Провадження № 22-ц/803/7787/20 Справа № 209/704/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є. Д. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 81
23 жовтня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Каратаєвої Л.О., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року по справі за поданням державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області Добридніка С.А. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 ,-
У серпні 2016 року Державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області Добридніка С.А. звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 .
В обґрунтування свого подання державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області вказує, що на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження 49641694 з примусового виконання виконавчого листа № 724/2623/2013 від 31 грудня 2013 року, виданого Хотинським районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 266282 грн. 89 коп. та судового збору в розмірі 2662 грн. 82 коп.
14 грудня 2015 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного рішення суду, про що винесено відповідну постанову, копію якої направлено сторонам. У встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення суду боржник заборгованість не сплатив. Враховуючи значну суму боргу за виконавчим документом та відсутність реального погашення боргу є підстави вважати, що боржник може виїжджати за межі України і в даному праві боржника можливо обмежити останнього до повного виконання ним цивільних зобов'язань. Про рішення суду боржнику відомо, проте він не бажає його виконувати, покладеного судом обов'язку щодо виплати коштів стягувачеві, виконувати законні вимоги державного виконавця та рішення суду в цілому.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року подання задоволено та тимчасово обмежено боржника, громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України - до моменту фактичного виконання рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 266282 грн. 89 коп. та судового збору в розмірі 2662 грн. 82 коп.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки боржник ухиляється від виконання судового рішення, а тому є всі підстави для його обмеження у праві виїзду за межі України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та відмовити державному виконавцю у задоволенні подання державного виконавця, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Задовольняючи подання державного виконавця про встановлення обмеження у виїзді ОСОБА_1 за кордон, суд першої інстанції виходив з того, що боржник умисно ухиляється від виконання виконавчого напису, на виклик до державного виконавця не з'являється. Державним виконавцем вчинені відповідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які спрямовані на погашення боргу, а тому є підстави для задоволення подання державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 , яка має невиконані зобов'язання, покладені на неї виконавчим написом.
Проте з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що на виконанні у Дніпровському ВДВС м. Дніпродзержинська ТУЮ у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження ВП № 49641694 з виконання виконавчого листа № 724/2623/2013 від 31 грудня 2013 року. виданого Хотинським районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 266282 грн. 89 коп. та судового збору в розмірі 2662 грн. 82 коп.
При виконанні вказаного провадження державним виконавцем встановлено, що нерухомого майна за боржником не зареєстровано, боржник за адресою, зазначеною стягувачем не проживає, а також по спливу строку для самостійного виконання виконавчого листа, ОСОБА_1 не виконав, заборгованість не сплатив.
Разом з цим, в матеріалах справи містяться лише виконавчий лист, постанова про відкриття виконавчого провадження та акт державного виконавця щодо відсутності боржника за місцем проживання у м. Дніпродзержинську, а інших доказів, що свідчили б про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням не має.
Крім того, боржник ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_2 , але на його адресу державний виконавець жодних постанов чи повідомлень не направляв та такі докази матеріали справи не містять, а також ця адреса зазначена і у виконавчому листі. Проте державний виконавець на це уваги не звернув та адресу боржника не перевірив.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєї власної. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».
Відповідно до ст. 6 цього Закону, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
У відповідності до п. 18 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Також, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню перед судом.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, що в даному випадку відсутнє, а також в матеріалах справи взагалі відсутні докази ухилення ОСОБА_1 від виконання вказаних вище зобов'язань.
У зв'язку з чим, саме посилання державного виконавця як на підставу його задоволення - наявність зобов'язання у боржника, не є такою підставою.
За таких обставин, підстави для обмеження виїзду боржника на даний час відсутні, але суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та передчасно задовольнив подання державного виконавця, без належного з'ясування всіх обставин справи, у зв'язку з чим ухвала районного суду підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні подання.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 березня 2016 року - скасувати.
У задоволенні подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області Добридніка С.А. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Л.О. Каратаєва
Т.Р. Куценко