 116109,87 грн., від 31.10.2013 на суму 143469,76 грн., від 30.11.2013 на суму 148737,38 грн., від 31.12.2013 на суму 225971,63 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Разом з тим, відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за переданий природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу у строки визначені договором.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми заборгованості за листопад 2013 за період прострочення з липня 2015 по листопад 2019 складають 51404,02 грн., з простроченої суми заборгованості за грудень 2013 за період прострочення з липня 2015 по листопад 2019 складають 194110,90 грн. Загальний розмір інфляційних втрат з прострочених сум за період прострочення з липня 2015 по листопад 2019 складають 245514,93 грн. 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 07.08.2015 по 10.12.2019 складають 37022,34 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 245514,93 грн. інфляційних втрат та 37022,34 грн. 3% річних підлягають задоволенню.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування до вказаних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних строк позовної давності, яке обґрунтоване тим, що п. 9.3 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17, сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років. Пунктом 6.1 вказаного договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки. Враховуючи те, що остання поставка позивача за вказаним договором була здійснена у грудні 2013, а зобов'язання з її оплати виникли з 14.01.2014, то з вказаної дати повинен обчислюватись п'ятирічний строк, в межах якого позивач вправі звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. З огляду на викладене, на переконання відповідача, останній день для звернення позивача до суду з вказаними вимогами є 13.01.2019, а враховуючи те, що позивач звернувся до суду з даним позовом лише у квітні 2020, він пропустив строк, в межах якого мав право звернутись до суду за захистом своїх прав.
Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, позивач, зазначає що строк позовної давності щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних не було пропущено, оскільки позивач звертався до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені за інші періоди прострочення виконання грошового зобов'язання, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі № 911/5266/15, а відтак строк позовної давності, в силу ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України переривався пред'явленням позивачем до суду позову до відповідача.
Розглянувши підстави заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, а також заперечення позивача проти його застосування, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Отже, при укладенні договору сторонами письмово погоджено збільшити строк позовної давності щодо стягнення, зокрема суми нарахованих інфляційних втрат та 3% річних до п'яти років, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати за загальний період прострочення з липня 2015 по листопад 2019 та 3% річних за загальний період прострочення з 07.08.2015 по 10.12.2019.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Згідно з ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Позивач звертався до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 284546,87 грн. основного боргу, 51741,84 грн. пені, 218388,99 грн. інфляційних втрат та 19941,53 грн. 3% річних з підстав неналежного виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за спожитий в період із січня по грудень 2013 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі 911/5266/15 позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 284546,87 грн. основного боргу, 51741,84 грн. пені, 216959,60 грн. інфляційних втрат, 19779,80 грн. 3% річних.
З зазначеним вище позовом позивач звернувся до Господарського суду Київської області 08.12.2015, про що свідчать відомості з Автоматизованої системи документообігу суду «Діловодство спеціалізованого суду» (АСДС ДСС).
Таким чином п'ятирічний строк позовної давності в межах якого позивач може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у відповідності до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України перервався 08.12.2015, пред'явленням позивачем до суду позовної заяви до відповідача про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені з підстав неналежного виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за спожитий в період із січня по грудень 2013 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2851-БО-17, та у відповідності до положень ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності почався заново.
Отже, позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на прострочені суми основного грошового зобов'язання в межах п'ятирічного строку позовної давності визначеного сторонами в укладеному між ними договорі.
Беручи до уваги викладене, суд відмовляє в задоволенні поданого відповідачем клопотанні про застосування до вимог позивача щодо стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних строку позовної давності, з огляду на його недоведеність та безпідставність.
Заперечення відповідача проти позову, які зводяться до того, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з липня 2015 по листопад 2019, оскільки позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на суму простроченого боргу за зобов'язаннями листопада 2013 у розмірі 105141,45 грн., в той же час як здійснення розрахунку 3% річних за вказаний період позивач здійснює на суму боргу в розмірі 58575,24 грн. а також аналогічне нарахування інфляційних втрат за період з липня 2015 по листопад 2019 на суму простроченого боргу за зобов'язаннями грудня 2013, визначаючи суму основного боргу в розмірі 397033,18 грн., в той же час як здійснення розрахунку 3% річних за вказаний період позивач здійснює на суму боргу в розмірі 225971,63 грн. відхиляються судом з огляду на наступне.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено , якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.
Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ № 1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем здійснюється нарахування сум інфляційних втрат за зобов'язаннями листопада 2013 виходячи із суми заборгованості, яка існувала на момент її виникнення, а саме 148737,38 грн., шляхом її множення на індекс інфляції за відповідний період розрахунку, а часткове погашення суми боргу віднімалось від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці. Відтак, сума основного боргу за зобов'язаннями листопада 2013, з врахуванням індексу інфляції за попередні періоди станом на липень 2015 складала 105141,45 грн. Заявлена до стягнення сума інфляційних втрат за зобов'язаннями листопада 2013 за період прострочення з липня 2015 по листопад 2019 у розмірі 51404,02 грн., розрахована виходячи з суми боргу з врахуванням індексу інфляції за попередні періоди доданого до суми боргу, з врахуванням часткових оплат та раніше стягнутих у судовому порядку сум інфляційних втрат.
Аналогічне нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем за зобов'язаннями грудня 2013, виходячи із суми заборгованості яка існувала на момент її виникнення, а саме 225971,63 грн., шляхом її множення на індекс інфляції за відповідний період розрахунку. Відтак, сума основного боргу за зобов'язаннями грудня 2013, з врахуванням індексу інфляції за попередні періоди станом на липень 2015 складала 397033,18 грн. Заявлена до стягнення сума інфляційних втрат за зобов'язаннями грудня 2013 за період прострочення з липня 2015 по листопад 2019 у розмірі 194110,90 грн., розрахована виходячи з суми боргу з врахуванням індексу інфляції за попередні періоди доданого до суми основного боргу та з врахуванням раніше стягнутих у судовому порядку сум інфляційних втрат.
Здійснення розрахунку суми інфляційних втрат за вказаною формулою не суперечить зазначеним нормам права та правовій позиції викладеній у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, ч. 1 ст. 202, ст. 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» про стягнення 282537,27 грн., з яких 245514,93 грн. - інфляційні втрати, 37022,34 грн. - 3% річних задовольнити повністю.
2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства «Немішаєве» (07853, Київська обл., Бородянський р-н, смт Немішаєве, вул. Чкалова, буд. 42, ідентифікаційний код 23579528) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6 ідентифікаційний код 20077720) 245514 (двісті сорок п'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн., 93 коп. інфляційних втрат, 37022 (тридцять сім тисяч двадцять дві) грн., 34 коп. 3% річних та 4238 (чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн., 0,6 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України в порядку передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 28.10.2020.
Суддя Ю.В. Подоляк