Справа № 163/2406/19 Головуючий у 1 інстанції: Чишій С. С.
Провадження № 22-ц/802/1069/20 Категорія: 48 Доповідач: Бовчалюк З. А.
26 жовтня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 27 серпня 2020 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
Покликався на те, що з 03.02.2017 року він є власником автомобіля "Крайслер Вояджер", номерний знак НОМЕР_1 , який попередньо був зареєстрований на території Республіки Польща за номерним знаком НОМЕР_2 на його ж ім'я. Право користування автомобілем 23.08.2018 року передав відповідачу, який 20.09.2018 року потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої автомобіль зазнав механічних ушкоджень. В добровільному порядку відшкодувати заподіяні збитки відповідач відмовився, тому ремонтувати автомобіль позивач був змушений власними силами. Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження розмір заподіяного матеріального збитку становить 121 741,58 гривень. Просив врахувати, що позивач є єдиним працюючим членом сім'ї, сталого доходу не має, на його утриманні перебуває дружина і малолітня дитина, а вказаний автомобіль був і залишається "годувальником" його сім'ї.
Просить, з урахуванням збільшених позовних вимог в порядку ст.49 ЦПК України, ухвалити рішення про стягнення з відповідача в користь позивача спричинених пошкодженням автомобіля збитків в розмірі 121 741,58 гривень.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 27 серпня 2020 року в задоволені позову в даній справі відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, а рішення суду в даній справі залишити без змін.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із бездоказовості та безпідставності заявлених позивачем вимог.
Такі висновки суд зроблені з врахуванням встановлених обставин справи та у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що регулюють дані правовідносини.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 03.02.2017 року є власником автомобіля "Крайслер Вояджер", кузов НОМЕР_3 , який він придбав в Республіці Польща, де автомобіль був зареєстрований за номерним знаком НОМЕР_2 , що підтверджується рішенням № КО.5410.374.2017.
20.09.2018 року за участю цього автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода. Відповідач, рухаючись в районі 489 км + 100 м автодороги "Київ-Ковель-Ягодин" зі сторони міста Любомль в напрямку митного поста "Ягодин", поблизу села Вишнів Любомльського району допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 та його пасажира ОСОБА_5 , які перетинали на велосипеді проїзну частину справа наліво. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події, а його пасажир ОСОБА_5 із тілесними ушкодженнями госпіталізована у Любомльську ЦРЛ.
За фактом дорожньої транспортної пригоди були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, кримінальне провадження за яким закрито постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Волинській області від 27.03.2019 року за відсутністю складу кримінального правопорушення.
За змістом постанови слідчого про закриття кримінального провадження, водій автомобіля "Крайслер Вояджер", номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_4 , а тому в його діях відсутня об'єктивна сторона та відповідно відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди було грубе порушення велосипедистом ОСОБА_4 п.п.6.6 д), 10.1, 11.2, 11.13 Правил дорожнього руху, який і є винуватцем цієї пригоди.
У протоколі огляду від 22.10.2018 року та доданих до нього фото таблицях слідчим зафіксовано пошкодження автомобіля "Крайслер Вояджер".
Відповідно до видаткових накладних від 26.03.2019 року за № РН-0000091, № РН-0000092 позивач придбав у ФОП ОСОБА_6 запасні частини та деталі до автомобіля "Крайслер" на загальну суму 65 780,00 гривень.
Згідно із актом № 1 виконаних робіт (послуг) від 03.06.2019 року вартість проведеного ФОП ОСОБА_7 ремонту автомобіля позивача склала 25 100,00 гривень.
25.06.2019 року автомобіль позивач зареєстрував на території України за номерним знаком НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Відповідно до висновку експертного авто-товарознавчого дослідження від 03.02.2010 року № 161 вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля "Крайслер Вояджер" складає 121 741,58 гривень.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.( ст. ст. 12, 81 ЦПК України).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що відповідно до довіреності він передав речове право (право користування) своїм легковим автомобілем відповідачу по справі, а той в свою чергу 10 вересня 2018 року потрапив в ДТП, за результатами якої автомобіль позивача зазнав значних механічних ушкоджень. На думку позивача саме відповідач повинен відшкодувати майнову шкоду, оскільки не зберіг майно позивача в належному стані.
Згідно з частинами першою-третьою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, заподіяна особі або майну підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Виходячи з положень цієї статті для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто зазначена норма передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Позивач не довів, що саме винні дії відповідача, до якого заявлено позов, привели до пошкодження належного йому автомобіля, і як наслідок заподіяння шкоди на суму 121741,58 грн.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та пошкодженням автомобіля, власником якого є ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок ДТП транспортний засіб позивача під керуванням відповідача отримав механічні пошкодження. Винуватцем ДТП є інший учасник дорожнього руху - велосипедист, який загинув на місці події.
Відсутність вини і протиправної поведінки відповідача у цій події підтверджується постановою слідчого про закриття кримінального провадження, у якій констатовано винуватість велосипедиста у ДТП, а також відсутність у відповідача технічної можливості уникнення ДТП (наїзду на велосипедиста).
Наявності будь-якої протиправної дії (бездіяльності) чи поведінки відповідача, які призвели до ДТП, відповідно, до пошкодження автомобіля позивач не навів і належними доказами не підтвердив.
Доводи, як позовної так і апеляційної скарги, що позивач передав речове право користування автомобілем відповідачу про справі ОСОБА_2 на підставі довіреності, а той в свою чергу не зберіг його майно в належному стані, а тому повинен відшкодувати збитки не ґрунтуються на вимогах закону, які регулюють дані правовідносини та спростовуються встановленими обставинами.
Відповідно до частини 3 статті 244 Цивільного Кодексу (далі - ЦК) довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Стаття 237 ЦК чітко передбачає, що представництво - це правовідношення, в яких одна сторона має право вчиняти певні дії від імені другої сторони, яку вона представляє.
Отже оформляючи довіреність на автомобіль, ОСОБА_2 отримав автомобіль для користування і розпорядження, тобто мав право керувати даним автомобілем.
ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог не надав суду належних та допустимих доказів існування між ним та відповідачем будь-яких договірних відносини з приводу використання, зберігання даного майна.
Крім того як вбачається, з протоколу допиту ОСОБА_2 від 24 вересня 2018 року, останній зазначає, що 23 серпня 2018 року він по дорученню придбав автомобіль марки "Крайслер Вояджер", на іноземних номерах та з цього часу кожних 5, 10 днів перетинав Українсько-Польський кордон, оскільки автомобіль на території України перебував у статусі транзитного.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 здійснив за собою державну реєстрацію автомобіля "Крайслер Вояджер", по спливу майже року часу після дорожньої транспортної пригоди.
Всупереч вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України, позивачем не надано беззаперечних доказів того, що внаслідок винної поведінки саме позивача по справі, автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, чим в свою чергу було спричинено майнову шкоду позивачу.
З врахуванням викладено суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано констатував про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Доводи апеляційної скарги про обґрунтованість позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухваленого рішення не впливають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 26 жовтня 2020 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 27 серпня 2020 року, в даній справі-без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий
Судді