Провадження № 22-ц/803/8113/20 Справа № 201/7124/20 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 30
23 жовтня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2020 року по справі за заявою ОСОБА_1 до Держави Україна, Комунального підприємства «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради про забезпечення компенсації за незаконне позбавлення свободи в частині відновлення права знати стан свого здоров'я та зобов'язання надати інформацію про стан психічного здоров'я на час закінчення експертизи у 2009 році,-
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна, Комунального підприємства «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради про забезпечення компенсації за незаконне позбавлення свободи в частині відновлення права знати стан свого здоров'я та зобов'язання надати інформацію про стан психічного здоров'я на час закінчення експертизи у 2009 році.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав недотримання ним вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: оскільки держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади, позивачу необхідно вказати в якості належного відповідача відповідний орган державної влади, який на його думку порушив його права, свободи чи інтереси з значенням його місцезнаходження, поштового індексу, номеру засобів зв'язку; позивачу необхідно зазначити ціну позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів; надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги; зазначити докази, що підтверджують вказані обставини. Крім того, суд першої інстанції вказав, що у позовній заяві відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, та, що заява не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, позивачу необхідно надати копію позовної заяви відповідно до кількості відповідачів.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернено останньому.
Ухвала суду мотивована тим, що недоліки, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 не усунув, що є підставою для повернення її останньому.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив скасувати вказану ухвалу суду.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що у позові існує лише одна немайнова вимога, в даному випадку позивачі звільнені від сплати судового збору. Крім того, апелянт зазначає, що відсутність розрахунку витратне може бути підставою для визнання звернення до суду таким, що не відповідає закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 як неподану суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений законом строк.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, з огляду на наступне.
Так, за положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України - якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Як передбачено ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Реалізація основоположного принципу здійснення правосуддя як верховенства права безпосередньо залежить від права на доступ до суду, яке має застосовуватися на практиці та бути ефективним. Для того, щоб право на доступ було ефективним, повинна бути реальна можливість оскаржити дію, що порушує право.
З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна, Комунального підприємства «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради про забезпечення компенсації за незаконне позбавлення свободи в частині відновлення права знати стан свого здоров'я та зобов'язання надати інформацію про стан психічного здоров'я на час закінчення експертизи у 2009 році.
Тобто, позивач просив зобов'язати відповідачів надати йому інформацію про стан психічного здоров'я на час закінчення експертизи у 2009 році, а тому посилання в ухвалі судді на те, що позивачем не зазначено ціну позову, є безпідставними.
Крім того, колегія суддів вважає, що не зазначення в позовній заяві попереднього (орієнтованого) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, не може бути підставою для позбавлення особи права на судовий захист, так як позивачі по даній категорії справ звільнені від сплати судового збору.
Окрім того, колегія суддів не погоджується з висновком судді, щодо обов'язкової необхідності надання позивачем доказів, що підтверджують обставини позову, зазначення переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав, з огляду на наступне.
Чинним законодавством України не передбачено, що підставою для повернення позовної заяви є не зазначення доказів.
Частиною 4 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» встановлено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати її заявнику.
Необхідні для вирішення справи, докази можуть бути долучені до початку розгляду справи, зокрема у попередньому судовому засіданні, також це стосується уточнення позовних вимог, а недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги - може стати підставою для відмови в задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті.
Крім того, зобов'язуючи позивача зазначити в якості належного відповідача відповідний орган державної влади, та його реквізити (місцезнаходження, поштовий індекс), - суд першої інстанції не звернув увагу, що остаточне визначення складу учасників судового процесу є завданням підготовчого засідання, згідно із ч. 1 ст.189 ЦПК України.
Крім того, суд першої інстанції наділений процесуальними повноваженнями, з дотриманням положень ст. 51 ЦПК України, вирішити питання щодо залучення співвідповідача, заміни неналежного відповідача.
Так, за положеннями ч.ч.1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Крім того, ч.3 ст. 53 ЦПК України встановлено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суддя першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву ОСОБА_1 , оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов'язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті.
Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала, як така, що суперечить нормам процесуального права підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2020 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Н.М. Деркач
Т.Р. Куценко