Справа № 346/5380/19
Провадження № 22-ц/4808/854/20
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.
Суддя-доповідач Максюта
16 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Горейко М.Д., Томин О.О.,
секретаря Капущак С.В.,
з участю апелянта ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення (заочне) Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Калинюком О.П. 06 березня 2020 року в м.Коломия Івано-Франківської області, повний текст якого складено 16 березня 2020 року,
У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.04.2019 року розірвано. Від спільного життя народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01.10.2019 року позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_3 . Відповідач перестав надавати кошти для забезпечення потреб дитини, досягти згоди про добровільне надання коштів неможливо. Дочці необхідно забезпечити харчування, одяг, засоби гігієни, канцелярські засоби та інше. Їй відомо, що відповідач являється депутатом Новоайдарівської районної ради, крім цього займається підприємницькою діяльністю, має власний магазин та отримує прибуток. З цих підстав просила стягувати аліменти з відповідача на її користь на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3000 грн, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття (а.с.1-3).
Рішенням (заочним) Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.51-53).
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.03.2020 року. Заяву залишено без задоволення (а.с.77-79).
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, а рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що не погоджується із твердженнями позивачки стосовно ненадання ним матеріальної допомоги на утримання дочки, оскільки постійно допомагає матеріально утримувати дитину. Крім того, бажає приймати участь у вихованні дитини, однак позивачка не надає можливості бачитись та спілкуватись з донькою.
Вказує, що у зв'язку із ситуацією, яка виникла у Луганській області (проведення ООС), він фактично позбувся нормального доходу. Так, за 2019 рік його доходи склали всього 3213,54 грн. Тому не має можливості платити 2500 грн аліментів на утримання дочки. Крім того, з квітня 2020 року по даний час фактично не працює, оскільки не має можливості отримати ліцензію у зв'язку із запровадженням карантину. У нього від іншого шлюбу на утриманні є повнолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, та неповнолітній син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також на утриманні має матір ОСОБА_9 , якій допомагає фінансово. Погоджується на стягнення аліментів у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У зв'язку із відсутністю постійного заробітку заперечує проти сплати аліментів у твердій грошовій сумі. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з часу подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття (а.с.83-84).
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалася, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_3 , доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.04.2019 року (а.с.9).
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Коломийським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 01.10.2019 року. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 (а.с.42).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.11.2011 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони по справі, а саме матір'ю - позивачка, а батьком - відповідач (а.с.10).
В матеріалах справи наявні фіскальні чеки, із яких вбачається, що ОСОБА_1 періодично, на протязі 2017-2019 років сплачував аліменти на користь ОСОБА_3 в сумі по 600 грн на місяць (а.с.31-33).
Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копії свідоцтв про народження дітей від інших шлюбів: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 04.03.2002р.) та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ), із яких встановлено, що батьком дітей являється ОСОБА_1 (а.с.27,28) та копію медкартки матері відповідача ОСОБА_9 (а.с.30).
Із виконавчого листа, виданого Новоайдарським районним судом Луганської області 05.08.2005 року встановлено, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 26.07.2005р., до повноліття дітей (а.с.36).
Задовольняючи частково позов, суд виходив з положень ст.ст. 180-182, 184, 191СК України, враховуючи вік та стан здоров'я дитини та пов'язані з цим витрати на її харчування, вказаний позивачем майновий стан платника аліментів, дійшов висновку, що розмір аліментів у 2500 грн буде достатніми та справедливими для належного утримання малолітньої дочки сторін, а також відповідатиме вимогам чинного законодавства, не порушуючи інтересів відповідача.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 180 та частин 1-4 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Аналізуючи зазначені норми закону, апеляційний суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини.
Підстави, умови і порядок стягнення аліментів, визначення їх розміру істотно змінився на підставі Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року, зокрема, можливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі не пов'язано з наявністю у платника нерегулярного, мінливого доходу, одержання частини доходу в натурі. Загалом в інтересах дитини були створені більш сприятливі для стягувача аліментів умови, натомість для платника аліментів були створені більш жорсткі умови, був підвищений мінімальний розмір аліментів, спрощений порядок їх стягнення тощо.
За змістом ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних осіб; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення для справи.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», з 1 грудня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становив 1109 гривень.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 2020 рік установлено прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2218 гривні, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Положеннями ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку.
Апелянт зазначає, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець, але не має доходу у зв'язку із проведенням операції об'єднаними силами, а також виникненням пожеж у Луганській області у 2020 році, а позивач стверджує про наявність у нього доходу від підприємницької діяльності, який зменшений у податковій звітності.
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про відповідача як фізичну особу-підприємця, який з 26.02.2016 року здійснює підприємницьку діяльність за видом 47.11. роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний).
Позивачем, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 , припинена підприємницька діяльність з 31.01.2019 року.
Позивач змінила місце проживання з Луганської на Івано-Франківську область і на час розгляду справи не працевлаштована.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не має матеріальної можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, виходячи з такого.
Відхиляючи доводи апелянта, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що тимчасове нестабільне фінансове та матеріальне становище відповідача не може свідчити про відсутність можливості надання утримання малолітній дочці та про його матеріальний стан (матеріальну забезпеченість) взагалі .
Жодної інформації щодо доходів за 2020 рік або наявність чи відсутність у нього нерухомого і рухомого майна, з яких можна було б зробити висновок про матеріальний стан, відповідач суду не надав.
Відповідач обмежився представленням суду відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2019 рік (а.с.62).
Так, згідно зазначеної інформації за 2 квартал 2019 року він отримав дохід від Новоайдарської районної ради Луганської області в сумі 420 гривень, за 3 квартал 2019 року від Новоайдарської районної ради Луганської області - 840 гривень, за 4 квартал 2019 року - 420 гривень від Новоайдарської районної ради Луганської області та від підприємницької діяльності -1533,54 грн, а всього 3213,54 грн.
За станом здоров'я відповідач не має обмежень щодо виконання будь-яких робіт.
Разом з тим, відповідач посилається на те, що на його утриманні є двоє дітей від іншого шлюбу та погоджується надавати дочці матеріальне утримання в розмірі 1/5 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, не вказуючи інших джерел доходів.
Надаючи інформацію про надзвичайно низький рівень доходу, відповідач вказує на наявність у нього чотирьох утриманців (двох малолітніх дітей, повнолітнього сина, який продовжує навчання і матері), які отримують від нього деяке матеріальне забезпечення.
З цих даних суд зробив висновок, що відповідач має більший дохід ніж той, що відображений у звітності.
У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
З урахуванням встановлених обставин справи, врахувавши, що малолітня дочка потребує матеріальної допомоги, оцінюючи критично доводи апелянта-відповідача, суд дійшов висновку, що він має можливість надавати малолітній дочці матеріальну допомогу в розмірі 2500 гривень щомісячно.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Призначена сума стягуваних аліментів у розмірі 2500 грн відповідає принципу справедливості, добросовісності, розумності та обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей. Судове рішення в частині визначення розміру аліментів узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства.
Щодо наявності на утриманні дітей від інших шлюбів як підставу неможливості сплати аліментів у визначеному розмірі, то колегія суддів вважає, що ці доводи апелянта на увагу не заслуговують.
Так, на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції син відповідача від першого шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уже досяг повноліття.
Відповідач не представив суду доказів, що він продовжує навчання, потребує утримання від батька і на його утримання на час навчання стягуються аліменти з відповідача та їх розмір.
Крім того, у разі наявності у платника аліментів повнолітніх дітей, які продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги від батьків, і неповнолітніх дітей, превалює обов'язок батьків утримувати неповнолітніх дітей над обов'язком щодо утримання повнолітніх дочки, сина, оскільки останній ставиться у залежність від можливості батьками надавати матеріальну допомогу повнолітнім дітям (частина 1 статті 198 Сімейного кодексу України).
Тому доводи апелянта щодо обов'язку утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, судом не приймаються до уваги.
Також відсутні підстави враховувати наявність на утриманні у відповідача матері ОСОБА_9 , оскільки позивачем не доведено, що вказана особа не має самостійного доходу, який може полягати в отриманні аліментів, стипендій, пенсій, інших соціальних виплат, а при його наявності, що цей розмір є недостатнім і вона потребує утримання від відповідача та перебуває на його утриманні. Також не представлені суду докази про її матеріальний стан, наявність інших працездатних дітей, з урахуванням яких можливо було б визначити чи потребує вона матеріального утримання саме від відповідача та у якій мірі, рішенням суду не покладався на нього обов'язок утримувати непрацездатну матір.
Щодо утримання малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , слід зазначити, що саме по собі утримання малолітньої дитини від іншого, більш пізнішого, шлюбу не може заперечити батьківського обов'язку щодо утримання іншої дитини, а стягнення аліментів з відповідача на дитину від попереднього шлюбу забезпечить рівність прав дітей на фінансове утримання від батька та не ставитиме одну дитину в невиправдано гірше становище перед іншою.
Безперечно, при визначенні розміру аліментів судом враховуються наявність у відповідача малолітньої дитини сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і обов'язок відповідача утримувати цю дитину.
У даному спорі також слід врахувати факт проживання дитини з позивачкою, те, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину від останнього шлюбу, позивач не подав доказів що має обмеження за станом здоров'я до виконання будь-яких робіт, а також те, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і створювати для неї необхідні передумови для розвитку і забезпечувати організацію її життя.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів суд правильно врахував факт перебування дитини на утриманні позивачки, яка забезпечує дитині матеріальне утримання; вік дитини; матеріальне становище відповідача (є фізичною особою-підприємцем); вартість життя та необхідність здійснення витрат як для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, здоров'я дитини, а так і необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб і самого відповідача, задовільний стан здоров'я відповідача.
Оскільки відповідач має дохід від підприємницької діяльності, за станом здоров'я він не має обмежень щодо працевлаштування та виконання будь-яких робіт, тому суд дійшов висновку, що відповідач є фізично здоровою людиною та не позбавлений можливості виконувати будь-які роботи з метою отримання доходу, необхідного для утримання його малолітньої дочки.
Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні, оскільки він не представив суду доказів, які б давали підстави для визначення аліментів у мінімальному розмірі, встановленому Законом (у розмірі 1/5 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини).
Визначаючи розмір аліментів, суд врахував загальновідомі обставини про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку.
Оскільки дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, колегія суддів з урахуванням встановлених обставин по справі, висновків про матеріальне становище відповідача та дитини, розміру прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку, погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність аліментів на дитину за рахунок відповідача в розмірі 2500 грн, оскільки в цілому з урахуванням такого розміру аліментів з відповідача для дитини забезпечуватиметься щомісячний дохід в розмірі, не меншому прожиткового мінімуму на дитину.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно з'ясував обставини справи, а тому рішення суду слід залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення (заочне) Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: І.О. Максюта
М.Д. Горейко
О.О. Томин
Повний текст постанови складено 26 жовтня 2020 року.