Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/350/20 Головуючий у суді І-ї інстанції Краснопольська Л. П.
Категорія - 126 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л.
26.10.2020 року м. Кропивницький
Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2020 року в справі про притягнення:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, -
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом, згідно постанови Гайворонського РВ ДВС ГТУ юстиції у Кіровоградській області ВП № 40457405 від 27.03.2019 р., в порушення вимог п. 7, 11 Закону України «Про виконавче провадження»11.04.2020 р. о 18.00 год. керував автомобілем ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Слави, смт. Новоархангельськ.
При таких обставинах, постановою судді Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 серпня року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП, а провадження закрито, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.1 ст. 38 КупАП.
Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю підтверджується наявними у справі письмовими доказами.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, ст.6 Конвенції про захист прав людини, рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Російської Федерації», а також ст.ст. 62, 129 Конституції України щодо презумпції невинуватості, просить скасувати постанову судді районного суду, як незаконну та необгрунтовану, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП.
З'ясувавши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст.245,251,252,280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.3 ст. 126 КУпАП, відповідальність за вчинення даного правопорушення настає у разі керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
За змістом ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган, посадова особа оцінює докази за їх внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Предметом з'ясування та доказування у цій справі повинно бути наявність у діях ОСОБА_1 об'єктивних та суб'єктивних ознак правопорушення, у тому числі мотиву та умислу, тобто для правильного вирішення справи суд повинен був довести що дії ОСОБА_1 були умисними та протиправними.
Однак, з матеріалів та відеозапису, який міститься у справі, вбачається, що ОСОБА_1 дізнався про встановлені державним виконавцем обмеження у керуванні автомобілем зі слів працівників поліції після його зупинки.
Для об'єктивності та повноти судового розгляду, суд повинен був витребувати матеріали виконавчого провадження та перевірити, що постанова від 27 березня 2019 року про обмеження у керуванні вручена або направлена державним виконавцем ОСОБА_1 і лише після цього вирішувати питання про наявність або відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП.
Фактично суд обмежився лише наявною у справі ніким не завіреною копією постанови державного виконавця від 27 березня 2029 року, при тому, що ОСОБА_1 міг і не знати про її існування взагалі.
Згідно ст. 62 Коституції України обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України». П.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Згідно з ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, - є частиною національного законодавства України.
Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, вважаю, що матеріали справи не містять і судом не доведено факт того, що ОСОБА_1 було відомо про встановленні стосовно нього обмеження, що його дії були умисними та протиправними, а тому постанова судді районного суду підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 9, 245, 247, 250, 251, 252, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Д.Л. Іванов