Провадження № 22-ц/803/8652/20 Справа № 212/3644/20 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
26 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
сторони
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2020 року, яке постановлено суддею Ваврушак Н.М. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 31 серпня 2020 року, -
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 94 460 грн. у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 12 березня 2008 року позивачу було первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності, безстроково.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 840,80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди 25 000 грн. є значно заниженим, таким, що не відповідає роз'ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
На думку апелянта судом не повністю було враховано, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки останнього постійно турбує біль у грудях та між лопатковій ділянці, головний біль, біль та обмеження рухів у попереково - крижовому відділі хребта, задишка при незначному фізичному навантаженні, підвищена втомлюваність, відсутність повноцінно працювати, фінансово допомагати своїй сім'ї, необхідність проходити постійні курси лікування, огляди МСЕК, у зв'язку з чим вважає суму стягнутої моральної шкоди необґрунтованою та значно заниженою.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював з 18 грудня 1972 року по 01 квітня 1973 роки підземним помічником бурильника, з 01 квітня 1973 року по 18 червня 1974 року - підземним бурильником, з 01 вересня 1976 року по 01 жовтня 1977 року - підземним електрослюсарем з ремонту обладнання, з 05 листопада 1979 року по 26 лютого 1982 року - підземним гірничим майстром, з 26 лютого 1982 року по 31 березня 1982 року - заступником начальника дільниці ш. «Фрунзе» ВАТ «Суха Балка, правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка. З 27 серпня 2003 року по 01 квітня 2008 року позивач працював на посаді підземного гірничого майстра ш. «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка (а.с. 17-36).
Згідно п. 16 Акту №4 розслідування хронічного професійного захворювання від 07 лютого 2008 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок праці, зокрема, на підприємстві відповідача, де він виконував роботи в умовах, які характеризувались запиленістю повітря робочого простору, що перевищувала норми ГДК, з причин неефективності провітрювання робочих місць та застосування засобів знесилення повітря, що мали низьку ефективність (а.с. 12).
Відповідно до п. 17 Акту, причиною професійного захворювання позивача є його робота, зокрема, на підприємстві відповідача в умовах підвищеного рівня запиленості повітря (а.с. 13).
Відповідно до висновку МСЕК від 12 березня 2008 року, позивачу було первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності (а.с. 6).
При наступному переогляді висновком МСЕК від 16 вересня 2014 року позивачу було повторно встановлено 20% втрати професійної працездатності по - Хозл, безстроково (а.с. 9-10).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену йому моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, та з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПрАТ «Суха Балка» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».
Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи.
Зокрема, судом враховано, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода, судом враховано тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, який переносить біль у грудях та між лопатковій ділянці, головний біль, біль та обмеження рухів у попереково - крижовому відділі хребта, задишка при незначному фізичному навантаженні, підвищена втомлюваність, відсутність повноцінно працювати, фінансово допомагати своїй сім'ї, необхідність проходити постійні курси лікування, огляди МСЕК, період роботи позивача в шкідливих умовах, зокрема на підприємстві відповідача.
Тому доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що судом розмір моральної шкоди визначено без урахування засад розумності, виваженості та справедливості колегія суддів не бере до уваги з вищенаведених підстав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 26 жовтня 2020 року.
Головуючий:
Судді